Справа №372/6273/23
Апеляційне провадження №22-ц/824/12387/2024
26 вересня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У грудні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовної заяви зазначав, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 10.10.2020 року, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про шлюб від 08.09.2023 року серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1459. Від шлюбу сторони дітей не мають. Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у них відсутні спільні інтереси, різні погляди на життя, взаєморозуміння, втрачені почуття любові та поваги один до одного. З відповідачкою спільного господарства не ведуть. За таких обставин подальше збереження шлюбу неможливе, тому він звернувся до суду з даним позовом.
27.02.2024 Обухівським районним судом Київської області ухвалене заочне рішення, яким позов задоволено, шлюб між сторонами розірвано.
05.04.2024 ухвалою Обухівського районного суду Київської області скасовано заочне рішення та справу призначено до судового розгляду на 18.04.2024 року.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області 18 квітня 2024 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 10.10.2020 року Печерським районним у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1459, розірвано.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 14 травня 2024 року відповідач направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просила апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судове засідання, призначене на 26.09.2024 року, сторони не з'явились.
19 вересня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі, апеляційну скаргу підтримує, просила її задовольнити.
Неявка відповідача в судове засідання не обумовлена зовнішніми непереборними чинниками.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 10.10.2020 року між позивачем та відповідачкою було укладено шлюб, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про шлюб від 08.09.2023 року серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1459. Від шлюбу сторони дітей не мають.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, зазначив, що відносини, які склалися між подружжям, вказують на те, що їх подальше спільне проживання є неможливим, а тому надання строку на примирення суд вважає недоцільним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Хоча чинним процесуальним законом і передбачені випадки, коли суд апеляційної інстанції має право вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги, в той же час такі випадки прямо регламентовані законом і до даної справи відношення не мають. За таких умов перегляд справи в даному випадку здійснюється в межах доводів і вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .
В якості підстав для апеляційного перегляду апелянт зазначила:
1) неналежне зазначення судом першої інстанції про визнання позову відповідачем;
2) відсутність перешкод у вирішенні питання про розірвання шлюбу в позасудовому порядку;
3) не зазначення в позовній заяві про наявність у сторін електронного кабінету.
Згідно ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
При цьому неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення виключно у випадку, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи по суті питання.
Під жодну із наведених підстав оскаржуване рішення не підпадає.
Хоча в оскаржуваному рішенні дійсно і зазначено про те, що відповідач позов визнав, в той же час як в матеріалах справи не міститься відповідної заяви відповідача, дана обставина не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
З тексту рішення вбачається, що позов задоволено не у зв'язку з визнанням позовних вимог відповідача, а на підставі детальної оцінки позовних вимог та обставин справи, за результатами чого суд дійшов висновку про необхідність розірвання шлюбу. Таким чином, посилання на визнання позову відповідачем не було покладено в основу оскаржуваного рішення, а саме зазначене посилання фактично є технічною опискою.
Не вбачає колегія суддів і обґрунтованості посилань на можливість вирішення спірного питання в позасудовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 106 Сімейного кодексу України подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя.
Така заява подається за умови наявності волевиявлення обох сторін на розірвання шлюбу.
З позиції апелянта вбачається, що вона заперечує проти такого розірвання, що в свою чергу обумовлює можливість вирішення даного питання лише в судовому порядку.
При цьому чинне законодавство України не передбачає обов'язковості досудового врегулювання спору.
Окремо апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст.14 ЦПК України як позивач, так і відповідач в даній справі є особами, для яких обов'язкова реєстрація електронного кабінету в ЄСІКС законом не встановлена.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції з наведених апелянтом доводів.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько