Справа №760/13247/24
Провадження №3/760/4788/24
10 вересня 2024 року Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Мозолевська О.М., розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення, що надійшов з Управління патрульної поліції в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ААД №811312 від 17.05.2024, ОСОБА_1 17.05.2024 о 12 год. 20 хв., за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 14, керував транспортним засобом «Nissan» моделі «Sylphy», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, у в'язку з чим відповідно до постанови КМ України від 17.12.2008 №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», а також наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 «Про затвердження Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 під №1413/27858, водію ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, від якого останній відмовився.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив вчинення цього адміністративного правопорушення та просив суд закрити провадження в справі у зв'язку із відсутністю складу на місця події адміністративного правопорушення. Надав пояснення згідно яких, 17.05.2024 зранку, посварився із дружиною, у зв'язку з чим о 12:18 купив пляшку горілки та випив. Зазначив, що дійсно перебував поруч із своїм автомобілем, але очікував доньку, яка повинна булла приїхати та його забрати. Наголосив, що транспортним засобом не керував, у зв'язку з чим, просив суд закрити провадження.
Суд, заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступних висновків.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 17.05.2024 о 12 год. 20 хв., за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 14, керував транспортним засобом «Nissan» моделі «Sylphy», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, в тому числі: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП України встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або що до вживання лікарських препаратів що, що знижують увагу та швидкість реакції.
Для встановлення складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно установити наявність двох обставин, а саме: 1) що особа керувала транспортним засобом; 2) ця особа знаходилась в стані алкогольного сп'яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений Інструкцією, затвердженою спільним Наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція).
Згідно з п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пункт 6, 7 Розділу І Інструкції вказує, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення, розписку про залишення на зберігання транспортного засобу, направлення на огляд водія, постанова серії ЕНА №216853 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Дослідивши долучений до матеріалів справи відеозапис із нагрудної бодікамери №472731, №470206, суд не зміг встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та чи дотримано працівниками поліції вимог чинного законодавства України під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку із неповним відеозаписом події, а саме фіксації лише моменту складення адміністративного протоколу про адміністративне правопорушення.
У зв'язку із зазначеним, матеріали справи містять відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, однак даний відеозапис не може бути належним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, так як на ньому відсутня фіксація обставин зупинки, та причини зупинки автомобіля, відсутня фіксація того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом з працюючим двигуном.
Таким чином, жодного доказу щодо керування ОСОБА_1 автомобілем. суду не надано.
У ході розгляду адміністративного матеріалу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження, зокрема працівниками поліції була порушена встановлена чинним законодавством процедура огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, а саме відсутній належний відеозапис події.
Відтак, відсутність в матеріалах справи відеозапису із зафіксованим фактом керування водієм ОСОБА_1 транспортного засобу спростовує висновки викладені в адміністративному протоколі.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Чинне законодавство, в тому числі й ПДР, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Верховний Суд у своєму рішенні також зазначає, що саме по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування (п. 38, постанова КАС ВС у справі №404/4467/16-а).
На підставі зазначеного, суд зазначає, що без доказів керування або експлуатування транспортного засобу особою, навіть за умови наявності права власності на зазначений автомобіль та перебування такої особи поруч з транспортним засобом, не покладає на таку особу обов'язок пройти огляд на стан сп'яніння, а відтак, сам по собі факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння за відсутності доказів керування транспортним засобом, не становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, за відсутності доказів на підтвердження факту належності здійсненої процедури розгляду справи, суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини справи та надати оцінку діям особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Виходячи з вимог ст. 62 Конституції України, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі доведення її вини в установленому законом порядку належними та допустимим доказами, що є складовою справедливого правосуддя у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Принцип презумпції невинуватості підлягає застосуванню й в справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведеність події та вини особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Зазначене узгоджується з постановою КАС ВС від 08.07.2020 в справі №463/1352/16-а.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.
Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
У своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Також у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у цій справі не доведено поза всяким розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані сп'яніння.
За таких обставин, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 130, 274, 251, 283-285 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд міста Києва.
Суддя О.М. МОЗОЛЕВСЬКА