79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
08.10.2024 Справа № 914/1918/24
За позовом: Керівника Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
Позивача 1: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м.Тернопіль,
Позивача 2: Підволочиської селищної ради, смт.Підволочиськ Тернопільської обл,
до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», м.Львів,
про: стягнення 74331,82 грн шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев.
Суддя І.Б. Козак
При секретарі Г.Гелеш
Представники сторін:
Прокурор: Місінська М.А.-представник.
Від позивача-1: Мартинюк З.І.-представник(поза межами приміщення суду).
Від позивача-2: не з'явився.
Від відповідача: Тригуб О.О.-представник(поза межами приміщення суду).
На розгляд Господарського суду Львівської області Керівником Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1 Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, позивача-2 Підволочиської селищної ради, подано позов до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» про стягнення 74331,82 грн шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев.
Ухвалою суду від 05.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 27.08.2024. Ухвалою суду від 17.09.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 08.10.2024.
Правова позиція прокурора.
У судове засідання 08.10.2024 представник прокуратури з'явився, позов підтримав повністю. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що у провадженні СВ ВП №5 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області перебуває кримінальне провадження №12022211100000110 від 27.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. 26.08.2022 надійшла заява представника охорони АТ «Укрзалізниця» Семенюка В.А. про факт незаконної порубки дерев в кількості 3 штук породи дуб та клен у захисній лісосмузі, яка розташована поблизу вздовж залізничної колії поблизу с.Богданівка Підволочиської ТГ. Державною екологічною інспекцією розраховано шкоду, завдану державі внаслідок самовільної порубки дерев у розмірі 74 331,82 грн, відповідно до Такс обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 №665. Постійним лісокористувачем земельної ділянки, на якій здійснено незаконну порубку, являється АТ «Українська залізниця». Оскільки відповідач, як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальну шкоду, то він має відшкодувати заподіяну унаслідок указаних незаконних порубок лісу шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 74 331,82 грн.
Попередній розрахунок судових витрат:
· 3028,00 грн - сплачений судовий збір;
Правова позиція позивача-1.
Представник позивача-1 у судове засідання 08.10.2024 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. У відповіді на відзив зазначає, що доводи відповідача є безпідставними з наступних міркувань. Забезпечення охорони лісів від незаконних порубок та запобігання кримінальним правопорушенням у сфері лісового господарства- належить до безпосередньої компетенції відповідача. Щодо представлення інтересів держави по відшкодуванню заподіяної шкоди, дії керівника Теребовлянської окружної прокуратури вжиті у відповідності до вимог закону.
Правова позиція позивача-2.
Представник позивача-2 у судове засідання 08.10.2024 не з'явився, письмових пояснень не надавав.
Правова позиція відповідача.
Представник відповідача у судове засідання 08.10.2024 з'явився, проти позову заперечив повністю. 22.08.2024 представник відповідача подав відзив на позовну заяву. Заперечив щодо позовних вимог з таких підстав:
- у прокурора відсутні підстави для звернення з даним позовом до суду, так як захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
- заявлено необґрунтоване припущення позивачем щодо нарахування матеріальної шкоди завданої природному навколишньому середовищу, так як відповідач вважає, що такі такси не можуть застосовуватись до постійних лісокористувачів у зв'язку з недотриманням вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісосмуги залізниці, як і відповідальність за таке порушення.
- вина відповідача у завданій державі шкоді відсутня та не доведена прокурором;
Прокурор подав відповідь на відзив (вх.№21229/24 від 29.08.2024), в якому зазначає, що відповідач не довів, що останній на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив належну охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної порубки, а також відсутність вини у такій бездіяльності його працівників. Щодо наявності підстав для застосування прокурором представницьких повноважень, звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішення суспільно значимого питання відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що підриває матеріальну та фінансову основу органів державної влади, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.
Обставини справи.
У провадженні СВ ВП №5 (смт Підволочиськ) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області перебуває кримінальне провадження №12022211100000110 від 27.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
26.08.2022 надійшла заява представника охорони АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 про факт незаконної порубки дерев в кількості 3 штук породи дуб та клен у захисній лісосмузі, яка розташована поблизу вздовж залізничної колії поблизу с.Богданівка Підволочиської ТГ. Відповідно до Такс обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 №665, Державною екологічною інспекцією розраховано шкоду, завдану державі внаслідок самовільної порубки дерев у розмірі 74 331,82 грн.
Постійним лісокористувачем земельної ділянки, на якій здійснено незаконну порубку, є АТ «Українська залізниця».
Під час розслідування кримінального провадження №12022211100000110 від 27.082022 за ч.1 ст.246 КК України осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, не встановлено.
Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ЯЯ №297372 від 17.03.2011, земельна ділянка площею 34,9700 га, розташована на території : Тернопільська обл., Підволочиський р-н, с.Богданівка (на даний час Підволочиська селищна громада).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №58224799), 16.10.2014 проведено державну реєстрацію прав постійного користування зазначеною земельною ділянкою за АТ «Українська залізниця».
Таким чином, усі права та обов'язки Регіональної філії «Львівська залізниця», до складу якої входить також виробничий підрозділ Львівська дистанція захисних лісонасаджень, перейшли до правонаступника АТ «Українська залізниця».
Відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» у відповідності до ст.17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем, на якого покладено обов'язок забезпечити охорону захисних лісонасаджень на підвідомчій території.
Предметом зазначеного позову є стягнення з АТ "Укрзалізниця" шкоди у розмірі 74 331,82 грн., заподіяної державі внаслідок незаконної порубки дерев.
Оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Прокурор звернувся з цим позовом до суду для захисту інтересів держави, оскільки позивач - Державна екологічна інспекція у Тернопільській області не вживала жодних заходів для стягнення шкоди, завданої незаконною рубкою дерев, в дохід бюджету. Аналогічно, не вживалися заходи реагування Підволочиською селищною радою.
Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Постійним лісокористувачем земельної ділянки, на якій здійснено незаконну порубку, являється АТ «Українська залізниця».
У відповідності до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Статтею 4 Лісового кодексу України визначено, що захисні насадження лінійного типу належать до лісового фонду України.
Згідно із Порядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733, лісові насадження лінійного типу, лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення залізниць, відносяться до категорії захисних лісів.
Відповідно до ст. ст. 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ЯЯ № 297372 від 17.03.2011, земельна ділянка площею 34,9700 га, розташована на території: Тернопільська обл., Підволочиський р-н, с. Богданівка (на даний час Підволочиська селищна громада). За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (інформаційна довідка № 58224799), 16.10.2014 проведено державну реєстрацію прав постійного користування зазначеною земельною ділянкою за АТ «Українська залізниця».
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» у відповідності до ст. 17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем, на якого покладено обов'язок забезпечити охорону захисних лісонасаджень на підвідомчій території.
Під час розслідування кримінального провадження № 12022211100000110 від 27.08.2022 за ч.І ст. 246 КК осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, не встановлено.
Предметом зазначеного позову є стягнення з АТ «Укрзалізниця» шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог лісового та природоохоронного законодавства.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.
В силу ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст.1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ст. 1172 ЦК України).
Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Приписами статті 63 цього Кодексу передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно із пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до статті 86 Лісового Кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно зі ст.* 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Зазначені питання є також основними завданнями структурного підрозділу регіональної філії «Львівська залізниця» виробничого підрозділу Львівська дистанція захисних лісонасаджень, відповідно до Положення.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, системний аналіз змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч. ч. 1, 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 20/09/2018 у справі № 909/495/17, від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 07.06.2019 у справі № 914/1960/17, від 09.12.2019 у справі № 906/1338/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 30.11.2021 № 926/2174/20, від 26.05.2022 № 922/2317/21.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 визначено, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.
Факт незаконної порубки дерев на підвідомчій відповідачеві території, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено матеріалами про лісопорушення, досудовим розслідуванням кримінального провадження та розрахунком розміру шкоди.
Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням лісового законодавства, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.
При цьому, кримінальне провадження за даним фактом не спростовує бездіяльності відповідача та незабезпечення належної охорони лісу, внаслідок чого скоєно незаконну порубку та відповідно завдано шкоду довкіллю.
Дії щодо фіксування правоохоронним органом невідомо коли здійсненого правопорушення жодним чином не спростовують вини відповідача і не свідчать про вжиття усіх заходів належного забезпечення охорони лісу.
Вина та протиправна поведінка АТ «Українська залізниця» полягає у тому, що всупереч вимог законодавства товариство не виконало обов'язок щодо охорони ї збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулася чергова незаконна рубка дерев, чим спричинено шкоду, розрахунок розміру якої здійснено компетентною особою відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, у зв'язку з чим всі елементи цивільного правопорушення у даному випадку наявні та підтверджуються матеріалами справи.
Зазначене є підставою для стягнення з АТ «Укрзалізниця» 74 331, 82 грн заподіяної шкоди та задоволення позовних вимог повністю.
Судові витрати.
Щодо стягнення судових витрат, то сплачений прокурором судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (79007, м.Львів, вул.Гоголя, 1, ідентифікаційний код 40081195) на користь Підволочиської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області (47800, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., селище міського типу Підволочиськ, вул.Шептицького А., буд.4, ідентифікаційний код 04396294) 74 331,82 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (79007, м.Львів, вул.Гоголя, 1, ідентифікаційний код 40081195) на користь Тернопільської обласної прокуратури (48100, Тернопільська обл, м.Теребовля, вул.22 Січня, 14, ідентифікаційний код 02910098) 3028,00 грн судового збору.
4. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
6. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2024.
Суддя Козак І.Б.