Справа №761/17088/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/13042/2024
26 вересня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргоюза апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ісаченко Марія Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Костенко Сергій Олександрович, про визнання недійсними договорів дарування та спадкового договору, поділ спадкового майна та визнання права власності в порядку спадкування,
У травні 2024 року позивачка звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ісаченко Марія Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Костенко Сергій Олександрович, про визнання недійсними договорів дарування та спадкового договору, поділ спадкового майна та визнання права власності в порядку спадкування.
Одночасно з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне нерухоме майно:
- частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1279818680000;
- частину квартири АДРЕСА_2 ; машиномісце АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна -104851180000;
- квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 774345780000;
- квартиру АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна -2912253780000; садовий (дачний) будинок АДРЕСА_6 , садівниче товариство "Кедр-8" урочище "Вовчихи", реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2201993532218;
- земельну ділянку, загальною площею 0,0619 га, кадастровий номер: 3221886400:35:123:6004, за розташована за адресою: Пірнівська територіальна громада Вишгородського району Київської області, садівниче товариство "Кедр-8" урочище "Вовчихи", реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2912253032218;
- машиномісце АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 102517280000.
Також заявник просив накласти арешт та встановити тимчасову заборону на зняття з обліку транспортних засобів:
- автомобіля LAND ROVER, модель RANGE ROVER EVOQUE PURE, 2014 року випуску, VIN-номер: НОМЕР_1 ;
- автомобіля PORSCHE, модель CAYENNE, 2012 року випуску, VIN-номер: НОМЕР_2 .
В обґрунтування заяви позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено відповідний актовий запис №1337.
29 вересня 2023 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Лесею Володимирівною заведено спадкову справу №6-2023 щодо належного Спадкодавцю майна, реєстраційний номер у Спадковому реєстрі - 71320351.
Відповідно до довідки Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. (Вих. № 23/02-14 від 28 лютого 2024 року) спадкоємцями, які подали заяву про прийняття спадщини Є:: спадкоємиця першої черги - мати померлого - гр. України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; спадкоємиця першої черги - донька померлого - гр. Естонії ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; спадкоємиця першої черги - дружина померлого - гр. України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, що складається з наступного майна, зокрема:
- частини квартири АДРЕСА_7 ,
- частини квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 114,6 кв. м.,
- частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,5 кв. м.,
-машиномісця АДРЕСА_3 , загальною площею 15,6 кв.м.,
-транспортного засобу - автомобіля марки PORSCHE, модель CAYENNE, 2012 року випуску, VIN-номер: НОМЕР_2 .
Окрім того, за час перебування у зареєстрованому шлюбі спадкодавцем було набуто разом з ОСОБА_4 у спільну сумісну власність інше майно, право власності на яке було оформлено на ім'я ОСОБА_4 , а саме:
- квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 68,5 кв. м.,
- квартира АДРЕСА_5 , загальною площею 36,2 кв. м.,
- садовий (дачний) будинок АДРЕСА_6, загальною площею 113,0 кв. м., що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером: 3221886400:35:123:6004;
- земельна ділянка, загальною площею 0,0619 га, кадастровий номер: 3221886400:35:123:6004, за розташована за адресою:
АДРЕСА_8 , загальною площею 14,4 кв.м.,
- транспортний засіб - автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER EVOQUE PURE, 2014 року випуску, VIN-номер: НОМЕР_1 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15 грудня 2023 року ОСОБА_4 відчужила квартири АДРЕСА_1 на користь своєї доньки - ОСОБА_2 на підставі договору дарування, серія та номер: 872, виданий 13.12.2023, засвідченого приватним нотаріусом КМНО Вечер С.М.
Окрім того, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15 грудня 2023 року ОСОБА_4 відчужила квартири АДРЕСА_2 на користь своєї доньки - ОСОБА_2 на підставі договору дарування, серія та номер: 880, виданий 15.12.2023, засвідченого Приватним нотаріусом КМНО Вечер С.М.
Також, 08 березня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаченко М.О. було посвідчено договір дарування від 08 березня 2024 року (серія та номер 93), укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо спільного сумісного майна подружжя, в якому Спадкодавцю належала частка у праві власності, а саме квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 68,5 кв. м.
07 квітня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаченко М.О. було посвідчено договір дарування від 07 квітня 2024 року (серія та номер 201), укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо спільного сумісного майна подружжя, в якому спадкодавцю належала частка у праві власності, а саме машиномісця АДРЕСА_3 , загальною площею 14.4 кв.м.
11 квітня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костенко С.О. було посвідчено спадковий договір від 11 квітня 2024 року (серія та номер 647), (далі - Спадковий договір) укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо спільного сумісного майна подружжя, в якому Спадкодавцю належала частка у праві власності, а саме:
- квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 36,2 кв. м.,
- садового (дачного) будинку АДРЕСА_6 , садівниче товариство "Кедр-8" урочище "Вовчихи", загальною площею 113,0 кв. м., що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером: 3221886400:35:123:6004;
- земельної ділянки, загальною площею 0,0619 га, кадастровий номер: 3221886400:35:123:6004, за розташована за адресою: Пірнівська територіальна громада Вишгородського району Київської області, садівниче товариство "Кедр-8" урочище "Вовчихи".
Крім того, 05 квітня 2024 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 було відчужено, автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER EVOQUE PURE, 2014 року випуску, VIN-номер: НОМЕР_1 , який також є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в якому спадкодавцю належала частка у праві власності.
Водночас, в період з 25 січня 2024 року по 08 квітня 2024 року між представником Позивача та ОСОБА_4 велися переговори щодо мирного врегулювання порядку поділу спадкового майна, під час яких сторона ОСОБА_4 не заперечувала того факту, що частка Спадкодавця у Спільному майні подружжя, титульним власником якого була ОСОБА_4 , входить до складу спадщини та, відповідно, підлягає поділу між спадкоємцями.
Разом з цим, ще до завершення переговорів, ОСОБА_4 вчинила дії направлені на протиправне відчуження Спільного майна подружжя з метою його приховання та збереження у своєму володінні.
Внаслідок таких дій ОСОБА_4 на момент звернення з позовною заявою титульним власником частини Спільного майна подружжя (зокрема, квартири АДРЕСА_9 та автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER EVOQUE PURE, 2014 року випуску, VIN-номер: НОМЕР_1 ) є ОСОБА_2 .
Водночас, щодо іншої частини Спільного майна подружжя, яке є предметом Спадкового договору, існує розпорядження ОСОБА_4 щодо передачі такого майна у власність ОСОБА_2 після смерті її матері.
Вказане, у випадку задоволення позовних вимог Позивача, може суттєво ускладнити виконання судового рішення в майбутньому, адже відповідач може відчужити на власний розсуд майно, яке уже перебуває у її володінні, а також право власності на яке може бути набуте нею в майбутньому, в т.ч. і під час розгляду справи в суді.
Окрім того, предметом спору є два об'єкти рухомого спадкового майна - автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER EVOQUE PURE, 2014 року випуску, VIN-номер: НОМЕР_1 та автомобіль марки PORSCHE, модель CAYENNE, 2012 року випуску, VIN-номер: НОМЕР_2 . З огляду на правовий статус даних об'єктів, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 можуть ними постійно користуватись та, навіть, вивезти їх за кордон.
Також, враховуючи те, що автомобіль марки LAND ROVER зареєстрований на ім'я та ОСОБА_2 , а участь нотаріуса при укладенні договору купівлі-продажу транспортного засобу не є обов'язковою, фактично відсутні будь-які перешкоди для подальшого продажу або дарування зазначеного майна.
Таким чином, позивачка переконана, що невжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням ситуації, що склалася, а також дій ОСОБА_4 може значно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просила апеляційний суд оскаржувану ухвалу скасувати і ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви.
Також вищезгадану ухвалу суду оскаржила й ОСОБА_1 . Основним доводом такого апелянта було те, що суд наклав арешт в тому числі й на майно, яке належить їй. При цьому вона не є учасником справи.
В судове засідання, призначене на 26 вересня 2024 року, з'явилися представник позивача та представник відповідача.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що позивачка звернулась до суду з позовом про визнання недійсними договорів дарування та спадкового договору, поділ спадкового майна та визнання права власності в порядку спадкування. Позовні вимоги направлені на захист прав та законних інтересів позивачки, які пов'язані із відновленням правового статусу спадкового майна, який існував до укладення оспорюваних правочинів та з поділом спадкового майна, титульним власником частини якого на момент подання позову є відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення, зазначив, що запропоновані заходи забезпечення будуть співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).
Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, а також існує реальна загроза унеможливлення чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.
Як зазначено вище, одним із основних питань, які суд вирішує при забезпеченні позову, є питання співмірності заявленого заходу забезпечення позову як позовним вимогам, так і заявленим можливим ризикам. При цьому, зважаючи на положення ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначила, що суд першої інстанції задовольнив заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову без призначення судового засідання і без забезпечення можливості апелянту надати свої доводи та заперечення з цього приводу.
Також вказала, що ухвала суду першої інстанції не містить доводів на користь того, що вжиття заходів забезпечення позову є необхідним для забезпечення в наступному виконання рішення суду про задоволення позовних вимог. Застосовані судом заходи забезпечення позову є за своєю природою самоціллю і не пов'язані з виконанням в майбутньому рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що розгляд справи за своєю суттю може бути і без виклику сторін, тому вказані доводи апелянта колегія суддів не приймає.
Також колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції встановлено наявність спору між сторонами, майно, на яке накладено арешт, є предметом спору у вказаній справі. Численні факти переходу права власності на предмет спору якраз і є тим доказом, який свідчить про наявність ризиків, яким має запобігти забезпечення позову, тому в суду першої інстанції були всі підстави забезпечити позов в заявленому порядку.
В той же час відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було накладено арешт на такі об'єкти: квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 36,2 кв. м., садовий (дачний) будинок АДРЕСА_6, загальною площею 113,0 кв. м., що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером: 3221886400:35:123:6004; земельну ділянку, загальною площею 0,0619 га, кадастровий номер: 3221886400:35:123:6004, за розташована за адресою: АДРЕСА_10, право власності на які ще до подання позову перейшло до ОСОБА_1 .
Вказана особа не є стороною по справі, до неї не заявлено жодної позовної вимоги, тому накладення арешту на її майно на даній стадії є безпідставним і не може вважатися законним в цій частині.
Хоча обидва апелянти і просили суд скасувати ухвалу про забезпечення позову в повному обсязі, в той же час відповідно до ст.4 ЦПК України правом на отримання судового захисту особа володіє лише в частині порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що належать саме їй.
Хоча чинним законодавством і передбачено певні випадки, коли особа має право звернутися за судовим захистом прав іншої особи, в той же час такі випадки чітко регламентовані і до даної справи відношення не мають.
Оскільки суд констатував порушення порядку забезпечення позову в частині накладення арешту на об'єкти нерухомості, титульним власником яких є ОСОБА_1 , оскаржувана ухвала порушує її права лише в цій частині і жодним чином не порушує права іншого апелянта.
За таких умов апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення в частині вищевказаних об'єктів.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення, до якого відноситься й оскаржувана ухвала суду першої інстанції, повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині серед іншого є невідповідність висновків суду обставинам справи а також порушення норм процесуального права, що призвели до невірного вирішення питання по суті.
Зважаючи на неправильне вирішення судом першої інстанції питання про забезпечення позову, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в частині накладення арешту на:
-квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 36,2 кв. м.,
-садовий (дачний) будинок АДРЕСА_6, загальною площею 113,0 кв. м., що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером: 3221886400:35:123:6004;
-земельну ділянку, загальною площею 0,0619 га, кадастровий номер: 3221886400:35:123:6004, за розташована за адресою: АДРЕСА_10 та відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині ОСОБА_8 .
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року у справі №№761/17088/24 в частині накладення арешту на:
-квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 36,2 кв. м.,
-садовий (дачний) будинок АДРЕСА_6, загальною площею 113,0 кв. м., що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером: 3221886400:35:123:6004;
-земельну ділянку, загальною площею 0,0619 га, кадастровий номер: 3221886400:35:123:6004, за розташована за адресою: АДРЕСА_10 скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову в цій частині відмовити.
У решті ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько