Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/15531/2024
м. Київ Справа №758/4565/24
02 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Болотова Є.В.
- Музичко С.Г.
при секретарі - Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Герасимовської Наталі Миколаївни на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Якимець О.І., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У квітні 2024 року АТ «Сенс Банк» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути із останнього заборгованість за кредитним договором у розмірі 338 114,95 грн; вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог Банк зазначав, що 26.05.2021 між сторонами укладено договір про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501320005 (далі - кредитний договір). Відповідно до умов договору банк надав позичальнику кредитні кошти, а останній зобов'язався їх повернути, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, комісію та інші передбачені кредитним договором платежі.
Відповідачем умови кредитного договору не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 338 114,95 грн., з яких - 214 263,20 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 110 757,85 грн. - заборгованість по відсотках, 13 093,90 грн. - заборгованість по комісії.
З метою досудового, добровільного врегулювання спору на адресу позичальника було направлену досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, яка залишена відповідачем без реагування.
Посилаючись на наведене, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за договором про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26.05.2021 № 501320005 у розмірі 325 021,05 грн.
У частині позовної вимоги АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26.05.2021 № 501320005 по комісії - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс банк» судовий збір у сумі 4875,44 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Герасимовська Н.М. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду та в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що судом не враховано, що позивачем жодним чином не доведено, що між сторонами у даній справі було обумовлено у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Вказувала, що врахувавши розрахунок заборгованості та виписку по рахунку, суд не здійснив дослідження правильності, належності та правомірності проведення розрахунків заборгованості за кредитом. Наголошувала, що сторона відповідача вважає розрахунок заборгованості не правильним та не справедливим.
Посилалася на те, що судом не враховано положення ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», яка забороняє банкам вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Герасимовська Н.М. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник АТ «Сенс Банк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суду не повідомив, тому колегія суддів вважала можливим провести розгляд за його відсутністю.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з офертою на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з пропозицією до АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі Угода), яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», укладеного між ним та банком (далі Договір).
Відповідно до даної оферти, зазначено умови споживчого кредиту: тип кредиту - кредит готівкою, сума кредиту - 23 899,99 грн, тип ставки - фіксована 33,00 %, строк кредиту - 60 місяців, дата повернення кредиту - 26.05.2026, кредит надається для повернення заборгованості за кредитним договором від 30.05.2019 № 501148231 у розмірі - 14 833,76 грн; для власних потреб у розмірі - 211 486,99 грн; оплати страхового платежу в розмірі - 13 579,24 грн.
Відповідно до п. ІІ оферти передбачено умови надання кредитної лінії. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000,00 грн.
Кредитною лінією для торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою запропонована у розмірі 26,00% річних. Тип процентної ставки - фіксована.
Згідно з п. 1 розділу ІІ оферти обов'язковий мінімальний платіж складає 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Дата сплати ОМП визначається відповідно до умов Додатку № 4 до Договору. Платежі з повернення кредиту відповідач пропонує здійснювати відповідно договору. Примірний графік та розрахунок сукупної вартості пропонує навести в тарифах, які є невід'ємною частиною договору. Пропонує банку щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 , в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору.
Розділом ІІ «Інші умови» оферти перебачено гарантії клієнта. Так, підписанням оферти клієнт надав згоду банку на передачу до кредитного реєстру Національного банку України інформації у випадках, обсязі, строки та у порядку, передбачених чинним законодавством України, а також беззаперечно підтвердив, що попередньо ознайомлений, у тому числі, у письмовій формі: - зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; - з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ.
Цього ж дня, анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Сторонами також погоджена анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
29.06.2023 року АТ «Сенс Банк» звернувся з досудовою вимогою до ОСОБА_1 щодо виконання договірних зобов'язань та сплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 320 768,67 грн, однак такі не були виконані у добровільному порядку, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із позовом за захистом свого порушеного права.
Станом на 22.08.2023 року відповідач має заборгованість за кредитом у розмірі 338 114,95 грн, з яких: 214 263,20 грн - заборгованість по тілу кредиту, 110 757,85 грн - заборгованість по відсоткам, 13 093,90 грн - заборгованість по комісії.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконав, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по тілу кредиту у розмірі 214 263,20 грн, заборгованість по відсоткам у сумі 110 757,85 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб.
Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги (ч. 2 ст. 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит, що підтверджується випискою по особовому рахунку.
З огляду на норми ч. 1 ст. 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах позичальник має довести відсутність заборгованості у зв'язку з належним виконанням зобов'язання щодо повернення грошових коштів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
П. 5 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» передбачно, що кредитна лінія - вид кредиту, надання якого здійснюється повністю або частинами в узгоджені сторонами строки протягом строку кредитування. При цьому може бути передбачено право споживача отримати кредит у межах встановленого кредитного ліміту у разі часткового або повного погашення кредиту протягом строку кредитування, визначеного в договорі про споживчий кредит.
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.
Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення - ч.1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту - ч. 2 ст. 9 Закону України «Про кредитування».
Ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору, передбачено умови договору про споживчий кредит.
Так, у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної супровідної послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору;
У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.
Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача, зазначених у договорі про споживчий кредит або в додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону.
У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.
Обов'язковою умовою для укладення договору про споживчий кредит є згода споживача на доступ до інформації, що складає його кредитну історію, та на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, інформації щодо нього та цього кредиту, визначеної Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». Відсутність такої згоди споживача має наслідком відмову кредитодавця в укладенні договору та здійсненні кредитної операції.
Ст.16 Закону Украни «Про споживче кредитування», передбачено умови дострокового повернення кредиту.
Так, споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів. Договором про споживчий кредит може бути передбачено обов'язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документа.
Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, кредитодавець зобов'язаний здійснити відповідне коригування зобов'язань споживача у бік їх зменшення та на вимогу споживача надати йому новий графік платежів. Договором про споживчий кредит може встановлюватися порядок дострокового повернення споживчого кредиту з урахуванням положень частини третьої цієї статті.
Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом та вартість усіх послуг, пов'язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.
Кредитодавцю забороняється відмовляти споживачу в прийнятті платежу у разі дострокового повернення споживчого кредиту.
Кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку плату, пов'язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про споживчий кредит, що передбачає сплату споживачем будь-якої плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту, є нікчемною.
У разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.
Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Встановлено, зокрема, що 05 липня 2023 року, АТ «Сенс Банк» звертався до боржника із досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов'язань протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме 320 768,67 грн.
Станом на день розгляду справи, відомостей про сплату відповідачем заборгованості за кредитним договором, матеріали справи не містять, відтак боржником за кредитним договором не усунуто порушення кредитного договору, викладених у досудовій вимогі АТ «Сенс Банк» щодо виконання договірних зобов'язань, що дає підстави для банку звернутися із позовом до суду про стягнення всієї суми заборгованості достроково.
За таких обставин, позивач у справі перед зверненням до суду із позовною заявою, звертався до відповідача з досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов'язань, який в свою чергу, дану досудову вимогу банку не виконав, у зв'язку з чим у АТ «Сенс Банк» виникло право на дострокове повернення кредиту у повній сумі та сплати всіх передбачених процентів.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
У рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 визначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
Позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, як шляхом пред'явлення досудової вимоги, так і судової.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 22 липня 2020 року в справі № 210/1504/13-ц, від 03 грудня 2020 року в справі № 569/16767/16-ц, від 07 грудня 2022 року в справі № 953/1904/20, від 22 лютого 2023 року у справі № 159/36087/15-ц.
Тому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги щодо необхідності відмови у задоволенні позову з підстав недоведеності позовних вимог, так як жодних дій щодо досудового врегулювання спору відповідач не вчинив.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитом в сумі 325 021,05 грн, в тому числі: тіло кредиту - 214 263,20 грн, заборгованість по відсоткам - 110 757,85 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено про відсутність обов'язку кредитодавця нараховувати відсотки за кредитом у випадку їх не врахування у кредитному договорі, з відсиланням до Умов та правил надання банківських послуг.
У справі, що розглядається встановлено, що в оферті на укладення кредитного договору, підписану позичальником зазначено про наявність процентної ставки за користування кредитною лінією, розмір якої становить 33 % річних.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи в апеляційній скарзі щодо відсутності доказів на узгодження у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що відповідач користувався наданими кредитними коштами.
Розрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, - відповідачем також не наданий.
Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду встановила, що у порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у результаті чого виникла заборгованість за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку.
Отже, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 325 021,05 грн.
Рішення суду в частині незадоволених вимог не оскаржується сторонами, тому не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Герасимовської Наталі Миколаївни - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2024 року.
Головуючий: Судді: