Справа 2-2314/2007
11 жовтня 2007 року Індустріальний районний суд м.
Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Мороз В.П.,
при секретарі - Губаренко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, суд, -
Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на наступне.
Позивач та відповідач знаходились у зареєстрованому шлюбу з 07.08.1982 року по
14.05.2002 року, від шлюбу мають дитину - ОСОБА_3,
1989 року народження.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15.11.2001
року з відповідача присуджено до стягнення аліменти на утримання дитини -
ОСОБА_3, 1989 року народження.
Однак, в зв'язку із тим, що дитина хворіє, в тому числі хронічними
захворюваннями, позивач несе додаткові витрати, пов'язані із придбанням ліків,
проведенням лікування тощо.
Окрім того дитина навчається на контрактній основі на І курсі механіко-
машинобудівельного факультету Національного-гірничого університету.
Позивач просила суд стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання
дитини, пов'язані з її лікуванням та навчанням.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просила суд їх
задовольнити.
Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про
що свідчить розписка про одержання судової повістки, причину неявки суду не
повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи,
що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Суд, вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги
позивача підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст. 185 Сімейного Кодексу України, той з батьків з кого
присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов'язаний брати участь у
додаткових витратах на дитину, що викликано особливими обставинами, у даному
випадку - захворюванням дитини та її навчанням.
У відповідності до ч.2 ст.185 Сімейного Кодексу України додаткові
витрати можуть покриватись після їх фактичного понесення та носити разовий
характер.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на лікування дитини витрачено
1747, 16 грн., які суд вважає за необхідне стягнути з відповідача.
Окрім того, згідно з квитанцією №6/87637 від 03.08.2006 року ОСОБА_3
сплачено за навчання на контрактній основі сплачено 3900 грн.
Однак, суд враховує положення ст.180 Сімейного Кодексу України, тому вважає за
необхідне стягнути з відповідача половину зазначеної суми, оскільки утримувати
дитину є обов'язком як батька, так і матері, тобто стягнути з відповідача на
користь позивача -1950 грн.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, враховуючи положення ст.ст.
58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.
Враховуючи викладене, суд змушений в решті позовних вимог відмовити за
їх безпідставністю.
У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача
підлягає стягненню 120 грн. витрат на правову допомогу, сплачені позивачем при
поданні позовної заяви. Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на
користь держави державне мито у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-
технічне забезпечення в розмірі 30 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 180, 182, 183, 185 Сімейного Кодексу
України, ст.ст. 10, 11, 58-60,88, 208-210, 212-215 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, що проживає АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1
додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3, 1989
року народження додаткові витрати пов'язані з лікуванням - в розмірі 1747,16
грн., додаткові витрати пов'язані з навчанням - в розмірі 1950,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито у
розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30
грн.
В решті позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду
Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 -
денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і
подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до
апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Заочне рішення, може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою
заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя
В.П.Мороз