Справа № 748/3727/24 Головуючий у 1 інстанції Костюкова Т. В.
Провадження № 33/4823/843/24
Категорія - ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП
10 жовтня 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2024 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст.130, ст.36 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605,60грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 18 серпня 2024 року о 21 год. 40 хв., на 18 км + 250 м автодороги Чернігів-Мена-Грем'яч, Чернігівського району та області, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, за результатом тесту «Drager» alcotest 6820» - 1,20 проміле, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, унаслідок чого здійснив наїзд на електроопору, після чого з'їхав у кювет, де здійснив наїзд на дерево. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб та електроопора отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.9 «а», 12.1 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну, а провадження у справі закрити. Посилається на те, що розглянувши справу без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності та його захисника, суд позбавив ОСОБА_1 можливості надати письмові докази, заявляти клопотання, а також надати пояснення по суті справи, що призвело до винесення формального і необґрунтованого рішення. Зазначає, що огляд водія на стан алкогольного сп'яніння був проведений не у медичній установі за наслідками лабораторних досліджень після взяття зразків крові, а на місці ДТП за допомогою приладу «Драгер», який показав наявність парів алкоголю у видихаємому повітрі 1,20 проміле, з якими він не погодився. Крім того, огляд було здійснено більш ніж через дві години після скоєння ОСОБА_1 ДТП та надання йому медичної допомоги. Вказує, що працівником поліції у взятті біологічних зразків (сечі або крові) для проведення лабораторного дослідження в медичній установі йому було відмовлено, чим фактично позбавлено права довести свою невинуватість.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, що підтвердив його захисник, просив розглянути справу без його участі.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст.245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із Законом.
Згідно ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Як слідує зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 оспорює постанову місцевого суду лише в частині визнання його винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 832763 від 19.08.2024, ОСОБА_1 , 18 серпня 2024 року о 21 год. 40 хв., на 18 км + 250 м автодороги Чернігів-Мена-Грем'яч, Чернігівського району та області, керував автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння; тест на алкоголь проводився приладом «Drager» alcotest 6820» №0258, результат огляду склав 1,20‰, чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП ( а.с.3).
Викладені у даному протоколі відомості ОСОБА_1 власноруч підтвердив своїм підписом та в графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення написав «з протоколом згоден» (а.с.3).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Як убачається з інформації з роздруківки приладу «Drager», результат продування ОСОБА_1 зазначеного спеціального технічного приладу становить 1,20 проміле, з результатом останній погодився та поставив свій підпис (а.с.5).
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час медичного огляду та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Доводи апелянта про те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння був проведений з порушеннями, оскільки проводився на місці ДТП, а не в медичній установі за наслідками лабораторних досліджень після взяття зразків крові, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до п.14 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водії в транспортних засобів ознак алкогольного… сп'яніння… дослідження біологічного середовища або крові водія-учасника ДТП обов'язкове лише у випадку, коли він перебуває у стані несвідомості або має тяжкі травми, проте такі обставини у справі не встановлені.
Посилання ОСОБА_1 на те, що під час розгляду справи в місцевому були порушені його права, оскільки розгляд справи було здійснено без його участі, не знайшло свого об'єктивного підтвердження, так як статтею 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, участь у розгляді яких передбачає обов'язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить.
Також апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
А тому, місцевий суд дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки судом були вчинені всі необхідні дії для сповіщення про розгляд справи, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.
Інші твердження апелянта висновків суду першої інстанції про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не спростовують, та не є підставою для скасування судового рішення.
Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання уникнути ним установленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, місцевий суд у повному обсязі з'ясував обставини справи, дослідив всі докази, що маються в справі, надав їм належну оцінку, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, так як він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, з урахуванням вимог ст.36 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яка є найбільш суворою.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2024 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний