Справа №759/1616/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3271/2024 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
Іменем України
8 жовтня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року,
Вироком у кримінальному провадженні №12024105080000049 обвинувачену:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у місті Києві, українку, громадянку України, яка здобула середню освіту, не працюючу, незаміжню, яка перебуває у декретній відпустці по догляду за малолітньою дитиною - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судиму,
визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк один рік.
На підставі ст. 79 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробовуванням, з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 та п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнана винуватою незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту.
Як визнав установленим у вироку суд першої інстанції, кримінальний проступок вчинений за таких обставин.
Так, ОСОБА_8 11.01.2024, приблизно о 12 годині 30 хвилин, знаходячись біля буд. АДРЕСА_3 , зустрілась з невстановленою дізнанням особою, в якої, шляхом купівлі за 300 грн, незаконно придбала пластикову колбу з кристалоподібною речовиною білого кольору, схожою на психотропну речовину, яку з метою подальшого особистого вживання сховала до правої кишені куртки, залишивши на зберігання при собі, без мети збуту, після чого направилася у власних справах. Коли ОСОБА_8 , приблизно о 14 годині, 11.01.2024, знаходилася біля буд. АДРЕСА_4 , вона була викрита працівниками поліції, яким з правої кишені куртки добровільно видала для подальшого вилучення пластикову колбу з кристалоподібною речовиною білого кольору, масою 0,954 г.
Згідно з висновком експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 15.01.2024 № СЕ-19/111-24/2289-НЗПРАП, надана на дослідження кристалоподібна речовина білого кольору містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), маса якого в речовині становить 0,401 г.
Відповідно до списку № 2 Таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, РVР є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Не погодившись з цим рішенням суду першої інстанції, прокурор Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій просить: вирок Святошинського районного суду міста Києва від 26.01.2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати у частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню. Ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_8 у виді штрафу у межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України. У решті вирок залишити без змін.
Вказані апеляційні вимоги прокурор вмотивувала тим, що призначивши обвинуваченій покарання у вигляді обмеження волі, суд першої інстанції допустився помилки, а саме не взяв до уваги положення ч. 3 ст. 61 КК України. Так, під час досудового розслідування у формі дізнання встановлено та підтверджено оскаржуваним вироком, що обвинувачена ОСОБА_8 є особою, яка має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не досяг чотирнадцятирічного віку. Таким чином суд, призначаючи обвинуваченій покарання у виді обмеження волі, застосував норму закону, яка не підлягала застосуванню, що у подальшому унеможливлює виконання вироку.
Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції - не оскаржений.
Обвинувачена в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку, доводів, викладених у апеляційній скарзі прокурора, вислухавши думку прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу та просив призначити ОСОБА_8 покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн., вивчивши та перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши й обміркувавши доводи апелянта, - колегія суддів апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, розглянувши кримінальне провадження в порядку ч. 2 ст. 381 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України - незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, судом її дії кваліфіковані вірно.
Що стосується апеляційних вимог прокурора, то колегія суддів вважає, що його твердження про недотримання судом при призначенні покарання вимог ч. 3 ст. 61 КК України ґрунтуються на законі та матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Так, ч. 3 ст. 61 КК України передбачено, що обмеження волі не застосовується до вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.
Як встановлено судом першої інстанції, на утриманні у обвинуваченої є малолітня дитина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому на даний час не виповнилось 14 років, а тому такий вид покарання як обмеження волі є неприпустимим.
За таких підстав, беручи до уваги альтернативний перелік видів покарань, передбачених ч. 1 ст. 309 КК України, колегія суддів вважає за доцільне призначити ОСОБА_8 покарання у виді штрафу.
При цьому, слід врахувати, що ОСОБА_8 повністю визнала свою вину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину, наявна обставина, що пом'якшує її покарання - щире каяття та відсутність обставин, які його обтяжують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_8 , допустив порушення, передбачене п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, тобто не застосував закон, передбачений ч. 3 ст. 61 КК України, який підлягає застосуванню, що потягло невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального проступку та особі обвинуваченої, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для зміни вироку.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 26 січня 2024 року щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 309 КК України - змінити в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Суддя Суддя