07 жовтня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 688/240/24
Провадження № 11-кп/4820/593/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді- доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв'язку, апеляційну скаргу обвинуваченого за ч.ч.3,4. ст. 190 КК України ОСОБА_6 на ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2024 року про продовження строку тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12022240000000406,
Цією ухвалою клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 задоволено частково, продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Добропілля Донецької області, жителю АДРЕСА_1 , громадянину України,
строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 17 листопада 2024 року включно.
Визначено обвинуваченому ОСОБА_6 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 116 800 (сто шістнадцять тисяч вісімсот) грн., яка може бути внесена на депозитний рахунок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області (UA 228201720355289001000016581 в ДКСУ, м.Київ, МФО 820172, код отримувача 26293548).
У випадку внесення застави звільнити ОСОБА_6 з-під варти і покласти на нього наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду,
- не відлучатися з населенного пункту, де він проживає, без дозволу суду чи прокурора,
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи,
- здати на зберігання до Шепетівського відділу Управління Державної міграційної служби у Хмельницькій області свій паспорт громадянина України для виїзду з України та інші документи, що дають право на виїзд за кордон (у разі їх наявності).
Роз'яснено ОСОБА_6 , що у разі невиконання даних обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Місцевий суд мотивував своє рішення тим, що обвинувачений не має місця роботи, міцних соціальних зв'язків, проживає в зоні проведення бойових дій, не має місця проживання в м.Шепетівка, раніше судимий, тому більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належної поведінки.
Окрім того, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не працює, тому суд прийшов до висновку про необхідність визначення розміру застави у 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладанням на обвинуваченого відповідних обов'язків у разі її внесення.
Не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та постановити нову, якою застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Уважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, так як, судом першої інстанції помилково зроблено висновки, що він перебував у розшуку.
Звертає увагу на те, що потерпілі не мають до нього претензій, матеріальна шкода невелика, він готовий її відшкодувати, оскільки в разі обрання йому нічного домашнього арешту, він одразу влаштується на роботу і орендує житло. Стверджує, що має міцні соціальні зв'язки, визнає вину за ч.3 ст.190ККУ, щиро кається, тому просить надати йому шанс.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені у ній доводи, прокурора, який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За змістом ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має розцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Ухвала місцевого суду, на думку колегії суддів, відповідає зазначеним критеріям.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як убачається з матеріалів судового провадження, подане до суду першої інстанції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на наявність, визначених ст. 177 КПК України, ризиків, а саме: що ОСОБА_6 може ухилитися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наведені в клопотанні прокурора підстави для продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином перевірялись суддею. При цьому був опитаний ОСОБА_6 , вислухана думка прокурора та сторони захисту, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, суд першої інстанції взяв до уваги підстави, які були враховані при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які не змінились.
Тому, суд прийшов до правильного висновку про те, що ризики: переховування від суду; продовження злочинної діяльності продовжують існувати та не зменшились.
Як у суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, прокурор довів, що застосування стосовно ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів не пов'язаних з триманням під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не встановлено.
При цьому судом першої інстанції враховано, що обвинувачений ОСОБА_6 не має місця роботи, міцних соціальних зв'язків, проживає в зоні проведення бойових дій, не має місця проживання в м.Шепетівка, раніше судимий, тому більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого.
Доводи апелянта про те, що він має міцні соціальні зв'язки, визнає вину за ч.3 ст.190КК України, щиро кається у вчиненому, потерпілі не мають до нього претензій, матеріальна шкода невелика, готовий її відшкодувати, тому, в разі обрання йому нічного домашнього арешту, він одразу влаштується на роботу і орендуватиме житло, відхиляються колегією суддів, так як наявність його позитивних характеристик, не спростовують заявлені у клопотанні прокурора про продовження строку запобіжного заходу ризиків і не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу.
Суд першої інстанції, врахувавши всі ризики та обставини, визначені ст. 178 КПК України, в їх сукупності, прийшов до обґрунтованого висновку, що лише найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з чим погоджується апеляційний суд.
Будь-яких доказів на спростування таких висновків суду обвинуваченим та його захисником не представлено.
Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу суду законною, обґрунтованою та вмотивованою, порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни судового рішення, не встановлено.
Отже, потреба в обмеженні права на особисту свободу обвинуваченого шляхом продовження останньому запобіжного заходу є виправданою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 407, 418, 422, 4221 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 17 листопада 2024 року, включно, залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2