Справа № 522/17036/20
Провадження по справі 1-кп/522/922/24
(повний текст)
25 вересня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, українця за національністю, маючого вищу освіту, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси заходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 , відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017161010000515 від 22.12.2017р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України.
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, займаючи посаду державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області», будучи службовою особою відповідно до положень ст. 18 КК України, будучи відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» особою, яка має доступ до інформації, яка зберігається в автоматизованих системах, 29.01.2018р. о 13 год. 27 хв., перебуваючи за адресою розташування КП «Реєстраційна служба Одеської області»»: м. Одеса, вул. Гімназична, 21, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, маючи право доступу до інформації, яка обробляється в автоматизованих системах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будучи обізнаним з чинним на той момент законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у порушення ст. 41 Конституції України, ст. 346 Цивільного кодексу України, п. 1 ч. З ст. 10, ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за відсутності вичерпних правових підстав, шляхом використання персонального ідентифікатору доступу до Єдиних та Державних реєстрів, використовуючи закріплений за ним персональний комп'ютер, здійснив несанкціоновану зміну інформації в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме на підставі заяви представника ДП «Одеський автомобільний ремонтний завод» ОСОБА_6 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 119477625110) та доданої ухвали господарського суду Одеської області від 24.11.2016 (справа №1-23-32/135-08-4825) прийняв рішення по скасуванню обтяження (арешту) нерухомого майна, якому в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно присвоєно № 39401107, з грубим порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким скасував обтяження № 39095813 від 03.01.2018, накладене ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.12.2017 (справа № 522/24391/17) (яка на час реєстраційних дій була чинною та не скасованою) на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 24.11.2016 (справа № 1-23-32/135-08-4825), прийнятою у часі раніше, ніж ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 26.12.2017р.
В діях обвинуваченого ОСОБА_3 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України, - несанкціонована зміна інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, особою, яка має право доступу до неї.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його адвокат заявили клопотання про закриття кримінального у зв'язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Провадження у справі просили закрити.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання про закриття кримінального провадження.
Судом роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_3 , що закриття кримінального провадження у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КПК України не відноситься до числа реабілітуючих обставин, які передбачені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді та вичерпані можливості їх отримати), проте обвинувачений ОСОБА_3 надав згоду на закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності.
Розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про закриття кримінального у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, заслухавши думку прокурора, суд вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, підлягає задоволенню.
З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності слідує наступне.
Строк давності - це передбачений статтею 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є:
- притягнення особи як обвинуваченого;
- згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284-288 КПК).
Положеннями статті 49 КК визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтями 49, 106 КК є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.
Якщо строк давності закінчується після ухвалення обвинувального вироку, то особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності (покарання) тільки до набрання вироком законної сили.
Так, наприклад, закінчення строку припадає на час апеляційного провадження. У такому разі апеляційний суд, встановивши і перевіривши всі необхідні обставини для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, повинен скасувати обвинувальний вирок і закрити кримінальне провадження (справу).
Згідно із частиною 2 статті 49 КК перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
Факт ухилення особи від досудового розслідування та суду є обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційований строк, передбачений частиною 1 статті 49 КК. Час такого ухилення дорівнює часу зупинення перебігу давності диференційованого строку, а загальний строк - п'ятнадцять років - спливає далі, незалежно від ухилення.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин 29 січня 2018 року, передбачений ч. 1 ст. 362 КК України, який, відповідно до положень ч. 2 ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості (в редакції 2011 року).
Санкція ч. 1 ст. 362 КК України передбачає покарання у виді штрафу від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами строком до двох років (в ред. 2015р.).
Відповідно до ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України (зі змінами згідно із Законами №245- VІІ від 16.05.2013р.) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», роз'яснено, що відповідно до ст. 11 - 1 КПК України, таке звільнення є обов'язковим.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності можливе за умови перебігу зазначеного строку, а саме 3 роки з дня вчинення злочину (частина 1 статті 362 злочин невеликої тяжкості), протягом яких особа, що вчинила злочин, виконала дві умови:
- не ухилялася від слідства або суду;
- не вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Із хронології подій у вказаній кримінальній справі вбачається, що ОСОБА_3 не ухилявся від слідства та суду, тобто перебіг строку розгляду справи не переривався, при цьому відсутні відомості, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності за інші злочини.
Зазначені обставини знайшли свого підтвердження також відповідно до рішення Верховного Суду України від 22.05.2018 року (справа № 665/2387/14-к; провадження № 51- 240 км 18).
Таким чином, ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальна справа щодо нього - закриттю.
Згідно статті 248 КПК України, при наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною першою статті 7, статтями 7 - 1, 7 - 2, 8, 9, 10 та 11 - 1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.
Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України за № 12 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, відшкодування судових витрат тощо.
Відповідно до ст. 18 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються із:
1) витрат на правову допомогу;
2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;
3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;
4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Тобто положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК. Натомість положення, які стосуються цивільного позову, визначені главою 9 КПК. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. Натомість шкода у кримінальному провадженні пов'язана не з процесуальними відносинами, а з матеріально-правовими - вчиненням кримінального правопорушення чи іншого суспільно-небезпечного діяння.
Ч. 1 ст. 124 КПК встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Ч. 1 ст. 126 КПК визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Таким чином суд прийшов до висновку, що кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат, пов'язаних із залученням спеціалістів.
Зазначені обставини знайшли свого підтвердження також відповідно до рішення Верховного Суду України від 17.06.2020 року (справа № 598/1781/17 Провадження № 13-47кс20).
Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК). Оскільки ст. 126 КПК визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, ВП ВС зробив висновок, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.
Разом з цим, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Вказана правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року (справа №203/241/17).
Цивільні позови,- відсутні.
Речові докази - відсутні.
Керуючись ст. 49 КК України, ст. 11 - 1 КПК України (в редакції 1960 року). пунктом 11 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, ч. 2 ст. 284, 376 КПК України, суд,
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності, - задовольнити.
ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 284 ч.2 КПК України.
Провадження по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України, закрити.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 ,- не застосовувався.
Судові витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судової комп'ютерно-технічної експертизи № 18-658/5357/5358 від 02.10.2019р. у сумі 18 840 (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок гривень) гривень,- віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом семи діб з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст ухвали суду складено та проголошено 30.09.2024 року о 10:00 годині в залі суду №131.
Головуючий суддя: ОСОБА_7