10 жовтня 2024 року Справа № 280/8358/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
06 вересня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №084150005409 від 29.08.2024 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, починаючи з 21.08.2024, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 13.07.1990 по 28.10.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 14.06.1984 та періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 11.10.1999 по 07.04.2000 включно.
Ухвалою суду від 10.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на недостатність страхового стажу. Позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 13.07.1990 по 28.10.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 14.06.1984 та періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 11.10.1999 по 07.04.2000 включно, оскільки позивачем надано всі документи, які підтверджують наявність підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що страховий стаж позивача становить 26 років 7 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії у 60 років. Також, відповідачем зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 13.07.1990 по 28.10.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 14.06.1984, оскільки звільнення завірено печаткою без коду підприємства за ЄДРПОУ. Крім того, відповідач вказував на те, що врахування до страхового стажу періоду, коли особа отримувала матеріальну допомогу, яка призначалася відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про зайнятість населення», Законом №1058, не передбачено. Таким чином, до страхового стажу не зараховано період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 11.10.1999 по 07.04.2000, оскільки згідно ст.56 «Про пенсійне забезпечення» не передбачена. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 21.08.2024 позивач звернулася до територіального органу ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 19.08.2024 №084150005409 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на те, що необхідний страховий стаж становить 31 рік, а стаж позивачки становить 26 років 7 місяців 16 днів.
Також, у рішенні зазначено про те, що за результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано:
період роботи з 13.07.1990 по 28.10.1996, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 14.06.1984, оскільки звільнення завірено печаткою без коду підприємства за ЄДРПОУ. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118 «Про введення єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ України» було закріплено вимогу щодо обов'язкової наявності на печатках коду підприємства з ЄДРПОУ;
архівну довідку №К/17 від 12.08.2024, оскільки навчання на заочній формі;
період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 11.10.1999 по 07.04.200, оскільки згідно ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачена.
Позивач, не погодившись зі спірним рішенням про відмову в призначенні пенсії, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком відповідач вказав на те, що її страховий стаж становить 26 років 7 місяців та 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії (необхідний стаж не менше 31 року).
При цьому, органом Пенсійного фонду не зараховано до стажу позивача період роботи з 13.07.1990 по 28.10.1996 та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю за період з 11.10.1999 по 07.04.2000.
Згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Суд зазначає, що у даному випадку у трудовій книжці позивачки міститься запис про її період роботи з 13.07.1990 по 28.10.1996 на Таврійському дослідно промисловому горно-збагачувальному комбінаті, записи місять дати прийняття/звільнення з роботи, посилання на номери наказів, відтиски печатки підприємства, що у повній мірі надає можливість підтвердити зайнятість позивача на підприємстві, а відповідно і зарахувати такий період до страхового стажу позивача.
Відповідач відмовляючи у зарахуванні зазначеного періоду до страхового стражу вказав на те, що у трудовій книжці печатка підприємства не містить коду ЄДРПОУ, проте суд зазначає, що такий недолік не може бути підставою для відмови у зарахування періоду роботи до страхового стажу, оскільки позивач не може нести відповідальність за недотримання роботодавцем правил використання та оформлення печаток на підприємстві.
Стосовно зарахування до страхового стажу періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю за період з 11.10.1999 по 07.04.2000, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, серед іншого, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до пункту 1 статті 31 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-XII (чинного на час отримання позивачем матеріальної допомоги) безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Згідно з підпунктом «з» пункту 1 статті 30 Закону України «Про зайнятість населення» виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.
Приписами пункту «ж» частини 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні: включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.
Отже, як вбачається з пункту «ж» частини 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-XII (в редакції чинній на час отримання позивачем матеріальної допомоги), що на момент отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю правові норми передбачали зарахування періоду отримання такої допомоги до загального трудового стажу, а тому, неврахування до страхового стажу позивача періоду з 11.10.1999 по 07.04.2000 є протиправним.
Отже, з урахуванням наявності підстав для зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача, суд дійшов висновку, що позивач має достатньо страхового стажу для призначення пенсії, а відповідно наявні підстави для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №084150005409 від 29.08.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, починаючи з 21.08.2024, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 13.07.1990 по 28.10.1996, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 14.06.1984, та періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 11.10.1999 по 07.04.2000 включно.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова