10 жовтня 2024 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12024262150000149 від 15.03.2024 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03.10.2024 року, постановлену в порядку ст. 331 КПК України, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зруб Комарівський Сторожинецького району Чернівецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, в силу ст. 89 КК України не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03.10.2024 року задоволено клопотання прокурора Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 та продовжено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» до 02 грудня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби з носінням електронного засобу контролю та покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що під час прийняття оскаржуваного рішення про задоволення клопотання прокурора, судом порушено норми матеріального та
ЄУНСС: 723/3188/24 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_8
НП: 11-кп/822/372/24 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
процесуального права, які суттєво вплинули на законність прийнятого рішення.
Вказує, що наведені в клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є лише припущенням прокурора, які жодним чином не підтверджені.
Стверджує, що поза увагою районного суду було залишено той факт, що потерпілий ОСОБА_9 своєю поведінкою та діями спровокував обвинуваченого на вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.
Вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що обвинувачений має постійне місце проживання, не судимий, має добру репутацію за місцем проживання, та те, що у потерпілої до обвинуваченого жодних претензій матеріального чи морального характеру немає.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг не надходило.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть ухвали суду першої інстанції та вимоги апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав наведених у ній, позицію прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються, зокрема, під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Приписами ст. 331 KПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Із наданих матеріалів справи слідує, що в провадженні Сторожинецького районного суду Чернівецької області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024262150000149 від 15.03.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_6 та продовжено строк його тримання під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на шістдесят днів, тобто до 02 грудня 2024 р. включно, без визначення розміру застави.
З такою ухвалою погоджується і колегія суддів, оскільки суддею під час розгляду клопотання прокурора були в повній мірі досліджені обставини з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, перевірено наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися та продовжують існувати і вони виправдовують тримання під вартою останнього, зважаючи на те, що судовий розгляд ще триває.
Так, на даний час виникла необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , оскільки наявні підстави про те, що ризики не зменшилися.
Зокрема, обґрунтованим та доведеним, на думку судової колегії є посилання суду в рішенні та прокурором у клопотанні на те, що ризики, заявлені під час продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати та не зменшились і свідчать про те, що останній може незаконно впливати на свідка ОСОБА_10 (оскільки остання вказувала, що ОСОБА_6 застосовував до неї фізичну силу, коли вона намагалася припинити протиправну діяльність обвинуваченого. Та обставина, що свідок допитана в порядку ст. 225 КПК України, не виключає її допиту під час судового розгляду); вчинити інше кримінальне правопорушення (з огляду на те, що при скоєнні інкримінованого злочину, який є особливо тяжким, обвинувачений вчинив інші неправомірні дії - застосував фізичну силу до свідка ОСОБА_10 , що свідчить про схильність ОСОБА_6 до вчинення насильницьких дій).
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Твердження апелянта про те, що висновки суду першої інстанції, які викладені судом у рішенні, не відповідають обставинам справи і що наведенні прокурором у клопотанні ризики є надуманими, не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеним і наданими матеріалами провадження.
Наявність тих обставин, що ОСОБА_6 , є особою, яка в силу ст. 89 КК України раніше не судима, має постійне місце проживання, хоча і мають місце, однак не є визначальними і безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Окрім того, на думку колегії суддів, ці обставини в цьому випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 .
Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на тяжкість кримінально караного діяння у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 та обставини його вчинення, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення, покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження, а тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого їх не спростовують та жодним доказом в судовому засіданні апеляційної інстанції не підтверджуються.
Отже, висновок районного суду про виправданість подальшого тримання ОСОБА_6 під вартою є обґрунтованим, а посилання обвинуваченого та сторони захисту, що суд при прийнятті рішення не в повній мірі урахував всі дані про особу обвинуваченого, передбачені ст. 178 КПК України, таких висновків районного суду не спростовують.
Тому, доводи апелянтів про необхідність змінити ОСОБА_6 запобіжний захід на домашній арешт, слід залишити поза увагою.
Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою за станом здоров'я.
Також районний суд, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, обґрунтовано не визначив обвинуваченому, як альтернативну міру запобіжного заходу, заставу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
В ході судового розгляду справи не встановлено обставин, які б вказували, що ОСОБА_6 став менш суспільно-небезпечним і застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу забезпечить його правильну процесуальну поведінку під час розгляду даного кримінального провадження та буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, за наслідками апеляційного розгляду, суд не знаходить законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченому, як про це просили обвинувачений та його захисник.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, судовою колегією не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 183, 199, 404, 407, 418, 419, 422-1, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03.10.2024 року, постановлену в порядку ст. 331 КПК України, щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя доповідач: Судді
____________ _______________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3