03 жовтня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 708/363/24
Провадження № 22-ц/821/1148/24
категорія: 311000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Матюхи В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Коцюби Олексія Вікторовича на додаткове рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 травня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, у складі: головуючого судді Івахненко О. Г.,
Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 травня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ АТ КБ «ПриватБанк» від 02.01.2024 «Про накладення додаткового заходу реагування або дисциплінарного стягнення» у вигляді догани стосовно ОСОБА_1
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Додатковим рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 травня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шульги П. М. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з оплатою правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № б/н від 05.03.2024 року у сумі 8000 грн.
Додаткове рішення мотивовано тим, що за результатами дослідження та оцінки наданих сторонами доказів у їх сукупності, беручи до уваги складність справи та обсяг вирішуваних судом питань у трудовому спорі, співмірність витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на надання юридичних послуг клієнту, обгрунтованість заперечень представниці відповідача на завищений розмір гонорару, враховуючи, що судових засідань було лише два, перше з яких фактично не розглядалось по суті та було відкладено, і адвокат у даних засіданнях брав участь у режимі відеоконференцзв'язку, оцінюючи обґрунтування вимог представника позивача з приводу стягнення витрат адвоката, надані ним докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у зазначеному у заяві розмірі, відповідність дій адвоката умовам договору про надання правничої допомоги, час, витрачений на складення та подання документів, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд дійшов висновку, що відповідатиме складності справи та виконаній представником позивача роботі, розмір відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в сумі 8000 грн.
Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «Приват Банк» оскаржило його в апеляційному порядку та просить скасувати додаткове рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 травня 2024 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки, на думку скаржника, основне рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, то є підстави для скасування і додаткового рішення в порядку ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Додаткове рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч. 1 ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 4 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги № б/н від 05.03.2024, укладеним ОСОБА_1 з адвокатським бюро «Шульги Павла Миколайовича» в особі керуючого Шульги П. М., акт приймання-передачі робіт від 08.05.2024, згідно з яким загальна вартість послуг (гонорар адвоката) склала 13200 грн (підготовка позовної заяви у справі - 8000 грн, участь адвоката у судових засіданнях: 30.04.2024 - 1600 грн та 08.05.2024 - 3600 грн), платіжну інструкцію № @2PL246580 від 25.04.2024 на суму 8000 грн та платіжну інструкцію № @2PL907568 від 08.05.2024 на суму 5200 грн, а всього 13200 грн, які сплачені ОСОБА_1 на рахунок адвокатського бюро Шульги П. М. (т. 3 а.с. 6-12).
15.05.2024 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, виходячи із засад співмірності та розумності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, понесених позивачем, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати ВСУ від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати ВСУ від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
За вказаних обставин, враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи, задоволення позовних вимог, значення справи для сторін, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, дослідивши заяву відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 8000 грн.
Позивач ОСОБА_1 із вказаним висновком суду погодився та не оскаржував додаткове рішення.
На ряду з цим, Банком взагалі не додано будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів в спростування висновків суду, а тому підстав для задоволення його апеляційної скарги немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Коцюби Олексія Вікторовича - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков