справа №753/9837/23 головуючий у суді І інстанції Комаревцева Л.В.
провадження №22-з/824/1134/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
(ДОДАТКОВА)
08 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві питання про ухвалення додаткового судового рішення в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Мінаєвим Дмитром Дмитровичем, про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення графіку спілкування,-
Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2024 року залишено без змін.
27 червня 2024 року через систему «Електронний суд» на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Мінаєва Дмитра Дмитровича про ухвалення додаткового рішення по справі.
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що ухвалюючи 24 червня 2024 року постанову за результатами розгляду апеляційної скарги у справі, колегія судів не вирішила питання про стягнення під час апеляційного перегляду рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року витрат на професійну правничу допомогу, які ОСОБА_1 понесла, і про які вказано у відзиві на апеляційну скаргу.
Загальний розмір витрат складає 20 000,00 грн. та підтверджується Договором про надання правової допомоги від 01 травня 2023 року, актом приймання-передачі послуг від 25 червня 2024 року.
Згідно зі ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Мінаєвим Дмитром Дмитровичем, про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення графіку спілкування призначено до розгляду. Учасникам справи встановлено строк для можливості надання своїх пояснень чи заперечень щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони.
11 липня 2024 року ОСОБА_2 подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Звернув увагу, що грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн за Договором про надання правової допомоги від 01 травня 2023 року адвокат отримав від ніби-то матері клієнта, яка жодним чином не ідентифікована та не є стороною договору, що спростовує факт оплати за договором та несення позивакою матеріальних витрат на правничу допомогу.
Надана адвокатом довідка про оплату витрат на правничу допомогу не є належним фінансовим документом.
Також, сума ніби-то сплачених грошових коштів відповідно до довідки адвоката від 07 березня 2024 року відповідає сумі у акті-приймання передачі послуг від 25 червня 2024 року, що ставить під сумнів заявлений до стягнення розмір правничої допомоги, зокрема час, витрачений на її надання в суді апеляційної інстанції.
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, адвокат Мінаєв Д.Д. діючи в її інтересах подав клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без його участі.
В судове засідання інші учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, зокрема, заяву про ухвалення додаткового рішення та заперечення проти заяви, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частина 1 статті 137 ЦПК України вказує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Проте, згідно п. 6.51 висновку Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Колегією суддів встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 - адвокат Мінаєв Д.Д. зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складає 10 000,00 грн та за змістом прохальної частини відзиву просив стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу.
Наявність договірних відносин між адвокатом та ОСОБА_1 підтверджується договором про надання правничої допомоги від 01 травня 2023 року.
За умовами п. 4 Договору, плата за виконання адвокатом доручень клієнта, включаючи витрати організаційно-технічного характеру, визначається сторонами в актах виконаних робіт (наданих юридичних послуг), які після їх підписання сторонами є невід'ємною частиною договору. Плата за представлення адвокатом інтересів клієнта в суді узгоджується додатково. У випадку необхідності, клієнт зобов'язується внести додаткову плату за тривалість судового процесу, витрати на відрядження тощо, які визначаються відповідною додатковою угодою.
Відповідно до п. 1 Акту приймання-передачі послуг від 25 червня 2024 року, загальна вартість наданої ОСОБА_1 правової допомоги адвокатом Мінаєвим Д.Д. становить 20 000,00 грн. та складається з оплати за:
підготовку та направлення відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2024 року у справі №753/9837/23 - 3 год - 9 000,00 грн;
підготовку та направлення відзиву на апеляційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року у справі №753/9837/23 - 1 год - 3 000,00 грн;
участь у судовому засіданні Київського апеляційного суду при розгляді справи №753/9837/23 - 2,75 год - 8 000,00 грн.
Зазначено, що вартість послуг за період, вказаний у п. 1 цього Акту, становить 20 000,00 грн, з розрахунку 3 000,00 грн за одну годину роботи адвоката.
Відтак, колегія дійшла висновку, що ОСОБА_1 доведено достатніми, належними та допустимими доказами надання адвокатом послуг правничої допомоги.
За вимогами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За висновками Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Колегія суддів частково погоджується з доводами ОСОБА_2 та вважає, що наявні підстави для часткового задоволення заяви про розподіл понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції з огляду на наступне.
За висновками Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 15 вересня 2021 року у справі №924/675/20, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менше, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Колегія суддів проаналізувала надані ОСОБА_1 докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), з урахуванням заперечень ОСОБА_2 , а також правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, та дійшла висновку, що розмір витрат на правничу допомогу в частині вартості підготовки та направлення відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення у розмірі 9 000,00 грн не відповідає критерію співмірності виконаної адвокатом роботи і її вартості, враховуючи, що вартість підготовки та направлення відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення суду по суті спору становить 3 000,00 грн.
У зв'язку з цим наявні підстави зменшити розмір витрат на правничу допомогу в частині підготовки та направлення відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення до 3 000,00 грн.
Крім того, 24 червня 2024 року судове засідання з розгляду апеляційних скарг ОСОБА_2 тривало з 16-34 год до 16-55 год, тобто 21 хв.
Враховуючи, що ОСОБА_1 та адвокат Мінаєв Д.Д. не погодили складові «участі в судовому засіданні» з урахуванням часу на прибуття у приміщення суду та ін витрат, колегія суддів вважає, що витрати адвоката за участь у судовому засіданні Київського апеляційного суду слід зменшити до 1 000,00 грн, що відповідатиме фактичній тривалості судового засідання у грошовому еквіваленті.
Разом з тим, у своїх запереченнях проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_2 зазначив, що надана адвокатом довідка про оплату витрат на правничу допомогу від 07 березня 2024 року не є належним фінансовим документом на підтвердження дійсності таких витрат.
Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_2 щодо відсутності належних доказів на підтвердження сплати заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки однією із особливостей процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Саме такий висновок відповідає позиціям Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 та ін.
На підставі викладеного, з огляду на фактичний об'єм послуг, наданих ОСОБА_1 адвокатом Мінаєвим Д.Д., а також враховуючи фінансовий стан обох сторін, з урахуванням положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. за рахунок апелянта ОСОБА_2 , оскільки саме цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи.
Отже, в іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За встановлених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 та ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 268, 270, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Мінаєвим Дмитром Дмитровичем, про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення графіку спілкування - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове судове рішення у справі.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 09 жовтня 2024 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова