79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
25.09.2024 Справа № 914/3681/23(917/590/24)
Господарський суд Львівської області, у відкритому судовому засіданні, розглянувши матеріали позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі», м. Київ
до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», м. Кременчук, Полтавська область
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг», м. Дніпро
до відповідача-3: Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс «Галичина», м. Дрогобич, Львівська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-3: розпорядник майна боржника Ткачук Олександр Вікторович
про визнання договорів недійсними
у межах справи про банкрутство № 914/3681/23
за заявою: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ
про: банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388)
Суддя Артимович В.М.
Секретар судового засідання Палюх З.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Виродов А.Ю. (в режимі відеоконференції)
від відповідача-1: Слівінський І.О. (в режимі відеоконференції)
від відповідача-2: не з'явився
від відповідача-3: Яциніна М.-М. С.
розпорядник майна: Ткачук О.В.
Ухвалою суду від 26.12.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (ідентифікаційний код 00152388); введено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина»; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 113 від 04.02.2013).
Справа № 914/3681/23 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» перебуває на стадії розпорядження майном.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі № 917/590/24 постановлено передати за підсудністю матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» до Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» та до Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс «Галичина» про визнання договорів недійсними для розгляду Господарському суду Львівської області в межах справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (ідентифікаційний код 00152388).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.05.2024 вказані матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» у справі № 914/3681/23(917/590/24) передано на розгляд судді Артимовичу В.М., у провадженні якого перебуває справа № 914/3681/23 за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина».
Ухвалою суду від 15.05.2024 справу № 914/3681/23(917/590/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» до Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» та до Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс «Галичина» про визнання договорів недійсними прийнято до розгляду в межах справи № 914/3681/23 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (ідентифікаційний код 00152388) та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 12.06.2024.
20.05.2024 від розпорядника майна Ткачука О.В. надійшло клопотання про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2.
27.05.2024 від представника Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» надійшов відзив на позовну заяву.
30.05.2024 від представника Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» поступило клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
12.06.2024 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 12.06.2024 клопотання Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» про розгляд справи № 914/3681/23(917/590/24) в загальному позовному провадженні було задоволено. Крім того, залучено до участі у даній справі розпорядника майна боржника Ткачука Олександра Вікторовича як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-3, підготовче судове засідання відкладено на 10.07.24 о 11:15 год.
08.07.2024 від представника Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
08.07.2024 від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву та заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
10.07.2024 від розпорядника майна боржника поступили письмові пояснення на позовну заяву.
Ухвалою суду від 10.07.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» про зупинення провадження у справі було відмовлено, підготовче судове засідання відкладено на 21.08.2024.
Ухвалою суду від 21.08.2024 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.09.2024.
24.09.2024 від представника Апсолінс ЛТД (Apsolins LTD) надійшла заява про повернення справи №914/3681/23(917/590/24) до розгляду на стадію підготовчого провадження та залучення до участі у справі Апсолінс ЛТД (Apsolins LTD) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1.
У судове засідання 25.09.2024 з'явився представник позивача, відповідача-1, відповідача-3 та розпорядник майна. Представники сторін та розпорядник майна щодо заявленого Апсолінс ЛТД (Apsolins LTD) клопотання заперечили.
Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку відмовити в його задоволенні, про що постановлено відповідну ухвалу 25.09.2024.
У ході розгляду справи по суті представник позивача роз'яснив та підтримав позовні вимоги, представники відповідача-1 та відповідача-3 щодо позовних вимог заперечили. Розпорядник майна підтримав заперечення відповідачів.
Дослідивши докази та обставини справи судом було встановлено наступне.
Між позивачем та відповідачем-3 укладено договір № 32/21-010/1 про відступлення права вимоги від 04.02.2021.
Відповідно до п.1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор передає належне йому право вимоги на отримання від ТОВ «Лівайн Торг» заборгованості що виникла за договором про відступлення права вимоги № 32/19-096 від 31.12.2019 (в частині плати за вимогу), який укладено між первісним кредитором та боржником про відступлення права вимоги виконання грошового зобов'язання ПАТ «Укртатнафта» за договором поставки №959/2/2118 від 01.08.2019 на суму 1377670771,19 грн.
Як стверджує позивач, відступлене йому відповідачем-3 право вимоги до відповідача-2 є недійсним з огляду на недійсність його вимоги до боржника (відповідача-1).
Обгрунтовуючи вказане вище твердження позивач покликається на те, що ним 25.03.2024 через електронний суд отримано позовну заяву ПАТ «Укртатнафта» про визнання недійсним договору поставки нафти №230/1/2021 від 22.04.2021 (укладеного між позивачем і відповідачем-1) (справа №910/3581/24), яка перебуває на розгляді у Господарському суді м. Києва). Підставою для подання такого позову є перевищення повноважень представником ПАТ «Укртатнафта», який від його імені уклав та підписав договір поставки із ТОВ «Юнайтед Енерджі». Тобто, оспорюваний правочин вчинений без надання згоди наглядової ради, правління товариства, а також без наявних у договорі повноважень, що свідчить про перевищення таких повноважень представником ПАТ «Укртатнафта» Пінчуком А.І., що тягне за собою недійсність оспорюваного договору.
Позивач зазначає, що зі змісту договору поставки №959/2/2118 від 01.08.2019 вбачається, що він укладений від імені відповідача-1 Пінчуком А.І. При цьому, відомості щодо згоди на його вчинення відсутня.
Таким чином, на підставі наведеного вище позивач стверджує, що укладений між відповідачем-1 (ПАТ «Укртатнафта») та відповідачем-3 (ПАТ «НПК-Галичина») договір поставки №959/2/2118 від 01.08.2019 є недійсним як такий, що вчинений представником відповідача-1 з перевищенням повноважень.
Як наслідок, недійсність договору поставки №959/2/2118 від 01.08.2019 у свою чергу зумовлює недійсність договорів про відступлення права вимоги №32/19-096 від 31.12.2019 та №32/21-010/1 від 04.02.2021.
Резюмуючи, позивач стверджує, що недійсність вищенаведених договорів поставки та відступлення права вимоги №32/19-096 від 31.12.2019 зумовлює недійсність договору №32/21-010/1 про відступлення права вимоги від 04.02.2021, укладеного між ТОВ «Юнайтед Енерджі» та ПАТ «НПК-Галичина», за яким позивач отримав від відповідача-3 право вимоги на стягнення заборгованості з ТОВ «Лівайн Торг» (за невиконання основного договору в частині оплати відступленої йому вимоги) у розмірі 1377670771,19 грн.
Відповідач-1, заперечуючи позовні вимоги, зазначив, що питання дійсності або недійсності договору поставки №230/1/2021, від 22.04.2021 укладеного між позивачем та відповідачем-1 у справі № 910/3581/24 жодним чином не впливає на дійсність або недійсність договору поставки №959/2/2118 від 01.08.2019 (між відповідачем-1 та відповідачем-3), а також на подальшу недійсність договорів про відступлення права вимоги №959/2/2118 від 01.08.2019 оскільки, питання дійсності або недійсності договору поставки №230/1/2021 від 22.04.2021 (справа № 910/3581/24) є предметом розгляду іншої судової справи, а саме: №910/3581/24. Розгляд справи ще триває, а тому резюмувати та вважати встановленим те, що договір поставки №230/1/2021 є недійним, через перевищення повноважень учасником цих правовідносин є передчасним. Умови договору поставки №230/1/2021 від 22.04.2021 (справа № 910/3581/24) та недійсність договору поставки №959/2/2118 від 01.08.2019 (між відповідачем-1 та відповідачем-3), не залежать одні від одного. Дійсність або недійсність договору поставки №230/1/2021 від 22.04.2021 не залежить від дійсності або недійсності договору поставки договору поставки №959/2/2118 від 01.08.2019 (між відповідачем-1 та відповідачем-3), а отже не є взаємопов'язаними.
Таким чином, за твердженням відповідача-1 питання недійсності договору поставки №230/1/2021 між позивачем та відповідачем-1 у справі №910/3581/24 через начебто відсутність повноважень на підписання договору у представника відповідача-1, а також подальше встановлення судом обставин вказаної справи, не стосуються предмета доказування у справі про недійсність договору поставки №959/2/2118 від 01.08.2019 між відповідачем-1 та відповідачем-3, та договорів про відступлення права вимоги у справі № 917/590/24.
Крім того, договір поставки №230/1/2021 між позивачем та відповідачем-1 у справі №910/3581/24 недійсним у встановленому порядку не визнавався. Отже, в силу прямого припису статті 204 ЦК України його правомірність презюмується, а тому обставини, на які посилається позивач, щодо відсутності у відповідача-1 ( Пінчука Андрія Івановича ) повноважень на підписання договору поставки № 959/2/2118 є недоведеними та передчасними.
Також, відповідач-1 звертав увагу на те, що позивачем у позовній заяві не зазначено, яке саме право та інтерес позивача було порушене укладенням оскаржуваного договору поставки та договорів переуступлення права вимоги, що на думку відповідача, свідчить про штучність заявленого позову та недобросовісність позивача.
Представник відповідача-3, окрім заперечень, які було наведено вище відповідачем-1, також звертав суду на те, що необгрунтованою є позиція позивача в частині перевищення повноважень представником ПАТ «Укртатнафта», як підстава для недійсності правочину з огляду на таке.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України).
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.
Так, у контексті спірних правовідносин самого перевищення представником ПАТ «Укртатнафта» повноважень не достатньо для визнання правочинів недійсними.
Доказуванню підлягають також обставини, по-перше, нерозумності поведінки третьої особи контрагента - ПАТ «НПК «Галичина», його обізнаності про відсутність достатніх повноважень представника ПАТ «Укртатнафта» на укладення правочину та, по-друге, відсутності схвалення відповідного правочину ПАТ «Укртатнафта» в подальшому.
ТОВ «Юнайтед Енерджі» на надано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності дій ПАТ «НПК «Галичина» при укладенні оспорюваних договорів поставки. Так само, позивачем не доведено, що вказані договори поставки не були схвалені ПАТ «Укртатнафта» попри їх можливе укладення представником - Пінчуком А.І. з перевищенням повноважень, враховуючи, що з первинних документів вбачається, що товари за договорами було поставлено та прийнято ПАТ «Укртатнафта», а позовів про визнання договорів поставки недійсними з цих підстав ПАТ «Укртатнафта» заявлено не було.
Крім того, відповідач-4 зазначав, що питання представництва ПАТ «Укртатнафта» є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи, а сторонами договорів поставки не вчинялось дій, які б свідчили про несхвалення оскаржуваних у цій справі правочинів, ТОВ «Юнайтед Енерджі», як особа, яка не є стороною відповідних правочинів, позбавлене можливості оспорити такі правочини з підстав перевищення повноважень одним з представників відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Висновок позивача про перевищення представником повноважень на укладення правочинів є фактично втручанням у діяльність ПАТ «Укртатнафта», оскільки оцінка дій представника на їх відповідність інтересам юридичної особи може бути здійснена лише відповідними уповноваженими органами з урахуванням вимог установчих документів та закону.
Попри наведене, сам факт можливого перевищення представником ПАТ «Укртатнафта» повноважень не порушує прав ТОВ «Юнайтед Енерджі» та правові наслідки у вигляді недійсності правочинів не зумовлює, що вказує й на відсутність порушених інтересів, які підлягають судовому захисту.
Розпорядник майна у письмових поясненнях на позовні вимоги також заперечував їх в повному обсязі на наголошував на наступному.
Вирішуючи спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (постанова Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).
З урахуванням викладених у позові фактичних обставин, права позивача жодним чином не порушені, укладенням договорів поставки між ПАТ «Укртатнафта» та ПАТ "НПК-Галичина" та не підлягають судовому захисту. А враховуючи відсутність порушення оспорюваними договорами прав та інтересів позивача, це є самостійною підставою для відмови в позові, та не зобов'язує суд надавати оцінку законності спірних договорів, оскільки вона може надаватися в іншій справі за позовом належного позивача за застосуванням належного способу захисту. (постанова Великої палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц).
Також, розпорядник майна наголошував, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Надаючи правову оцінку доводам та запереченням сторін суд зазначає таке.
За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п'ята, шоста статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Як було встановлено судом, позивач ставить під сумнів дійсність договору поставки №959/2/2118 від 01.08.2019, через це подальшу дійсність договорів про відступлення права вимоги через начебто недійсність договору поставки між позивачем та відповідачем-1 в іншій судовій справі.
Водночас, позивачем жодним чином не надавалася правова оцінка договору поставки №959/2/2118 від 01.08.2019, а лише обмежувалося покликанням на оскарження такого договору в межах справи № 910/3581/24.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/9195/17, від 11.04.2019 у справі № 910/3834/18, позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Разом з тим, матеріли справи не містять таких доказів, а також того, що відповідачами у нашій справі не виконувались умови оспорюваного договору поставки та двох договорів про відступлення права вимоги.
За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція наведена у постановах ВС від 16.04.2019 у справі №916/1171/18, від 14.11.2018 у справі №910/8682/18, від 30.08.2018 у справі №904/8978/17, від 04.03.2019 у справі №5015/6070/11, від 10.09.2019 у справі №9017/317/19, від 09.07.2019 у справі №903/849/17.
В розумінні положень статті 215 ЦК України оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Так, позивач не є стороною договору поставки №959/2/2118 від 01.08.2019, водночас, необгрунтовано відносить себе до категорії заінтересованої особи.
В цьому контексті суд наголошує на тому, що договір про відступлення права вимоги № 32/21-010/1 від 04.02.2021, укладений між ТОВ «Юнайтед Енерджі» та ПАТ «НПК-Галичина», який позивач просить суд визнати недійсним в межах даної справи, зовсім не стосується згаданого вище договору поставки №959/2/2118 від 01.08.2019.
Як вбачається зі змісту договору про відступлення права вимоги № 32/21-010/1 від 04.02.2021, його предметом є право ТОВ «Юнайтед Енерджі» вимагати виконання грошового зобов'язання ТОВ «Лівайн Торг», яке виникло в останнього за договором про відступлення права вимоги № 32/19-096 від 31.12.2019, укладеного між ПАТ «НПК-Галичина» та ТОВ «Лівайн Торг», за умовами п. 1.4. якого, за відступлення права вимоги новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору грошову суму у розмірі 1377670771,19 грн.
Тобто, фактично оспорюваний позивачем договір про відступлення йому права вимоги до ТОВ «Лівайн Торг» стосується не вимоги, яка виникла за договором поставки №959/2/2118 від 01.08.2019, а право вимагати оплати відповідачем-2 невиконаного ним грошового зобов'язання за відступлене йому право вимоги відповідачем-3 за договором № 32/19-096 від 31.12.2019.
Отже, укладений договір поставки, в контексті заявлених позивачем позовних вимог не порушує та не може порушувати право позивача, оскільки не стосується відступленого йому права вимоги за договором № 32/21-010/1 від 04.02.2021.
Водночас, інших підстав недійсності договорів про відступлення права вимоги, ніж недійсність договору поставки позивачем наведено не було.
З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Юнайтед Енерджі» необгрунтованими та безпідставними, як в частині визнання недійсним договору поставки №959/2/2118 від 01.08.2019 та договору про відступлення права вимоги № 32/19-096 від 31.12.2019, так і в частині визнання недійсними договору про відступлення права вимоги № 32/21-010/1 від 04.02.2021, укладеного між позивачем та відповідачем-3.
Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» та до Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс «Галичина» про визнання договорів недійсними відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 255-257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Повний текст рішення складено 11.10.2024
Суддя Артимович В.М.