10 жовтня 2024 року справа №200/3821/24
м. Дніпро
Суддя Першого апеляційного адміністративного суду Сіваченко І.В., розглянувши апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 200/3821/24 за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 200/3821/24.
Апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.
Відповідно п. 1 ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Апелянт квитанцію про сплату судового збору не надав.
Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлені Законом України «Про судовий збір», який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.
За приписами ст. 3 Закону України «Про судовий збір» в даному випадку об'єктом справляння судового збору є апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції, прийняте в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Судовий збір сплачується як у безготівковій, так і в готівковій формі через установи банків чи відділення зв'язку та справляється за місцем розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 4 Законом України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн.
Згідно пп.2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється ставка судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п.2).
Як вбачається зі змісту позовних вимог позивачем у позовній заяві заявлені вимоги немайнового та майнового характеру, а саме: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вимоги між собою є похідними, тому суд вираховує розмір судового збору як за 1 позовну вимогу майнового характеру.
Оскарженим рішенням стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 20.01.2023 по 23.07.2023 у розмірі 48 470,00 грн.
Представник позивача оскаржує таке рішення та просить задовольнити вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 30.06.2018 по 18.01.2023 у розмірі 188 727,43 грн.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (станом на день подання позовної заяви), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ст. 4 Закону № 3674-VI, при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При поданні до суду апеляційної скарги, апелянт повинен сплатити судовий збір в розмірі 2264,72 грн. (188 727,43*1%*150%*0,8) за наступними реквізитами: отримувач коштів - Донецька ГУК/Краматорська МТГ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37967785, рахунок отримувача - UA758999980313161206081005630, код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації бюджету 22030101; призначення платежу Судовий збір, за апеляційною скаргою в адміністративній справі № 200/3821/24, Перший апеляційний адміністративний суд, а також надати оригінал квитанції про сплату судового збору на адресу суду апеляційної інстанції.
Зазначені обставини тягнуть за собою залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення виявлених недоліків.
Відповідно до ч.2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
До апеляційної скарги додано посвідчення учасника бойових дій.
Судом встановлено, що предметом даного спору є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Норми статей 116, 117 КЗпП України структурно віднесені до розділу VII «Оплата праці» зазначеного Кодексу; за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.
Таким чином, вимоги про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні не є вимогами про стягнення заробітної плати.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 (Провадження № 12-301гс18), від 8лютого 2022року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21).
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 травня 2021 року в справі №200/10640/20-а, у справах про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір», на позивачів не поширюється.
Пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, однак, дана категорія справи не пов'язана із вирішенням питань щодо порушень прав учасника бойових дій чи особи з відзнакою - Герой України.
Вказане положення застосовується у справах, пов'язаних з порушенням прав осіб, що стосуються їх статусу саме як учасників бойових дій та Героїв України, однак зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів не вбачається, що вирішення спору стосується порушення прав заявника, як учасника бойових дій, тому він не звільнений від сплати судового збору на підставі положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
За правовою позицією сформованою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 (провадження №11795заі19); у справі № 9901/70/20 від 06 травня 2020 року, від 21 листопада 2023 року справа № 520/10453/23 - судовий збір не стягується з учасників бойових дій тільки у разі, якщо вони звертаються за захистом своїх порушених прав, які пов'язані із ветеранським статусом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 зазначила, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17, від 19.10.2020 у справі № 240/934/20, від 21.04.2021 у справі № 240/8644/20, від 31 січня 2022 року у справі №380/9186/20, від 16 лютого 2022 року у справі №560/4971/21, від 15 червня 2022 року у справі № 420/2566/20, від 09 листопада2022 року у справі № 709/118/21, від 20 липня 2023 року справа № 160/20070/21, в ухвалах Верховного Суду від 16 липня 2018 року у справі №817/2419/16, від 15 листопада 2022 року у справі №240/8610/22, від 28 квітня 2022 року у справі №240/10635/21, від 15 листопада 2022 року у справі №240/8610/22, від 01 грудня 2022 року у справі №360/3119/21, від 02 серпня 2023 року справа №380/1139/23, від 19 лютого 2024 року справа №620/8774/23, від 21 лютого 2024 року справа №320/11098/22, від 20 березня 2024 року справа №380/9004/22.
За приписами ч. 5ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, вказана апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору.
Керуючись статтями 169, 298, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суддя,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 200/3821/24 - залишити без руху.
Встановити строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання документу про сплату судового збору.
В разі невиконання вимог цієї ухвали апеляційна скарга повертається особі, яка її подала.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст. ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Сіваченко