Справа № 161/14084/24 Провадження №33/802/666/24 Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т. М.
Доповідач: Клок О. М.
09 жовтня 2024 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря судового засідання Таровської А.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Стретович І.С., потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого - адвоката Ковальчука В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 , та його представника - адвоката Ковальчука В.О. на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 ,
Вказаною постановою провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 604581 вбачається, що ОСОБА_1 20 липня 2024 року близько 19 години 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного та економічного характеру щодо чоловіка ОСОБА_2 , а саме вчинила сварку, кричала, розбила телефон потерпілого. Дані дії вчиняла в присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_3 . За таких обставин дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 та його представник - адвокат Ковальчук В.О. посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просять скасувати оскаржену постанову судді та прийняти нову постанову, якою визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Апелянти вказують на те, що суд не взяв до уваги наявність допустимих та належних доказів, які за змістом доводять очевидність скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Окрім того, на думку потерпілого та його представника, суд першої інстанції під час розгляду справи не повністю виконав вимоги чинного законодавства та неналежним чином встановив, перевірив обставини вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного та економічного характеру.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та її захисника Стретович І.С., думку потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4 , суддя доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимоги ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачають, що суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Апеляційний суд вважає, що розглянувши справу стосовно ОСОБА_1 , суддя місцевого суду, виконавши приписи ст. 280 КУпАП, на законних підставах дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 та обгрунтовано закрив провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Судом першої інстанції були досліджені наявні у справі докази, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 604581, заява ОСОБА_2 та пояснення, відібрані у останнього, заслухано в ході судового розгляду свідка неповнолітню ОСОБА_5 , яка була єдиним свідком події.
Під час апеляційного розгляду, судом досліджені матеріали справи про адміністративне правопорушення, надана можливість сторонам надати свої пояснення з приводу подій, які відображені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції наполягав на тому, що ОСОБА_1 вчинила стосовно нього домашнє насильство,
В свою чергу, ОСОБА_6 заперечувала існування обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та пояснень ОСОБА_2 щодо вчинення нею противоправних дій стосовно свого чоловіка, наполягаючи при цьому на правдивості своїх показань.
Аналізуючи пояснення сторін, можливо дійти висновку про те, що між сторонами відбувся сімейний конфлікт (сварка), що неможливо визнати домашнім насильством.
Разом з тим, в апеляційній скарзі потерпілий не зазначає які саме докази, окрім його власних пояснень, дозволяють дійти висновку, що у ОСОБА_1 був умисел на вчинення будь-яких дій, передбачених в диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Надані під час апеляційного розгляду потерпілим ОСОБА_2 довідки про тілесні ушкодження, неможливо визнати підставою для визнання особи винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки вказані довідки не підтверджують факту вчинення протиправних дій саме ОСОБА_1 та конкретних обставин, які були вказані в протоколі про адміністративне правопорушення.
Поміж тим, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини події, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є безпідставними, і такими, що спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами, яким надано належну та об'єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.
Отже за наведених обставин, апеляційний суд вважає правильними висновки судді місцевого суду стосовно відсутності достатніх доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених диспозицією зазначеної вище норми закону. А докази, які містяться в матеріалах справи не є такими, що переконливо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в оскарженій постанові про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та були б підставою для її скасування, апелянтом не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Ковальчука Василя Олександровича залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2024 року стосовноОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду О. М. Клок