Справа № 369/14246/24
Провадження № 1-кс/369/2605/24
03.10.2024 м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
До суду 21 серпня 2024 року надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна.
Заявник просив:
- скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.03.2023 року у справі № 369/3902/23, провадження № 1-кс/369/888/23 в рамках кримінального провадження № 42023112200000038 від 16 березня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України на об'єкт нерухомого майна, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:11:002:0010, загальною площею 0,2 га., що належить ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
- скасувати встановлену ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.03.2023 року у справі № 369/3902/23, провадження № 1-кс/369/888/23 в рамках кримінального провадження № 42023112200000038 від 16 березня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України заборону особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:11:002:0010, загальною площею 0,2 га., що належить ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
- скасувати встановлену ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.03.2023р. у справі № 369/3902/23, провадження № 1-кс/369/888/23 в рамках кримінального провадження № 42023112200000038 від 16 березня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України заборону власнику/користувачам/орендарям/суборендарям чи будь-яким іншим особам проведення на земельній ділянці з кадастровим номером 3222482000:11:002:0010, загальною площею 0,2 га., що належить ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) будь-яких підготовчих та/або будівельних/монтажних/демонтажних робіт, здійснення вирубки/розчищення зелених насаджень, з метою недопущення можливості її (ділянок) знищення, перетворення та псування у будь-який спосіб.
В обґрунтування клопотання представник заявника зазначив, що ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 березня 2023 року у справі 369/3902/23 накладено арешт на ряд земельних ділянок, у тому числі на земельні ділянки з кадастровим номером 3222482000:11:002:0010, загальною площею 0,2 га., що належить ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Так, ОСОБА_4 є добросовісним набувачем своєї земельної ділянку 3222482000:11:002:0010, загальною площею 0,2 га., яку він придбав на підставі рішення Білогородської сілської ради Бучанського району Київської області №610.2/63 від 12 листопада 2021 року. За придбану земельну ділянку було сплачено відповідні кошти. З моменту купівлі земельної ділянки жодних претензій до ОСОБА_4 з цього приводу ніхто не висував. ОСОБА_4 ніякого відношення до обставин кримінального правопорушення не має. ОСОБА_4 жодного разу для проведення слідчих дій у кримінальному провадженні не викликалася. Підозра йому не оголошувалася, цивільний позов у кримінальному провадженні до нього не заявлявся. Будь-які претензії з приводу придбання та володіння земельними ділянками, до ОСОБА_5 не заявлено.
Тому, на думку заявника на даний час у застосуванні арешту не має потреби та він підлягає скасуванню.
В судове засідання власник майна та його представник не з'явилися, до суду через канцелярію адвокат подав заяву про розгляд клопотання у відсутності сторони заявника, у якій подане клопотання підтримав, просив його задовольнити.
У судове засідання слідчий/прокурор не з'явилися, про час, дату та місце розгляду клопотання їх було повідомлено належним чином.
Дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження № 1242023112200000038 від 16 березня 2023 року, слідчий суддя вважає, що вимоги клопотання слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження за № 1242023112200000038 від 16 березня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, досудовим розслідуванням встановлено, що в провадженні слідчого відділу Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за № 1242023112200000038 від 16.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено факт зловживання невстановленими службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області своїм службовим становищем під час відведення у приватну власність громадян земельних ділянок за рахунок полезахисних лісових смуг, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням 26 сесії Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області 8 скликання від 12.11.2021 № 610.2/63 затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,2 га з кадастровим номером 3222482000:11:002:0010 у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. На підставі рішення, право приватної власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Водночас, вбачалося, що всі вищевказані земельні ділянки відведені у приватну власність громадян за рахунок полезахисних лісових смуг, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення.
Постановою процесуального керівника від 16.03.2023 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482000:05:005:0013, 3222482000:05:005:0239, 3222482000:05:005:0238, 3222482000:11:002:0006, 3222482000:11:002:0007, 3222482000:11:002:0013, 3222482000:11:002:0012, 3222482000:11:002:0014, 3222482000:11:002:0005, 3222482000:11:002:0011, 3222482000:11:002:0003, 3222482000:11:002:0004, 3222482000:11:002:0250, 3222482000:11:002:0009, 3222482000:11:002:0010, 3222482000:11:002:0008, 3222486000:03:001:0393, 3222482000:11:002:0015, 3222482000:11:002:0016, 3222482000:11:002:0017 визнані речовим доказом у відповідності до ст. 98 КПК України, оскільки останні є об'єктом кримінально протиправних дій та набуті фізичними особами кримінально протиправним шляхом.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 391482321 від 19 серпня 2024 року:
- земельна ділянка з кадастровим номером 3222482000:11:002:0010, загальною площею 0,2 га., належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/3902/23 від 20 березня 2023 року, з метою збереження речових доказів, на земельні ділянки, шо підведені за рахунок лісосмуг, накладено арешт, у тому числі з забороною здійснення на них будь-якої діяльності, та постановлено:
- накласти в рамках кримінального провадження № 42023112200000038 від 16.03.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України арешт, до скасування у передбаченому КПК України порядку, на об'єкт нерухомого майна, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482000:05:005:0013, 3222482000:05:005:0239, 3222482000:05:005:0238, 3222482000:11:002:0006, 3222482000:11:002:0007, 3222482000:11:002:0013, 3222482000:11:002:0012, 3222482000:11:002:0014, 3222482000:11:002:0005, 3222482000:11:002:0011, 3222482000:11:002:0003, 3222482000:11:002:0004, 3222482000:11:002:0250, 3222482000:11:002:0009, 3222482000:11:002:0010, 3222482000:11:002:0008, 3222486000:03:001:0393, 3222482000:11:002:0015, 3222482000:11:002:0016, 3222482000:11:002:00174
- Встановити заборону особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222482000:05:005:0013, 3222482000:05:005:0239, 3222482000:05:005:0238, 3222482000:11:002:0006, 3222482000:11:002:0007, 3222482000:11:002:0013, 3222482000:11:002:0012, 3222482000:11:002:0014, 3222482000:11:002:0005, 3222482000:11:002:0011, 3222482000:11:002:0003, 3222482000:11:002:0004, 3222482000:11:002:0250, 3222482000:11:002:0009, 3222482000:11:002:0010, 3222482000:11:002:0008, 3222486000:03:001:0393, 3222482000:11:002:0015, 3222482000:11:002:0016, 3222482000:11:002:00174
-встановити заборону власнику/користувачам/орендарям/суборендарям чи будь-яким іншим особам проведення на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222482000:05:005:0013, 3222482000:05:005:0239, 3222482000:05:005:0238, 3222482000:11:002:0006, 3222482000:11:002:0007, 3222482000:11:002:0013, 3222482000:11:002:0012, 3222482000:11:002:0014, 3222482000:11:002:0005, 3222482000:11:002:0011, 3222482000:11:002:0003, 3222482000:11:002:0004, 3222482000:11:002:0250, 3222482000:11:002:0009, 3222482000:11:002:0010, 3222482000:11:002:0008, 3222486000:03:001:0393, 3222482000:11:002:0015, 3222482000:11:002:0016, 3222482000:11:002:0017 будь-яких підготовчих та/або будівельних/монтажних/демонтажних робіт, здійснення вирубки/розчищення зелених насаджень, з метою недопущення можливості її (ділянок) знищення, перетворення та псування у будь-який спосіб до завершення досудового розслідування кримінального провадження.
Відповідно до статті 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, згідно з частиною 3 статті 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Абзацами 1-3 частини 3 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 2 цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Частиною 4 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Частиною 5 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Таким чином, в силу норм абз. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядається слідчим суддею під час досудового розслідування, а під час судового провадження - судом.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, слідчими СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023112200000038 від 16.03.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Вищевказані положення кримінального процесуального Закону кореспондуються із ст. 41 Конституції України та ст. ст. 316, 317, 321 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Слідчий суддя зазначає, що у кримінальному провадженні існує два види інтересів - суспільні інтереси, на захист яких спрямована система кримінальної юстиції та особисті інтереси підозрюваного, обвинуваченого, інших учасників кримінального провадження, які мають бути гарантовано захищені від неправомірних посягань.
Забезпечення балансу цих інтересів, по суті, є одним з найважливіших завдань кримінального провадження. Так у ст. 2 КПК зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Досягнути такого балансу можна лише за умови існування і дотримання певних правил, визначених у законі, які в своїй сукупності створюють систему гарантій від порушення прав особи, що опинилась у сфері дії кримінального провадження.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України.
Отже, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду від 28 березня 2023 року, при арешті майна, слідчий суддя виходив з того, що майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.
Водночас, слідчий суддя здійснює судовий контроль в аспекті достатності підстав вважати, що було вчинене певне кримінальне правопорушення та можливості використання певного майна для забезпечення дієвості кримінального провадження щодо такого кримінального правопорушення. При цьому під час досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд вже під час розгляду кримінального провадження за сутністю щодо встановлення винуватості чи невинуватості певної особи, а лише визначає, що вчинення кримінального правопорушення є вірогідним та достатнім для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
Судовим розглядом встановлено, що арешт майна на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:11:002:0010, накладений ще у березні 2023 року в кримінальному провадженні від 16.03.2022 року за № 42023112200000038, тобто тривалість арешту становить вже більше року, що очевидно створює перешкоди праву власності на об'єкт нерухомого майна.
Ні слідчим, ні прокурором не надано суду відомостей щодо здійснення наразі будь-яких слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42023112200000038, окрім як винесення постанови про визнання та приєднання до справи речових доказів від 24.03.2023 року, наявної в матеріалах кримінального провадження, тобто більше одного року тому.
Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу, а втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Цей принцип конкретизовано в частині 1 статті 321 Цивільного кодексу України (ЦКУ), згідно з якою право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому за частиною 2 статті 321 ЦКУ, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом., та згідно з статтею 391 ЦКУ, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Захист зазначеного права гарантовано й статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а саме: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Також відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом, та має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява №8793/79).
Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.
Проте обмеження права власності не буде свавільним та відповідатиме засаді законності із дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності особи лише у разі, якщо досягнення мети кримінального провадження неможливо у інший спосіб, окрім як застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Дослідивши клопотання про скасування арешту майна разом із доданими матеріалами та матеріалами кримінального провадження, наданими слідчим, слідчий суддя вважає, що наявне непропорційне втручання в право власності законного власника майна внаслідок тривалої дії накладеного арешту на таке майно як заходу забезпечення кримінального провадження за відсутності достатніх та належних доказів наявності потреби в подальшому застосуванні цього заходу, тому подане клопотання підлягає задоволенню шляхом скасування арешту майна, окрім іншого враховуючи відсутність заперечень органу досудового розслідування щодо такого.
З огляду на викладене вище, зважаючи на обставини справи вбачається, що на даний час відсутні підстави для обмеження накладеного арешту на нерухоме майно, а тому подане клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 170, 174, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, - задовольнити.
Скасувати арешт, який накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 березня 2023 року у справі № 369/3902/23, провадження № 1-кс/369/888/23 в рамках кримінального провадження №42023112200000038 від 16 березня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:11:002:0010, яка належить ОСОБА_4 .
Скасувати заборону особам, що докази та керуючись статтями здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:11:002:0010.
Скасувати заборону власнику/користувачам/орендарям/суборендарям чи будь-яким іншим особам проведення на земельній ділянці з кадастровим номером 3222482000:11:002:0010 будь-яких підготовчих та/або будівельних/монтажних/демонтажних робіт, здійснення вирубки/розчищення зелених насаджень, з метою недопущення можливості її (ділянок) знищення, перетворення та псування у будь-який спосіб до завершення досудового розслідування кримінального провадження.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_6