Справа № 539/2568/24
Провадження № 2/539/941/2024
10 жовтня 2024 року Лубенський міськрайонний суд Полтавської області
у складі: головуючого судді - Бєссонової Т.Д.,
за участю секретаря- Джадан І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визначення місця проживання дитини,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.12.2009 року між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області шлюб від 14.11.2023 року шлюб з відповідачем розірвано. Від шлюбу вони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до акту обстеження умов проживання їх спільна дитина проживає з ним. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19.01.2024 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання спільного з позивачем сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01.06.2024 року заборгованість по аліментам складає 25994 грн.
Прохає визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 не з'явились, ОСОБА_5 надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримує та прохає задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не попередила. Заяв про поважність неявки в судове засідання, відзиву, заперечень на позовну заяву не надала.
Представник третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, покладається на розсуд суду.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 05.12.2009 року уклали шлюб, який було розірвано на підставі рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14.11.2023 року. Рішення набрало законної сили 15.12.2023 року. (а.с. 6)
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 7)
Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо.
Малолітня дитина ОСОБА_4 , 2013 р.н., проживає разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2., за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на його утриманні. Мати дитини участі у вихованні сина не приймає. (а.с. 13)
На підставі рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19.01.2024 року з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.10.2023 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 8-9)
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01.06.2024 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.06.2024 року в сумі 25994,00 грн. (а.с. 11)
Відповідно акту участі батьків у вихованні дитини Опорного закладу «Засульський ліцей Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області» №01-19/220 від 13.06.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком - ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_1 . Мати - ОСОБА_2 , зі слів батька, перебуває за кордоном. ОСОБА_2 за період навчання хлопчика у 5-А класі жодного разу не контактувала з класним керівником, не цікавилася навчанням та шкільним життям ОСОБА_3 . У 2023/2024 навчальному році заклад перебуває на змішаному навчанні, яке передбачає чергування очних та дистанційних занять. Під час дистанційного навчання батько контролює виконання дитиною домашніх завдань та контактує з класним керівником. Під час очного навчання ОСОБА_1 приходив до школи та цікавився успіхами у навчанні ОСОБА_3 , його поведінкою, регулярно відвідував батьківські збори. (а.с. 12)
Згідно висновку Служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області №01-19/702 від 22.08.2024 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Лубенської міської ради вважає, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_1 , є доцільним. (а.с. 39-41)
Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно із статтею 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. (ч. 1 ст. 157 СК України).
Відповідно до частини другої статті 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Частиною першою статті 161 Сімейного кодексу України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Одним із проявів принципу диспозитивності у цивільному судочинстві є те, що сторони вільно розпоряджаються наданими їм процесуальними правами, за допомогою яких вони можуть впливати на хід процесу. Зокрема, відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно із ст. 49 ЦПК України, право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, відмови від позову, зміни підстав або предмета позову належить виключно позивачеві.
Згідно зі статтею 175 ЦПК України підставами позову, які відповідно до статей 49, 265 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.
Згідно з частиною першою статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
По справі встановлено, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і від якого мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання.
Після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідач не подала до суду відзив на позовну заяву, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою, не зверталась, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із матір'ю суду не надала.
Поведінка відповідача дає суду підстави для висновку про те, що фактично відповідач не заперечує, щоб суд ухвалив рішення про визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із матір'ю суду не надано.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У Висновку зазначено, що зі слів батька фактичне місце проживання матері дитини йому не відоме, вона з його слів перебуває за межами України на заробітках в Польщі.
Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини спеціалісти служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводять бесіду з батьками та відвідують дитину за місцем проживання, про що складається акт обстеження умов проживання, а також звертаються до центру соціальних служб для забезпечення проведення оцінки потреб сім'ї з метою встановлення спроможності матері/батька виконувати обов'язки з виховання дитини та догляду за нею. Перелічені вище документи не можуть бути складені, через фактичну відсутність матері на території України.
Одночасно зазначено, що для забезпечення інтересів дитини його місце проживання слід визначити з батьком. При цьому, Висновок не містить обґрунтування чому при відсутності спору між батьками щодо місця проживання дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дитини з батьком.
За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає разом з ним, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки мати дитини не вимагала від батька дитини змінити її місце проживання, не порушувала в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталась до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою.
Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.
При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23.
З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком заявлені позивачем передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дитини та принаймні існувати на час вирішення справи в суді.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, 141, 258-259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, місце знаходження: Полтавська область, м. Лубни, вул. Ярослава Мудрого, 33.
Суддя Т.Д. Бєссонова