10 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 207/5833/21
провадження № 51-4630 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 січня 2024 року,
встановив:
Як вбачається із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень, вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 січня 2024 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Захисник звернувся із касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд рішення суду першої інстанції щодо засудженого.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Наведене обґрунтування вимог захисником викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Однак, як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник, оспорюючи винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, вказує про однобічність та неповноту досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам кримінального провадження та доказам у кримінальному провадженні просить дати іншу оцінку, ніж її дав цей суд, що згідно ст. 438 КПК України, не є підставою для скасування судового рішення при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції.
Крім того, захисник не зазначає, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанції і не конкретизує, у чому саме ці порушення полягали, які доводи апеляційних скарг сторони захисту цей суд належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу.
Згідно ст. 436 КПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Проте, у касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 січня 2024 року, чим допускає протиріччя, оскільки скасування рішення суду першої інстанції без скасування рішення суду апеляційної інстанції не передбачено вимогами кримінального процесуального законодавства. Крім того, захисник просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_5 виправдати за невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи, що не відповідає повноваженням суду відповідно до вимог ст. 436 КПК України.
Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3