справа № 754/8630/18 головуючий у суді І інстанції Скрипка О.І.
провадження № 22-ц/824/262/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
08 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Карапетяном Арменом Рафіковичем, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс», ОСОБА_4 , третя особа: державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Юрій Назірович, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, витребування майна з чужого незаконного володіння,-
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив:
витребувати з володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 ;
визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 жовтня 2017 року про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Схід Фінанс»;
скасувати державну реєстрацію права власності, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. на спірну квартиру за ТОВ «Схід Фінанс»;
визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 вересня 2018 року про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 ;
скасувати державну реєстрацію права власності, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. на спірну квартиру за ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 вересня 2018 року про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 ;
скасувати державну реєстрацію права власності, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. на спірну квартиру за ОСОБА_4 ;
внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про право власності за ним на спірну квартиру; визнати припиненим іпотечний договір від 18 березня 2016 року, укладений між ПАТ «ВТБ Банк» та ним, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюком І.Є., за реєстровим номером 515, з 25 листопада 2016 року.
В обґрунтування позову зазначав, що 18 березня 2011 року між ПП «Будспецпроект» та ПАТ «ВТБ Банк» укладено кредитний договір №100.2.3-13/52к-11, на підставі якого банк надав боржнику кредит в розмірі 1 510 773,48 грн. Того ж дня в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ним (позивачем) та банком укладено іпотечний договір, за яким він передав в іпотеку банку належну йому квартиру АДРЕСА_1 . У забезпечення виконання зобов'язань за основним договором також було укладено іпотечний договір між банком та ОСОБА_5 від 18 березня 2011 року про іпотеку нежитлових приміщень з №11 по №15, АДРЕСА_2 , що розташовані на 6-му поверсі; договір поруки від 18 березня 2011 року за №100.2.3-13/53п-11, укладений між банком та ОСОБА_5 ; договір поруки від 18 березня 2011 року за №100.2.3-13/54п-11, укладений між банком та ОСОБА_6 .
У зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року стягнуто солідарно на користь банка з боржника та поручителя ОСОБА_6 заборгованість у сумі 1 478 191,37 грн.
22 грудня 2015 року Дарницьким районним судом м. Києва прийнято рішення про стягнення з поручителя ОСОБА_5 донарахованих відсотків у сумі 753 447,86 грн. Всього розмір заборгованості за кредитним договором становить 2 231 639,23 грн.
12 серпня 2013 року Деснянським районним судом м. Києва прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме належну іпотекодавцю квартиру шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
26 лютого 2014 року Апеляційний суд м. Києва ухвалив рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення, що належать ОСОБА_5 шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури закупівлі.
На всі вищевказані судові рішення були видані виконавчі листи та відкрито виконавче провадження.
Дані судові рішення були виконані наступним чином:
18 листопада 2015 року боржником була погашена заборгованість в розмірі 1 478 191,37 грн за виконавчим листом у справі №754/8754/13-ц (судове рішення про стягнення суми заборгованості в розмірі 1 478 191,37 грн з боржника та ОСОБА_6 ). З вказаної суми після вирахування виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій залишився борг в розмірі 134 205,19 грн, в зв'язку з чим банк донарахував відсотки в розмірі 753 447,86 грн. Після часткового погашення боргу, сума боргу на грудень 2015 року становила 888 353,30 грн. Заборгованість по тілу кредиту була погашена 27 травня 2016 року, банком було ще донараховано відсотки за користування кредитом в розмірі 180 727,87 грн за період з 25 жовтня 2015 року (дата по яку було донараховано відсотки за рішенням суду) по 27 травня 2016 року (дата погашення кредиту).
08 червня 2016 року банк за договорами про відступлення права вимоги за кредитним договором та іпотечними договорами відступив право вимоги суми боргу в розмірі 878 113,60 грн ТОВ «Схід-Фінанс», яка визначена з донарахуванням відсотків в розмірі 41 250,23 грн та за вирахуванням погашення відсотків на загальну суму 97 312,70 грн. Таким чином, борг боржника перед ТОВ «Схід-Фінанс» станом на 08 червня 2016 року становив 878 113,60 грн.
Надалі судові рішення виконувались наступним чином:
14 липня 2016 року відповідно до ухвали Дарницького районного суду м. Києва у справі №753/8443/13-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення було замінено стягувача ПАТ «ВТБ Банк» на ТОВ «Схід Фінанс».
Виконавчою службою за виконанням рішення у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки нежитлових приміщень проведено електронні торги, за якими майно реалізовано за вартістю 5 542 293,61 грн.
25 листопада 2016 року виконавчою службою винесена постанова про звільнення майна з під арешту в зв'язку з реалізацією нерухомого майна. Вказаної суми достатньо для задоволення боргових зобов'язань в розмірі 878 113,60 грн, що утворилась за кредитним договором. ТОВ «Схід-Фінанс» було достеменно відомо про факт реалізації нежитлових приміщень та суму його реалізації, відтак, станом на 25 листопада 2016 року зобов'язання боржника та його (позивача) були повністю погашені у зв'язку з повним виконанням основного зобов'язання. Проте, ТОВ «Схід-Фінанс» зловживаючи своїм цивільним правом звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, що був укладений та на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру. Рішення реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень було прийнято 24 жовтня 2017 року, запис від 27 жовтня 2017 року.
На момент вчинення реєстраційної дії ТОВ «Схід-Фінанс» вже обрало спосіб захисту свого права, а саме звернення стягнення на інший предмет іпотеки та борг було погашено частково шляхом сплати грошових коштів боржником, а частково вартістю предмета іпотеки.
Оскільки кредитні зобов'язання на час вчинення реєстраційної дії були припинені, рішення державного реєстратора позивач незаконним. Факт виконання основного зобов'язання та фактично припинення договору іпотеки між ним та ПАТ «ВТБ Банк» встановлено також ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року та постановою Апеляційного суду м. Києва, якими визнано виконавчий лист у справі №754/9194/13-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки на квартиру таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, ТОВ «Схід-Фінанс» не було надано державному реєстратору належних документів, за якими можна було б провести державну реєстрацію права власності. Йому було направлено вимогу, яка не відповідала передбаченим законодавством умовам до змісту такої вимоги, не містила відомостей про порушення зобов'язання, суму зобов'язання, строку, коли зобов'язання наступило. Отримавши таку вимогу, він повідомив відправника про те, що заборгованість погашена та про те, що дана вимога не відповідає будь-якому офіційному документу.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року позов задоволено частково. Витребувано з володіння ОСОБА_4 спірну квартиру на користь ОСОБА_2 . Скасовано державну реєстрацію права власності за номером 23056768 від 27 жовтня 2017 року, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н., на вищезазначену квартиру за ТОВ «Схід Фінанс», індексний номер 37810066. Скасовано державну реєстрацію права власності за номером 27950125 від 17 вересня 2018 року, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. на квартиру за ОСОБА_1 , індексний номер 43039170. Скасовано державну реєстрацію права власності за номером 28062444 від 24 вересня 2018 року, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. на квартиру за ОСОБА_4 , індексний номер 43162139. Внесено запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про право власності за ОСОБА_2 на спірну квартиру. Визнано припиненим іпотечний договір від 18 березня 2016 року, укладений між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 .
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, 08 листопада 2023 року особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , через представника - адвоката Карапетяна Армена Рафіковича, засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, у якій просив рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апелянт вважає, що рішення місцевого суду ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права та порушило його права у зв'язку з наступним.
Оскаржуваним судовим рішенням задоволено вимогу позивача щодо скасування державної реєстрації права власності за номером 27950125 від 17 вересня 2018 року, вчиненої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. на квартиру за ОСОБА_1 , індексний номер 43039170.
Посилаючись на правові висновки Верховного Суду у постанові від 19 грудня 2022 року у справі №359/3951/17, зазначає, що у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження належним відповідачем має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Таким чином, скаржник мав бути залучений до справи у якості співвідповідача за вимогою про скасування його права власності.
Крім того, внаслідок ухвалення такого рішення стали недійсними договори, які опосередковували перехід права власності на спірну квартиру після звернення на неї стягнення ТОВ «Схід Фінанс», а саме:
- іпотечний договір від 30 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Схід Фінанс». Внаслідок реалізації положень якого спірна квартира добровільно перейшла до заявника.;
- договір купівлі-продажу від 24 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , відповідно до якого останньому передано у власність спірну квартиру;
- договір купівлі-продажу від 28 грудня 2022 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , відповідно до якого ОСОБА_4 передав у власність заявнику спірну квартиру.
Крім того, оскільки ТОВ «Схід Фінанс» звернув стягнення на предмет іпотеки, факт набуття права власності на предмет іпотеки та державної реєстрації права власності в позасудовому порядку є фактом припинення зобов'язань за договором іпотеки, суд першої інстанції не мав підстав задовольняти таку вимогу.
Виходячи з цього, відсутні підстави для скасування державної реєстрації права власності за номером 27950125 від 17 вересня 2018 року, вчиненої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. на квартиру за ОСОБА_1 , оскільки ТОВ «Схід Фінанс», звернувши стягнення на предмет іпотеки, мав право укласти іпотечний договір від 30 вересня 2018 року з ОСОБА_1 , внаслідок реалізації положень якого спірна квартира добровільно перейшла до скаржника, а згодом і до ОСОБА_4 . Крім того, вимога до ОСОБА_4 про витребування майна також задоволенню не підлягає.
Апелянт також вважає, що суд безпідставно визнав такими, що мають преюдиційне значення у справі ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2018 року, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, встановлені стосовно певної особи саме рішенням суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Карапетяном Арменом Рафіковичем, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс», ОСОБА_4 , третя особа: державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Юрій Назірович, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, витребування майна з чужого незаконного володіння, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2023 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
31 травня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_3 , подане представником - адвокатом Волошиною Наталією Андріївною, про зупинення провадження по справі до залучення правонаступника позивача.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року зупинено апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Карапетяном Арменом Рафіковичем, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс», ОСОБА_4 , третя особа: державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Юрій Назірович, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, витребування майна з чужого незаконного володіння, до залучення до участі у справі правонаступників позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15 липня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_3 - адвоката Волошиної Наталії Андріївни надійшло клопотання про поновлення провадження та залучення до участі у справі правонаступника позивача у зв'язку з встановленням кола спадкоємців померлого.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року поновлено провадження у цивільній справі та призначено до розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року залучено до участі у справі ОСОБА_3 як правонаступника позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
26 серпня 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Волошина Наталя Андріївна подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження.
Вказала, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
За даними відомостей з єдиного державного реєстру власником квартири з 24 вересня 2018 року є ОСОБА_4 , а отже його і було визначено відповідачем по справі №754/8630/18, так як квартира перебувала у його володінні, а не у володінні ОСОБА_1 .
Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні рішення від 08 липня 2021 року по справі №754/8630/18 не було порушено норми ЦПК України щодо незалучення ОСОБА_1 співвідповідачем по справі так, як він квартиру продав ОСОБА_4 .
Крім того, судами у справах №753/8443/13-ц, №754/9194/13-ц було встановлено, що станом на 25 листопада 2016 року основне зобов'язання, в забезпечення кого було передано в іпотеку спірне майно, було виконано в повному обсязі, а тому і були відсутні будь-які підстави для вчинення рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Схід Фінанс» та відповідного запису у державному реєстрі.
Таким чином, по даній справі судом не можуть розглядатися обставини щодо наявності чи відсутності заборгованості за кредитним договором №100.2.3-13/52к-11 від 18 березня 2011 року.
У судовому засіданні представник апелянта - особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 - адвокат Карапетян Армен Рафікович вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат Волошина Наталя Андріївна заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким способом або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22 рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява №23436/03).
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Ця стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.
В даному випадку ОСОБА_1 як особа, яка не була учасником справи в суді першої інстанції, повинен обґрунтувати яке право, інтерес, обов'язок порушує, на його думку, рішення суду першої інстанції, тобто довести право на апеляційне оскарження такого рішення.
За вказаних обставин, визначальним моментом є з'ясування того, яким чином ухвалене судове рішення впливає на права, інтереси осіб, які не брали участі у справі, але вважають порушеними свої права та інтереси.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Таку правову позицію щодо застосування правил частини 1 статті 352 ЦПК містить постанова Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №200/6831/18.
Подаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказав, що оскаржуваним судовим рішенням задоволено вимогу позивача щодо скасування державної реєстрації права власності за номером 27950125 від 17 вересня 2018 року, вчиненої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. на квартиру за ОСОБА_1 , індексний номер 43039170, чим у резолютивній частині фактично вирішив питання про його права та обов'язки.
Встановлено, що 18 березня 2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ПП «Будспецпроект» укладено кредитний договір №100.2.3-13/52к-11, згідно з умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 5 000 000 грн строком користування до 17 вересня 2012 року зі сплатою 17,5% річних. В подальшому до зазначеного вище кредитного договору були внесені зміни та доповнення шляхом підписання чотирьох договорів про внесення змін.
Для забезпечення виконання зобов'язань ПП «Будспецпроект» за кредитним договором №100.2.3-13/52к-11 від 18 березня 2011 року, між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 18 березня 2011 року, відповідно до п. 2.1.1 якого, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , яка складається з двох жилих кімнат загальною площею 55,60 кв м, житловою площею 29,70 кв м, що належить іпотекодавцеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15 серпня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. Між сторонами також укладено договір №1 та договір №2 про внесення змін до договору іпотеки від 18 березня 2011 року.
12 серпня 2013 року заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва у справі №754/9194/13-ц задоволено позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 , третя особа ПП «Будспецпроект», про стягнення заборгованості за кредитним договором №100.2.3-13/52к-11 від 18 березня 2011 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Даним рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки за вказаним іпотечним договором, а саме звернуто стягнення заборгованості на вищезазначену квартиру. Право власності ОСОБА_2 на предмет іпотеки зареєстроване КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкт нерухомого майна» 30 серпня 2007 року у реєстрову книгу №д.267-207 за реєстровим №698, в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності зареєстроване 14 липня 2010 року за реєстровим номером 30955104 для задоволення грошових вимог ПАТ «ВТБ Банк» за кредитним договором №100.2.3-13/52к-11 від 18 березня 2011 року в сумі 1 478 191,37 грн шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмету іпотеки, згідно з п. 2.2. договору №2 від 28 вересня 2012 року про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 18 березня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюком І.Є. за номером в реєстрі 515 та встановлено в розмірі 580 408,00 грн, перерахування коштів які будуть отримані внаслідок звернення стягнення на вказане майно здійснити на користь ПАТ «ВТБ Банк».
На підставі цього рішення Деснянським районним судом міста Києва 23 грудня 2013 року видано виконавчий лист, який пред'являвся до ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві та був повернутий стягувачу 06 серпня 2015 року на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», про що зроблено відмітку на зворотній стороні виконавчого листа.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року у справі №754/8754/13-ц стягнуто солідарно з ПП «Будспецпроектом» та ОСОБА_6 на користь ПАТ «ВТБ Банку» заборгованість за кредитним договором у сумі 1 478 191, 37 грн.
ПП «Будспецпроект» на письмовий запит ОСОБА_2 повідомило, що зобов'язання за кредитним договором №100.2.3-13/52к-11 від 18 березня 2011 року виконані в повному обсязі, а саме погашена заборгованість перед ПАТ «ВТБ Банк» в розмірі 1 478 191,37 грн. Згідно цієї відповіді за №БСП-23/09-16/1 від 23 вересня 2016 року та доданих до неї матеріалів, зокрема, платіжних доручень №163 від 18 листопада 2015 року, №164 від 18 листопада 2015 року та №165 від 18 листопада 2015 року в інтересах ПП «Будспецпроект» ТОВ «ТД Чайка» погашена заборгованість в повному обсязі ще в листопаді 2015 році.
18 листопада 2015 року ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до суду з позовом про стягнення донарахованої заборгованості по відсоткам за користування кредитом з часу винесення рішення до часу його виконання. Сума процентів стягнута з поручителя, яка уклала іпотечний договір та договір поруки ОСОБА_5 на вибір кредитора ПАТ «ВТБ -Банк», що встановлено рішенням Дарницького районного суду від 22 грудня 2015 року по справі №753/20656/15-ц.
26 лютого 2014 року рішенням Апеляційного суду м. Києва рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року скасовано та ухвалене нове, яким позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_5 , третя особа: ПП «Будспецпроект» про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки нежитлові приміщення з АДРЕСА_3 (частини групи приміщень АДРЕСА_4 , що належать ОСОБА_5 на праві власності на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 серпня 2010 року, додаткового рішення від 19 листопада 2010 року, ухвали від 03 березня 2011 року, зареєстрованого КП «БТІ» 07 грудня 2012 року за реєстраційним номером 32278969 шляхом продажу майна на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження за початковою ціною предмету іпотеки згідно п.2.2. Договору №2 від 28 вересня 2012 року про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 18 березня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюком І.Є. за реєстровим №517, 518 в розмірі 4 757 333 грн на користь ПАТ «ВТБ Банк».
25 липня 2014 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 на виконання вищевказаного рішення.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 січня 2016 року роз'яснено рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року.
08 червня 2016 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Схід Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором, договором забезпечення, та за договором іпотеки, відповідно до якого ПАТ «ВТБ Банк» відступило, а ТОВ «Схід Фінанс» право вимоги за кредитним договором №100.2.3-13/52к-11 від 18 березня 2011 року, договором іпотеки від 18 березня 2011 року. Сума заборгованості визначена 878 113,26 грн станом на 08 червня 2016 року.
11 липня 2016 року ухвалою Деснянського районного суду міста Києва замінено стягувача ПАТ «ВТБ Банк» на ТОВ «Схід Фінанс» за виконавчим листом №2-3572/2013, виданим 23 грудня 2013 року.
При виконанні рішення суду проведені електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмет іпотеки боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_5 ). Переможцем електронних торгів заставленого арештованого нерухомого майна - нежитлових приміщень площею 640 кв м, вартістю 5 542 293,61 грн стало ТОВ «Схід Фінанс».
27 жовтня 2017 року державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Бадаховим Ю.Н. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинено запис, відповідно до якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Схід Фінанс».
17 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також вчинено відповідний запис, відповідно до якого право власності на цю квартиру зареєстровано за ОСОБА_1
24 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також вчинено відповідний запис, відповідно до якого право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2018 року у справі №754/9194/13-ц виконавчий лист №2-3572/2013 від 23 грудня 2013 року, виданий Деснянським районним судом м. Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18 березня 2011 року, укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 визнано таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що основне зобов'язання виконане повністю шляхом реалізації майна іншого майнового поручителя ОСОБА_5 . Судами під час розгляду заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, встановлено, що сума боргу відповідно до виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-3572/2013 від 23 грудня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18 березня 2011 року, перевищує фактичну суму заборгованості, оскільки сума боргу частково погашена ПП «Будспецпроект» у розмірі 1 478 191,37 грн та частково погашена шляхом проведення електронних торгів з реалізації майна поручителя ОСОБА_5 вартістю 5 542 293,61 грн, переможцем яких стало ТОВ «Схід Фінанс».
Відповідно до акту про реалізацію предмета іпотеки від 23 листопада 2016 року в ньому зазначається виконавче провадження НОМЕР_1. Саме за цим провадженням звернуто стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості за кредитним договором №100.2.3-13/52-к-11 від 18 березня 2011 року, майно передано у власність ТОВ «Схід Фінанс». Суд також зазначив, що ОСОБА_2 не є поручителем у розумінні ст. 553 ЦК України за кредитним договором, а виступає майновим поручителем - заставодавцем.
За вимогами статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).
Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункти 65-67); від 18 січня 2023 року у справі №488/2807/17 (пункт 92)).
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).
З визнанням того, що державною реєстрацією права власності на нерухоме майно підтверджується володіння цим майном, у судову практику увійшла концепція «книжного володіння».
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
У постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.
Вказане відповідає висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 19 липня 2023 року у справі №199/2313/21, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення порушеного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц).
У цій справі ТОВ «Схід Фінанс» як кредитор використало своє право на судовий захист як шляхом солідарного стягнення з боржника та поручителя повної суми заборгованості за кредитним договором, так і шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним з ОСОБА_2 .
Тобто, порушення прав ОСОБА_2 відбулося під час реєстрації 27 жовтня 2017 року державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Бадаховим Ю.Н. права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Схід Фінанс», а останнім набувачем спірного майна був ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 вересня 2018 року.
Так як ОСОБА_1 у цій справі був проміжним набувачем квартири АДРЕСА_1 (на підставі договору про задоволення вимог іпотекодерржателя від 17 вересня 2018 року), з урахуванням практики Верховного Суду щодо застосування віндикації до речово-правових відносин, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено факту порушення його прав, інтересів або обов'язків рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року, оскільки порушення прав ОСОБА_2 відбулося під час реєстрації 27 жовтня 2017 року державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Бадаховим Ю.Н. права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Схід Фінанс» у незаконний спосіб, і тому реєстрація права власності апелянта набутого ним у подальшому була похідною (безпідставною), а отже, фактично не створювала жодних правових наслідків.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Системний аналіз наведеної норми процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Подібний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №668/17285/13-ц.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи та оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України надані докази, колегія суддів вважає, що оскаржуваним судовим рішенням права, свободи, інтереси та обов'язки ОСОБА_1 , як особи, яка не брала участі у справі не порушено, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 352, 362, 381, 389, 390 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Карапетяном Арменом Рафіковичем - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 09 жовтня 2024 року
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова