Дата документу 01.10.2024 Справа № 201/5358/24
ЄУН 201/5358/24 Головуючий у І інстанції: Завіновська А.П.
Провадження № 22-ц/807/1646/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
01 жовтня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кухаря С.В.,
Трофимової Д.А.,
секретар: Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ліфлянчика Станіслава Ігоровича на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2024 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною,-
У травні 2024 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Когана Р.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, в якому просив суд зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- ОСОБА_2 має право бачитися з ОСОБА_3 за відсутності матері протягом двох календарних днів поспіль два рази на місяць: кожної суботи та неділі, за місцем фактичного проживання матері та дитини чи фактичного перебування дитини (у випадку перебування у місці відпочинку, оздоровлення, лікування, тощо);
- ОСОБА_1 гарантує ОСОБА_2 необмежену можливість комуні кувати з донькою, ОСОБА_3 , за допомогою електронного зв'язку, а саме: Ватсап, Телеграм, Вайбер, Зум, Гугл міт та інші, за допомогою особистого електронного пристрою дитини (лелефон, планшет, ноутбук, комп'ютер або будь-які інші), враховуючи графік дитини;
- кожного парного року за місцем проживання ОСОБА_2 донька, ОСОБА_3 , залишається з ним для святкування Дня її народження протягом доби 24 травня та державних свят: Новий рік (з 9:00 год. 31 грудня до 01 січня), Різдво (25 грудня), Великдень, День Конституції України, День Незалежності України, Трійця, День захисника України;
- кожного року донька, ОСОБА_3 , залишається за місцем проживання ОСОБА_2 для святкування Дня народження батька протягом доби 04 жовтня за відсутності матері дитини, ОСОБА_1 , (враховуючи графік та бажання дитини);
- у разі зміни місця перебування ОСОБА_3 (поза місцем фактичного проживання матері та дитини), ОСОБА_1 зобов'язується попереджати ОСОБА_2 письмово з зазначенням точного місця проживання доньки не пізніше двох днів з моменту зміни місця перебування;
- сторони зобов'язані повідомляти одна одну про плани навчання та/або секції/ додаткові заняття, на які батьки віддають дитину, ОСОБА_3 ;
- ОСОБА_1 зобов'язана повідомляти про стан здоров'я ОСОБА_4 або його погіршення ОСОБА_2 протягом одного дня з дня початку захворювання.
Разом із позовною заявою, ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Когана Р.В. подав до суду заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви зазначав, що ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою: вона змінила номер або забрала телефон у дитини, що позбавляє позивача можливості спілкуватися з донькою за допомогою телефонного зв'язку. ОСОБА_2 зазначав, що з лютого 2024 року не бачився з донькою через умисні дії її матері, яка не дає вільно зустрічатися батьку з дитиною.
З 12 травня 2023 року і до теперішнього часу ОСОБА_2 перебуває на службі в Національній гвардії України. Враховуючи всю складність та небезпечність такої роботи, ОСОБА_1 позбавляє його можливості отримувати радість від спілкування з донькою у складні часи.
Крім того, позивач зазначив, що у провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває справа № 201/8293/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, до матеріалів якої ОСОБА_1 долучила документи, які свідчать про те, що донька позивача регулярно відвідує дитячого гінеколога, оториноларинголога, а також отримує послуги з електроенцефалографії. Однак, він як батько, не може дізнатися у дитини, що її бентежить, не має інформації про стан її здоров'я для надання моральної чи фінансової підтримки.
Обізнаність ОСОБА_2 про такі важливі аспекти життя його доньки, як стан здоров'я, безпека, умови проживання, харчування та інша важлива інформація, є необхідним для забезпечення нормального фізичного, морального та культурного розвитку дитини, оскільки батько має брати активну участь у житті доньки та допомагати їй.
З огляду на те, що самостійно врегулювати питання умов та порядку спілкування з дитиною позивачу не вдалося, так як відповідач не бажає добровільно домовлятися та продовжує перешкоджати повноцінній реалізації його батьківських прав, ОСОБА_2 був змушений звернутися до суду, адже такі дії ОСОБА_1 призводять до відчуження дочки, яка може його забути, що спричинить втрату емоційного контакту, що негативно вплине на можливість виконання рішення суду або взагалі унеможливить його виконання.
Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Когана Р.В. просив суд вжити заходів забезпечення його позову до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, до набрання законної сили рішенням у справі, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість спілкуватися з донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою відеозв'язку кожного тижня, раз у два дні, зокрема, кожного понеділка, середи та п'ятниці, а також бачитися особисто один раз на тиждень у вихідний день (суботу чи неділю), за відсутності матері, враховуючи навчальний та позакласний графік дитини, а також за першою вимогою позивача повідомляти інформацію щодо матеріального стану, фізичного здоров'я, розвитку та потреб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її місця і умов проживання, перебування, а вразі настання змін - повідомляти про це ОСОБА_2 особисто наступного дня від дня настання таких обставин.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено.
З метою забезпечення позову зобов'язано ОСОБА_1 до ухвалення судом рішення у цій справі надавати ОСОБА_2 можливість спілкуватися з донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою відеозв'язку кожного тижня, раз у два дні, зокрема, у кожний понеділок, середу та п'ятницю, а також бачитися особисто один раз на тиждень у вихідний день (субота чи неділя), без присутності матері, враховуючи навчальний та позакласовий графік дитини, а також повідомляти позивача про місце перебування, стан здоров'я та умови проживання дитини.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ліфлянчика С.І. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2024 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволені заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ліфлянчика С.І. зазначає, що постановлення судом першої інстанції ухвали про забезпечення позову у справі про усунення перешкод у вихованні дитини та спілкуванні з нею фактично є вирішенням позовних вимог по суті спору. Крім того, скаржниця зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції взяв до уваги тільки доводи позивача, викладені у заяві, натомість вона була позбавлена можливості заперечувати проти заяви, оскільки не отримувала її копії, а оскаржувану ухвалу суд постановив за її відсутності в день відкриття провадження у справі.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Коган Р.В. заперечує проти її доводів, посилається на достатність доказів, що підтверджують чинення відповідачем перешкод у спілкуванні позивача з дитиною, та звертає увагу на те, що зміст ухвали про забезпечення позову не є тотожним вимогам позовної заяви. Вказуючи на те, що апеляційна скарга не містить жодних аргументів про те, яким саме чином ухвала про забезпечення позову порушує права відповідача та права дитини, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.
06 серпня 2024 року до апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Ліфлянчика С.І. про проведення судового засідання за відсутності відповідача та її представника, у якій він також категорично заперечує проти відкладення справи.
20 вересня 2024 року до апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Когана Р.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволено ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 вересня 2024 року.
Згідно з довідкою секретаря судового засідання Волчанової І.М. від 01 жовтня 2024 року, відеоконференцзв'язок з представником ОСОБА_2 - адвокатом Когана Р.В. не відбувся у зв'язку з тим, що адвокат не перебував в системі відеоконференцзв'язку, на телефонні дзвінки не відповідав (а.с. 186).
Інші учасники справи у судове засідання також не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 134, 135, 136, 175), клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Колегія суддів також не встановила поважних причин для відкладення слухання справи, оскількиучасники належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, вони реалізували своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з'явились.
Крім того, суд апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не ухвалював рішень про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, отже, підстави для розгляду справи з обов'язковою участю учасників справи відсутні.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду відповідає повною мірою.
Забезпечуючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що у цьому випадку невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, що просить позивач, дійсно може ускладнити поновлення оспорюваних прав позивача у разі задоволення позову, заявлений вид заходу забезпечення позову про зобов'язання відповідача вчинити дії, спрямований на спілкування з дитиною у телефонному режимі та отримання інформації про стан її здоров'я, умови проживання дитини передбачений п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, є співмірним з позовними вимогами та узгоджується з правами батька дитини, що визначені ст. ст. 141, 151, 153 Сімейного кодексу України, а також з правами дитини на безперешкодне спілкування із батьком.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що між сторонами виник спір щодо участі батька у вихованні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною, а також визначити способи та порядок участі у спілкуванні та вихованні доньки за запропонованим позивачем графіком.
Позивач вказував, що протягом всього часу не спілкується з дитиною, відповідач не надає йому інформації про стан здоров'я дитини та інші важливі аспекти життя дочки.
Згідно з Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 09.02.2024, ОСОБА_2 перебуває на службі у Національній гвардії України (а.с. 25).
Матеріали справи містять скриншоти листування сторін щодо дитини, з яких вбачається постійна ініціатива батька у онлайн та фізичних зустрічах з донькою, він просить інформацію про місцезнаходження дитини, її стан здоров'я, конкретний час зручний для побачень, тощо.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії тощо.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року).
Суть висновків Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» («Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania», заява № 6221/14, п.п. 29-34, рішення від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8 Європейської конвенції з прав людини 1950 року - права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється.
Згідно з практикою ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, п. 100, від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, п. 76).
З урахуванням викладеного, установивши наявність обставин, які позбавляють позивача можливості спілкуватися з малолітньою дочкою, з урахуванням права батька на особисте спілкування з дитиною та відсутності обставин, які обмежують право на таке спілкування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 щодо забезпечення позову та зобов'язання ОСОБА_1 до ухвалення судом рішення у цій справі надавати ОСОБА_2 можливість спілкуватися з донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою відеозв'язку раз на два дні, зокрема, кожного понеділка, середи та п'ятниці, а також бачитися особисто один раз на тиждень у вихідний день (субота чи неділя), без присутності матері, враховуючи навчальний та позакласовий графік дитини, а також повідомляти позивача про місце перебування, стан здоров'я та умови проживання дитини, правильно застосував норми процесуального права з урахуванням практики ЄСПЛ та Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на необхідність поновлення та підтримання контакту батька з дитиною, у тому числі під час розгляду спору по суті. Спілкування батька з дочкою має сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків позивача з малолітньою дочкою, що відповідатиме законним інтересам, перш за все, дитини, адже, враховуючи її ранній вік, обмеження контакту з батьком, робота якого пов'язана з ризиком для його життя, може позбавити дитину відчуття любові та піклування рідного батька.
Водночас забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20).
Доводи апеляційної скарги про тотожність змісту ухвали про забезпечення позову вимогам позовної заяви колегія суддів вважає надмірним формалізмом, вони спростовуються матеріалами справи, адже позовна заява містить значно більшу кількість вимог, серед яких є і вимоги про зустрічі з донькою та необмежену можливість комунікувати з нею, проте вони викладені більш широко та не замінюють одна одну.
Таким чином, з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, апеляційний суд вважає доцільним застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням чинного законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову. Зустрічі батька з дитиною будуть сприяти відновленню довірливих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам як батька, так і дитини та зможуть запобігти загрозі невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з батьком.
Оскільки заходи забезпечення згідно зі статтею 158 ЦПК України носять тимчасовий характер, а також можуть змінюватися відповідно до статті 156 ЦПК України, то їх запровадження не означає їх імперативну реалізацію без врахування об'єктивних обставин, зокрема, реальних результатів відповідного спілкування дитини з батьком з метою встановлення емоційного контакту та покращення психоемоційного характеру їх відносин. Отже, за наявності ознак невідповідності застосованого заходу забезпечення позову інтересам дитини він може бути змінений або скасований.
Позбавлення ж батька будь-якої можливості контактувати з дитиною виключає за своєю суттю будь-які шанси на відновлення належного емоційного контакту між ним та дитиною, покращення психоемоційного характеру їх відносин. Разом з тим, здоровий психоемоційний характер стосунків дитини з обома батьками, незалежно від їх сімейного статусу та місця проживання, емоційний контакт з обома батьками відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову, не спростовують висновків суду, зводяться до незгоди матері на спілкування малолітньої дитини з батьком.
Обраний вид забезпечення позову є доцільним та співмірним із заявленими вимогами, він не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту дитини з батьком.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, належним чином обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, а доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ліфлянчика С.І. слід залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2024 року - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ліфлянчика Станіслава Ігоровича - залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2024 року в цій справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 10 жовтня 2024 року.
Головуючий:
Судді: