Справа № 462/2020/24 Головуючий у 1 інстанції: Мруць І. С.
Провадження № 22-ц/811/2319/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
09 жовтня 2024 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписна представником ОСОБА_2 , на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 червня 2024 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в березні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просили стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №103842295 в розмірі 37 845,00 грн та понесені судові витрати.
Позов мотивовано тим, що 03 квітня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №103842295 відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 15 000 грн зі сплатою процентів за користування, відповідач всупереч умовам кредитного договору не повернула кредит кредитодавцю.
Зазначає, що 29 серпня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т, відповідно до якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №103842295 від 03 квітня 2023 року. Сума заборгованості відповідача відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги становить 37 845,00 грн, з яких 9 300 грн 00 коп. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 27 045 грн 00 коп. прострочена заборгованість за сумою відсотків, 1500 грн 00 коп. прострочена заборгованість за комісією. Відповідачу 09 січня 2024 року скеровувалася письмова претензія.
Оскільки відповідач грошові кошти не повернула, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18 червня 2024 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором №103842295 від 03 квітня 2023 року у розмірі 37 845 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Кредит-Капітал» - 2 422 грн 40 коп. судового збору.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши в липні 2024 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій міститься прохання скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 червня 2024 року та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Сторона відповідача покликається й на те, що в першу чергу матеріали справи не містять копії повідомлення відповідача, чи то її батьків про відступлення прав вимоги за кредитним договором, тому і відповідач не здійснювала погашення заборгованості на рахунок позивача.
Крім того, матеріали справи не містять належних доказів укладення електронного договору між відповідачкою ОСОБА_1 та саме ТОВ "Мілоан", шляхом використання електронного підпису, в тому числі шляхом застосування одноразового алфавітно-цифрового ідентифікатора визначеного Законом України "Про електронну комерцію". Зокрема, довідка про ідентифікацію, за якою особу ідентифіковано як ОСОБА_3 шляхом направлення на телефонний номер одноразового ідентифікатора, не підтверджують ідентифікацію, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що телефонний номер ОСОБА_3 , за якими особу ідентифіковано, належить саме ОСОБА_3 .
Також не підтверджено те, що ця довідка про ідентифікацію є погодженням умов саме договору, адже на ньому відсутній будь-який електронний підпис. Підтвердження того, що відповідачка заходила на сайт товариства та вводила електронне підтвердження - пароль, який повинен був бути відправлений на його номер телефону, відсутні.
Відповідач беручи кредитні кошти на сайті, керувалась строком в 15 днів, як це і було зазначено на сайті. Кредитний договір, який приєднано до справи, неможливо ідентифікувати таким, умови якого були погоджені саме з позивачкою, адже сам по собі не містить електронного підпису.
На думку заявника, з урахуванням приписів Закону України «Про електронну комерцію», позивачем ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" не доведено виконання ТОВ "Мілоан" кредитного договору про споживче кредитування №103842295 від 03 квітня 2023 року щодо надання кредитодавцем грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі 15 000 грн, а відтак не доведено виникнення у відповідача обов'язку з повернення кредиту, сплати процентів та комісії за надання кредиту.
Вважає, що отримання кредитором комісійної винагороди в розмірі 1500,00 грн від суми кредиту є таким, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні Закону України «Про споживче кредитування». Вказана сума комісії повинна бути зарахована в рахунок погашення тіла кредиту, в зв'язку з чим сума заборгованості повинна бути зменшена.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду, з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вищенаведеного, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судами двох інстанцій встановлено такі обставини:
03 квітня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 103842295 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису - одноразовим ідентифікатором R66934 (а.с.8-13).
Відповідно до п.1.2, 1.3 договору сума кредиту становить 15 000 грн. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 03 квітня 2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів (а.с. 8 зворот).
Згідно з п.1.3.1, 1.3.2 договору Пільговий період складає 15 днів. Поточний період складає 90 днів (а.с. 8 зворот).
Протягом строку кредиту, встановленого пунктом 1.5.2, 1.5.3 договору, розмір процентів за користування кредитом протягом:
пільгового періоду складає 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом пільгового періоду;
поточного періоду складає 3% від фактичного залишку кредиту за коен день строку користування кредитом поточного періоду (а.с. 9).
Пунктом 1.5.1 договору встановлена комісія за надання кредиту: 1500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (а.с. 9).
До договору про споживчий кредит № 103842295 від 03 квітня 2023 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , позивачем долучено Додаток №1 до договору про споживчий кредит №103842295 від 03 квітня 2023 року (Графік платежів за договором про споживчий кредит), Додаток № 2 до Договору про споживчий кредит № 103842295 від 03 квітня 2023 року (Паспорт споживчого кредиту), які підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с.13-14).
Відповідно до Довідки про ідентифікацію - Договір укладений 103842295 від 03 квітня 2023 року підписаний одноразовими ідентифікатором ОСОБА_1 - R66934 (а.с.15).
Згідно платіжного доручення 62226371 від 03 квітня 2023 року ТОВ «Мілоан» перераховано ОСОБА_1 150 00, 00 грн. призначення платежу: Кошти згідно договору 103842295 (а.с. 16).
29 серпня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т, відповідно до якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 103842295 від 03 квітня 2023 року. На виконання договору відступлення прав вимоги позивачем долучено акт приймання-передачі Реєстру боржників від 29 серпня 2023 року до договору відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т (а.с.21-25, 27).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 37 845,00 грн, з яких 9 300,00 грн залишок по тілу кредиту, 27 045, 00 грн залишок по відсотках, 1 500, 00 грн залишок по комісії. На підтвердження розрахунку позивачем долучено відомість ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №103842295, виписку з особового рахунка за Кредитним договором № 103842295 від 03 квітня 2023 року ТзОВ «Фінансової Компанії «Кредит-Капітал» (а.с.18-20, 28).
Відповідач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій не надала належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевказаний розрахунок суми боргу, як і не надала доказів щодо належного виконання нею умов кредитного договору.
Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов'язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України «Кредит».
Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина перша статті 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид Електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною третьою статтею 12 ЦПК України.
Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів звертає увагу на те, що одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно, несе ризик настання наслідків, пов'язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Так, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, на думку заявника,
матеріали справи не містять належних доказів укладення електронного договору між ОСОБА_3 та саме ТОВ "Мілоан", шляхом використання електронного підпису, в тому числі шляхом застосування одноразового алфавітно-цифрового ідентифікатора визначеного Законом України "Про електронну комерцію". Зокрема, довідка про ідентифікацію, за якою особу ідентифіковано як ОСОБА_3 шляхом направлення на телефонний номер одноразового ідентифікатора, не підтверджують ідентифікацію, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що телефонний номер ОСОБА_3 , за якими особу ідентифіковано, належить саме ОСОБА_3 .
Такі доводи апелянта колегією суддів до уваги не приймаються. Адже, стороною позивача надано докази на підтвердження заявлених позовних вимог. Зокрема, надано докази ідентифікації відповідачки ОСОБА_1 шляхом направлення на її телефонний номер одноразового ідентифікатора. Відповідачка ОСОБА_1 не спростувала приналежність цього телефонного номера саме їй.
Посилання в апеляційній скарзі на особу, яка не ідентифікована як ОСОБА_3 , є безпідставними, так як така особа не є стороною у справі і позовні вимоги до неї не заявлені.
Надані позивачем докази, колегія суддів визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості. Натомість стороною відповідача не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та подані позивачем докази.
Матеріали справи не містять будь - яких доказів, які б спростували як укладення самого договору, так і отримання відповідачем коштів за таким, а відтак і проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором.
Встановивши факт укладення між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами, те, що розрахунок суми заборгованості відповідає умовам кредитного договору, докази зворотнього в матеріалах справи відсутні, місцевий суд дійшов до вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача, а відтак і про задоволення таких.
Відтак, доводи апеляційної скарги є неспроможними. Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписна представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 червня 2024 року, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 09 жовтня 2024 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич