№ справи: 243/603/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13078/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Петров Д.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
01 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.,
секретар - Черняк Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну сторони правонаступником у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року,
встановив:
у січні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У травні 2024 року позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду із заявою про залучення до участі у справі в якості його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», посилаючись на те що 15 червня 2020 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення прав вимоги.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року клопотання було задоволено, замінено позивача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
Не погоджуючись з ухвалою, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про заміну позивача його правонаступником, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» - Клещ О.В. просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , представника ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» - Клещ О.В., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи питання про заміну позивача, суд першої інстанції виходив з того, що право вимоги до відповідачів було відступлено позивачем ПАТ «Дельта Банк», що є підставою для заміни сторони його правонаступником. Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
У своїй апеляційній скарзі представник відповідача посилається на те, що судом першої інстанції було розглянуто заяву про заміну сторони правонаступником із порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з даним позовом ще у січні 2016 року.
Заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 лютого 2016 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 350 134,41 грн.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2017 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 лютого 2016 задоволено, заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 лютого 2016 року скасовано.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2017 року справу направлено за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року позов ПАТ «Дельта Банк» залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв'язку з повторною неявкою позивача, належним чином повідомленого про судове засідання.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» задоволено, ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року скасовано, справу направлено до Подільського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постановою Верховного Суду від 05 квітні 2024 року постанова Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року була залишена без змін.
В ході розгляду апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду судом апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, було встановлено, що 15 червня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено договір № 2258/К про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема і за кредитним договором № 910-0071042/ФКВ-08 від 24 липня 2008 року та договором поруки № 910-0071042/ФКВпор-08 від 24 липня 2008 року, які є предметом розгляду у даній справі, що є підставою для заміни сторони позивача його правонаступником.
Після повернення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду у травні 2024 року представником ПАТ «Дельта Банк» було подано до суду заяву про заміну позивача його правонаступником, посилаючись на те, що право вимоги до відповідачів було відступлено на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Матеріали справи містять копію договору № 2258/К про відступлення права вимоги від 15 червня 2020 року (с.с.206-207 т.2) та копії додатків до договору (с.с.208-212 т.2).
Самі по собі доводи апеляційної скарги про те, що заява про заміну позивача була подана з порушенням вимог процесуального закону щодо направлення її копії іншим учасникам справи, не можуть бути підставою для скасування ухвали та відмови у заміні сторони позивача його правонаступником, оскільки за змістом статті 55 ЦПК України суд повинен здійснити дії по залученню до участі у справі правонаступника сторони у будь-якому випадку за наявності відповідних доказів заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні. Крім того, судом першої інстанції було взято до уваги вказівки суду апеляційної та касаційної інстанції щодо його обов'язку залучити до участі у справі правонаступника позивача.
Також не можуть бути підставою для скасування ухвали суду доводи апеляційної скарги про те, що заява про заміну позивача була подана неповноважним представником, оскільки вказане спростовується матеріалами справи. Заяву про заміну позивача його правонаступником було подано представником ПАТ «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який здійснює ліквідацію банку. Довіреність на представництво інтересів була видана ОСОБА_4 директором-розпорядником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Світланою Рекрут, вказана довіреність дійсна до 31 грудня 2024 року (а.с.161, том ІІІ).
Доводи апеляційної скарги про те, що договір відступлення права вимоги є недійсним, відступлення права вимоги може здійснюватись лише щодо дійсної вимоги, а також те, що у ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», як і у ПАТ «Дельта Банк» відсутні оригінали документів, не є підставою для скасування ухвали суду про заміну позивача його правонаступником. Фактично відповідач заперечує наявність права вимоги до нього у первісного кредитора та не погоджується з позовними вимогами. Разом з тим, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи слід позов задовольнити або в позові відмовити суд вирішує під час ухвалення рішення відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України, а не під час вирішення питання про заміну сторони її правонаступником.
Доводи відповідача про те, що між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» може існувати спір щодо укладеного договору відступлення права вимоги, а первісний кредитор може продовжувати реалізувати свої процесуальні права, є припущеннями. Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що саме первісний кредитор ПАТ «Дельта Банк», в особі представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, звернувся до суду із заявою про заміну позивача правонаступником, що свідчить про визнання ним факту передачі права вимоги на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
У ч. 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було вирішено питання про заміну позивача його правонаступником з дотриманням норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 09 жовтня 2024 року.
Головуючий
Судді