10 жовтня 2024 року (16:30)Справа № 280/4034/24 ПР/280/21/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5, код ЄДРПОУ 44993352) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
02.05.2024 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), у якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо не зняття арешту з майна у виконавчому провадженні №45137168 з виконання виконавчого листа №314/3849/13-ц від 23.09.2014;
скасувати арешт нерухомого майна, накладений постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Полуляховою Ю.С. від 14.10.2014;
зобов'язати вчинити дії із зняття арешту з майна, накладеного постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Полуляховою Ю.С. від 14.10.2014;
визнати протиправною бездіяльність щодо не зняття арешту з майна у виконавчому провадженні №54387093 з виконання виконавчого листа №314/3849/13-к від 22.06.2017;
зобов'язати вчинити дії із зняття арешту з майна, накладеного постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Мітіною Т.В. від 26.07.2017;
зобов'язати виключити з реєстру боржників за виконавчим провадженням №54387093 з виконання виконавчого листа №314/3849/13-к від 22.06.2017.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2024 позовну заяву повернуто.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.08.2024, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2024 скасовано та направлено справу для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 30.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2016 в частині основного та додаткового покарання виконано у повному обсязі (арешт всього майна згідно постанови від 26.07.2017 за ВП №54387093), а вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.04.2014 (арешт нерухомого майна згідно постанови від 14.10.2014 за ВП №45137168) скасовано. Тобто відсутні підстави, які б обумовлювали подальший арешт майна, та в застосуванні даного заходу потреба відпала. Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників, позивач за виконавчим провадженням №543387093 перебуває в реєстрі боржників за категорією стягнення конфіскація майна засуджених. З метою зняття накладених арештів та виключення з реєстру боржників позивача представник звернувся із заявою від 03.04.2024 до відповідача, на яку отримав відповідь від 22.04.2024 з порадою звернутися до суду з метою зняття вищезазначених арештів. Враховуючи викладене просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
09.10.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №46649) у якому останній зазначає, що виконавче провадження №54387093 завершено 26.12.2019, виконавче провадження №45137168 закінчено 08.05.2015, на примусовому виконанні у відділі не перебувають, виконавчі дії примусового характеру не вчиняються. Враховуючи визначену пунктом 4 частини 1 статті 3 Закону про державну реєстрацію засаду внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом та враховуючи положення статті 10, 311 Закону про державну реєстрацію, відділ позбавлений можливості у законний спосіб виконати припинення обтяжень №8609219 на підставі постанови про арешт майна боржника №45137168, виданої 14.10.2014 та обтяження №23427037 на підставі постанови про арешт майна боржника №54387093 виданої 02.08.2017. Просить замінити Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на належного відповідача.
Щодо заміни відповідача суд зазначає наступне.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України «Про відділи державної виконавчої служби у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)» № 932/5 від 10.03.2023 утворено Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), реорганізувавши шляхом злиття Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є правонаступником відповідних реорганізованих відділів державної виконавчої служби.
Беручи до уваги те, що відповідач є правонаступником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яким було накладено арешти на нерухоме майно позивача, Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є належним відповідачем у справі.
За приписами ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.04.2014 по справі №314/3849/13-к, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 серпня 2014 року по справі №314/3849/13-к вирок відносно ОСОБА_1 змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч.4 ст. 187 КК України на ч.3 ст.187 КК України і призначено йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На виконання зазначеного вироку, видано виконавчий лист від 23.09.2014 №314/3849/13-ц на виконання вироку в частині конфіскації майна.
На підставі вищезазначеного виконавчого листа, Шевченківським ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження №45137168 та постановою від 14.10.2014 накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 . Вказане виконавче провадження має статус завершено.
В подальшому Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 серпня 2014 року, а справу направив на новий апеляційний розгляд.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09 лютого 2016 року по справі №314/3849/13-к, вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.04.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2016 по справі №314/3849/13-к ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, на підставі чого призначено йому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 31 травня 2017 року, вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2016 по справі №314/3849/13-к залишено без змін.
У зв'язку з набранням вироком від 06.12.2016 законної сили видано виконавчий лист від 22.06.2017 №314/3849/13к на виконання вироку в частині конфіскації майна.
На виконання виконавчого листа Шевченківським ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження №54387093 та постановою від 26.07.2017 накладено арешт на все майно ОСОБА_1
26.12.2019 постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області по ВП №54387093 повернуто виконавчий документ стягувачу.
Покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_1 відбув повністю (а.с.15).
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №357829623 від 11.12.2023 щодо ОСОБА_1 наявні наступні обтяження (а.с.8-11):
арешт нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 45137168, виданий 14.10.2014, видавник: державний виконавець Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Полуляхова Ю.С.
арешт нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 54387093, видавник: Шевченківський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області.
Відповідно до Інформації з Єдиного реєстру боржників наявні відомості про ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні №54387093 (а.с.12).
На звернення представника позивача щодо зняття арешту з майна, листом від 22.04.2024 №48651/6 відповідач повідомив, що згідно перевірки даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало виконавче провадження №54387093 з примусового виконання виконавчого листа №314/3849/13к від 22.06.2017, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про конфіскацію всього майна засудженого ОСОБА_1 . Державним виконавцем 02.08.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Державним виконавцем 02.08.2017 винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника. Державним виконавцем 26.12.2019 винесено постанову про повернення ВД стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». В межах примусового виконання виконавчого провадження №54387093 накладено обтяження №23427037 на підставі постанови про арешт майна боржника №54387093 виданої 02.08.2017. Перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало виконавче провадження №45137168 з примусового виконання виконавчого листа №314/3849/13-ц від 23.09.2014, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про конфіскацію всього майна ОСОБА_1 , яке є його власністю, на користь держави. Державним виконавцем 14.10.2014 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Державним виконавцем 14.10.2014 винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника. Державним виконавцем 08.05.2015 винесено постанову про закінчення ВП на підставі п.10 ч.1 ст.49 (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС) Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону на момент прийняття рішення). В межах примусового виконання виконавчого провадження №45137168 накладено обтяження №8609219 на підставі постанови про арешт майна боржника №45137168 виданої 14.10.2014. З посиланням на приписи статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» повідомлено про те, що підстави для скасування арешту з майна ОСОБА_1 відсутні (а.с.29-30).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з майна позивача та не виключення з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню №54387093, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (що був чинний на момент накладення арешту на підставі постанови ВП №45137168) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 5 Закону № 606-ХІV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 50 Закону № 606-ХІV визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону № 606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно частини 2 статті 55 Закону № 606-ХІV, державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Питання про конфіскацію майна вирішується у порядку, встановленому КПК України та Кримінально-виконавчим кодексом України.
Згідно з частиною 2 статті 52 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 №2341-III (далі - КК України) додатковим покараннями є, зокрема, конфіскація майна.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина 1 статті 59 КК України).
Статтею 48 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 №1129-IV (далі- КВК України) передбачено, що суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов'язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (частини 1, 3 статті 49 КВК України).
Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа від 23.09.2014 №314/3849/13-ц на виконання вироку в частині конфіскації майна, Шевченківським ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження №45137168 та постановою від 14.10.2014 накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 .
Дане виконавче провадження було завершене 08.05.2015 на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби), про що зазначено відповідачем у листі №48651/6 від 22.04.2024.
Разом з цим, ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09 лютого 2016 року по справі №314/3849/13-к, вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.04.2014 скасовано.
Листом № 48651/6 від 22.04.2024 відповідач повідомив про відсутність, передбачених частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підстав для звільнення майна з-під арешту. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно частини 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (у редакції на момент винесення оскаржуваної відмови) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну Укроборонпром, акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну Укроборонпром, державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну Укроборонпром або на момент припинення Державного концерну Укроборонпром було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності, звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
За приписами частини 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1403-VIII від 02.06.2016 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного на майно позивача арешту, згідно виконавчого листа від 23.09.2014 №314/3849/13-ц, виданого на виконання вироку Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.04.2014 по справі №314/3849/13-к, який скасовано ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09 лютого 2016 року, арешт накладений на майно позивача за відсутності виконавчого провадження підлягає скасуванню.
Отже, встановлені фактичні обставини є законодавчо встановленою підставою для вчинення саме відповідачем відповідних дій щодо зняття арешту з нерухомого майна позивача, накладеного у ВП №45137168 з виконання виконавчого листа №314/3849/13-ц від 23.09.2014.
Разом з цим, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1403-VIII від 02.06.2016, виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» №1403-VIII від 02.06.2016, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документу стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Судом з матеріалів справи встановлено, що у виконавчому провадженні №54387093 виконавчий документ постановою від 26.12.2019 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі- ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
На час розгляду справи, у виконавчому провадженні №54387093 виконавчий документ 26.12.2019 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», однак не скасованим залишається арешт, накладений у такому виконавчому провадженні.
Судом встановлено, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - до 26.12.2022.
Доказів поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання матеріали справи не містять.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту з майна позивача, накладеного згідно з постановою про арешт майна боржника №54387093 від 22.07.2017 та наявності підстав для зобов'язання відповідача зняти арешт, накладений на все нерухоме майно позивача згідно з постановою Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області у виконавчому провадженні №54387093.
Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону №1404-VIII, реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП, Система), порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції.
Вільний та безоплатний доступ до інформації АСВП забезпечує Міністерство юстиції у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1404-VIII, Єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
За приписами ч. 7 ст. 9 Закону №1404-VІІІ, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення №2432/5).
Згідно з пунктом 2 Положення №2432/5, єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 6 Розділу X Положення №2432/5, Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.
В Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в Системі після впровадження Єдиного реєстру боржників та боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.
Не підлягають внесенню до Єдиного реєстру боржників відомості про боржників: які є державними органами, органами місцевого самоврядування; які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців; за рішенням немайнового характеру (крім рішень про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, під час виконання яких винесено постанову про накладення штрафу на боржника).
Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:
- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону №1404-VIII;
- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;
- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
У день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов'язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
Як встановлено вище, 26.12.2019 відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №54387093.
На час розгляду справи в суді на примусовому виконанні виконавчий документ №314/3849/13-к від 22.06.2017 не перебуває.
Проте, наразі відомості щодо позивача містяться в Єдиному реєстрі боржників.
Так, суд вважає, що наявність інформації щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість його виключення у зв'язку із поверненням виконавчого листа без виконання та не пред'явлення стягувачем протягом встановленого строку повторно виконавчий лист до примусового виконання, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті, тому відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.
Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 2 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Водночас, збереження запису про позивача в Єдиному реєстрі боржників реально обмежує його права та інтереси, зокрема, на розпорядження своїм майном та суперечить засадам виконавчого провадження, визначеним ст. 2 Закону № 1404-VIII.
У відповідності до вимог ч.5 ст.59 Закону № 1404-VІІІ, арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відтак, судове рішення є правовою підставою про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, останній наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за правовою позицією Суду, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:- втручання держави у право особи повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право особи передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання; - втручання у право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її права.
Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Конвенція в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст.1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає, що права позивача не повинні обмежуватись через наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки відповідачем у справі є Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), то з нього мають бути стягнуті на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1937,92 грн.
Керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5, код ЄДРПОУ 44993352) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №45137168 з виконання виконавчого листа №314/3849/13-ц від 23.09.2014.
Скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Полуляховою Ю.С. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №45137168 від 14.10.2014, в рамках виконавчого провадження №45137168 з виконання виконавчого листа від 23.09.2014 №314/3849/13-ц на виконання вироку в частині конфіскації майна.
Зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Полуляховою Ю.С. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №45137168 від 14.10.2014, в рамках виконавчого провадження №45137168 з виконання виконавчого листа від 23.09.2014 №314/3849/13-ц на виконання вироку в частині конфіскації майна.
Визнати протиправною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №54387093 з виконання виконавчого листа №314/3849/13-к від 22.06.2017.
Зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Мітіною Т.В. про арешт майна боржника №54387093 від 26.07.2017, в рамках виконавчого провадження №54387093 з виконання виконавчого листа від 22.06.2017 №314/3849/13-к на виконання вироку в частині конфіскації майна.
Зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №54387093.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1937,92 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім гривень 92 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.В. Калашник