справа № 752/13708/24 головуючий у суді І інстанції Первушина О.С.
провадження № 33/824/4881/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
10 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши апеляційну скаргу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст.130 КУпАП.,-
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнанно винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1(один) рік.Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 605,60 грн. В дохід держави.
Не погодившись з вказаною постановою суду, ОСОБА_1 12 вересня 2024 року вперше подав апеляційну скаргу до суду першої інстанції, у якій просив скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 03 вересня 2024 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року повернуто особі, яка її подала.
01 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , повторно подав апеляційну скаргу у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 03 вересня 2024 року, та скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 03 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі.
07 жовтня 2024 року матеріали справи про адміністративне правопорушення надійшли на адресу Київського апеляційного суду.
08 жовтня 2024 року справу передано судді- доповідачу.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.
Право доступу до суду апеляційної інстанції для оскарження рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).
Згідно ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення строку на подачу скарги, повертається особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
У своїх рішеннях ЄСПЛ вказує, що національний суд має право поновити строк на оскарження рішення суду нижчої інстанції, якщо апелянт у відповідному клопотанні наведе причину пропуску цього строку, і суд визнає цю причину поважною. Проте можливість суду щодо поновлення строку не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»). При визначенні наявності поважності причин пропуску, національний суд насамперед має виходити із наявності об'єктивних причин, які унеможливлювали особі вчасно подати апеляційну скаргу, або вчасно вжити заходів до оскарження судового рішення.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції апелянт зазначає ,що постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року, апеляційна скарга була повернута по причинні недотримання вимог ст. 294 КУпАП. Апелянтом подана виправлена апеляційна скарга з додержанням вимог зазначених в ст. 294 КУпАП і Постанови від 17 вересня 2024 року.
Розглянувши дане клопотання, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, зважаючи на таке.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що оскаржувана постанова була прийнята Голосіївським районним судом міста Києва 02 вересня 2024 року ( а.с. 44-46). Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 особисто вручено 30 липня 2024 року повідомлення про розгляд справи на 02 вересня 2024 року (а.с.29)
Отже, у даній справі перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався з 02 вересня 2024 року та закінчився 11 вересня 2024 року. Апелянтом апеляційна скарга подана вперше 12 вересня 2024 року, з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, апелянт в своєму клопотанні про поновлення строку та в прохальній частині апеляційної скарги просить скасувати постанову Голосіївського районного суду від 03 вересня 2024 року, однак зазначена постанова відсутня в матеріалах адміністративного провадження. Постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП прийнята Голосіївським районним судом міста Києва 02 вересня 2024 року.
Апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що перебіг строку на апеляційне оскарження постанови суду, що прийнята за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, розпочинається з моменту винесення такої постанови судом, а не з моменту ознайомлення особи з такою постановою чи оприлюдненням її тексту в ЄДРСР.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України», якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи самостійним суб'єктом оскарження, не скористався своїм правом на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в строки, що визначені чинним законодавством та, зважаючи на відсутність перешкод для реалізації такого права, пропустив такий строк без поважних причин
При цьому слід зауважити, що, розглядаючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд звертає увагу на те, що жодних доказів на підтвердження існування обставин, які були чи об'єктивно є непереборними, і які не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 , чи які перешкоджали або створювали труднощі, або унеможливлювали своєчасно подати апеляційну скаргу чи будь-яким способом заявити про свою незгоду з винесеним судом рішенням, або вчинити будь-які інші дії, які можна було б розцінювати як спробу для оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційному суду не надано.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, причини які апелянт зазначає в апеляційній скарзі, щодо пропуску строку не є поважними, а тому не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року, тому апеляційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року -повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Березовенко