09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/3200/24 пров. № А/857/13847/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стариченка Миколи Петровича на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року, ухвалене суддею Щербаковим В.В. у м.Рівне у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 460/3200/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій,-
25 березня 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача - військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
-визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 41 від 04.01.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (в частині, що стосується позивача), яким на оператора БпЛА 1 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 накладено стягнення у виді догани та не виплачено премію за січень 2024 року та додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за січень 2024 року.
-зобов'язати нарахувати та виплати премію за січень 2024 року та додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за січень 2024 року з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач через свого представника оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 на посаді оператора БпЛА 1 танкової роти танкового батальйону.
Командиром в/ч НОМЕР_1 на підставі наказу №41 від 04.01.2024 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Зі змісту витягу з наказу вбачається, що позивачу за порушення статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо не порушення військовослужбовцями законів України, Військової присяги, додержання вимог статутів Збройних сил України, бути завжди дисциплінованим, дорожити своєю честю і гідністю, статті 13 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України щодо утримання від шкідливих звичок для здоров'я, статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України щодо обов'язку військовослужбовця постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою та поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні сили України в цілому та статті 241 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України щодо обов'язку військовослужбовця піклуватися про збереження свого здоров'я та утримуватись від шкідливих звичок, статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних сил України щодо бездоганного і неухильного додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних сил України та іншим законодавством України, статті 3 Дисциплінарного статуту Збройних сил України щодо свідомого ставлення військовослужбовця до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України щодо обов'язку військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби оголошено догану.
Перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 12041 від 31.12.2023 та складеним адміністративним протоколом ДНЗ-2/1758 від 31.12.2023.
Окрім цього, пунктом 2 наказу №41 від 04.01.2024 встановлено за вживання алкогольних напоїв на території військової частини у службовий час позивачу не виплачувати позивачу премію за січень 2024 року; відповідно до п. 3 наказу у зв'язку із перебуванням на військовій службі в стані алкогольного сп'яніння 21.11.2023 встановлено не включати позивача до наказів про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 за січень 2024 року.
ОСОБА_1 , вважаючи наказ № 41 від 04.01.2024 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, невиплату премії та додаткової винагороди протиправним, звернувся до суду з вимогами про його скасування та про зобов'язання виплатити премію та додаткову винагороду за січень 2024 року. ОСОБА_1 вимоги позовної заяви обґрунтовує тим, що він не виконував обов'язки військової служби у стані алкогольного сп'яніння. Посилання у наказі на складений адміністративний протокол ДНЗ-2/1758 від 31.12.2023 вважає незаконним, оскільки сам по собі протокол не встановлює винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення. Позивач покликається також на те, за наслідками розгляду адміністративного протоколу справу закрито за відсутністю в діях позивача події і складу передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП адміністративного правопорушення. Так, постановою Запорізького апеляційного суду від 08.03.2024 у справі №336/476/24 апеляційну скаргу задоволено. Постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 08 лютого 2024 року в цій справі щодо ОСОБА_1 скасовано, а провадження закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутності в його діях події і складу передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП адміністративного правопорушення. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що порівнюючи наявні матеріали справи з доводами апелянта, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності через відсутність у матеріалах справи достатніх і переконливих доказів, які б підтверджували наявність в його діях передбачених ч. 3 ст. 172-20 КУпАП події і складу адміністративного правопорушення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виснував про підтвердження факту вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення, а відтак про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу відповідача та, як наслідок, про правомірність невиплати премії до додаткової винагороди за січень 2024 року.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду справи, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, врегульовані Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Порядок накладення та реалізації стягнень визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».
В розумінні статей 1, 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
За правилами статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Згідно із статтею 5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до положень статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно з статтею 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Статтею 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
За правилами, визначеними статтею 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку спірного наказу суб'єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3 ст.90 КАС України).
З матеріалів справи встановлено, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності стало порушення позивачем військової дисципліни та службових обов'язків, які проявилися у вигляді перебування на військовій службі в стані алкогольного сп'яніння.
Позивач фактично не заперечує обставин перебування у стані алкогольного сп'яніння 31.12.2023. Заперечуючи правомірність оскаржуваного наказу, позивач покликається виключно на відсутність належних доказів факту вживання алкогольних напоїв під час виконання ним обов'язків військової служби, що, на думку позивача підтверджується судовим рішення про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 172-20 КУпАП.
Слід зазначити, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності були обставини порушення ним службової дисципліни, а саме: вимог статей 1, 3, 4 Дисциплінарного Статуту, статей 11, 13, 49, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
При цьому, оскільки позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 03.02.2021 у справі № 817/1071/16.
З матеріалів справи встановлено, що притягненню до дисциплінарної відповідальності позивача передувало звернення командира танкового батальйону майора ОСОБА_2 із рапортом про перебування 31.12.2023 солдата ОСОБА_1 , оператора БпЛА 1 танкової роти танкового батальйону під час виконання обов'язків військової служби з ознаками алкогольного сп'яніння.
За даним фактом складений адміністративний протокол ДНЗ-2/1758 від 31.12.2023.
Додатком до рапорту є медичний висновок та адміністративний протокол.
Відповідно до змісту адміністративного протоколу ДНЗ-2/1758 від 31.12.2023, ОСОБА_1 , виконуючи обов'язки військової служби, перебував в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №12041 від 31.12.2023, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.
В матеріалах справи наявний висновок КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій № 12041 від 31.12.2023, в якому зазначено, що ОСОБА_1 об 21 годині 15 хвилин направлено для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій. За результатом огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Висновок підписаний лікарем (фельдшером) ОСОБА_3 , який проводив огляд, та містить відтиск печатки закладу, в якому проводився огляд.
Також висновок містить підпис обстежуваної особи про ознайомлення з результатами огляду.
Адміністративний протокол ДНЗ-2/1758 був предметом розгляду Шевченківським районним судом м.Запоріжжя справи №336/476/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 172-20 КУпАП. Так, постановою від 08.02.2024 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-20 ч. 3 КУпАП. Накладено адміністративне стягнення за ст. 172-20 ч. 3 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 08.03.2024 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 (з доповненнями) задоволено. Постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 08лютого 2024року в справі №336/476/24 щодо ОСОБА_1 скасовано, а провадження у справі - закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП адміністративного правопорушення.
У згаданій постанові судом апеляційної інстанції вказано на відсутність у матеріалах адміністративної справи достовірних доказів наявності в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.3 ст.172-20 КУпАП, а саме: перебування ОСОБА_1 в нетверезому стані (стані алкогольного сп'яніння) під час виконання ним саме обов'язків військової служби 31.12.2023 року. Не наведено їх і в оскаржуваній постанові суду (Шевченківського районного суду м.Запоріжжя). Суд виснував, що сукупність досліджених апеляційним судом доказів під час перегляду постанови суду першої інстанції свідчить про відсутність події і складу передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Разом з тим, колегія суддів суду апеляційної інстанції не вбачає протиправної поведінки в діях відповідача стосовно встановлення у діях позивача складу дисциплінарного проступку та у прийнятті наказу командиром ВЧ НОМЕР_1 від 04.01.2024 № 41.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративна і дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності та в межах розгляду цієї справи суд не досліджує питання наявності або відсутності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 9901/159/19.
Суд апеляційної інстанції звертає особливу увагу на те, що військовослужбовець повинен дотримуватись покладених на нього вимог, в тому числі етичного та морального змісту, як в робочий час, так і в будь-який інший час, що передбачено вимогами Дисциплінарного Статуту та Статуту внутрішньої служби, та уникати вчинення дій, які б могли викликати негативну суспільну думку населення відносно Збройних Сил України та спричинити суспільний резонанс.
Під військовою дисципліною розуміється бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
За змістом статті 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом: свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців.
Слід наголосити, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України та триває на час апеляційного перегляду рішення суду у даній справі.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.
Відповідно до статі 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За правилами статті 49 цього Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Статтею 13 Статуту встановлено, що військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Згідно зі статтею 241 Статуту кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю) гідності.
Відтак, в розрізі наведених норм, суд апеляційної інстанції вважає слушними доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що сам факт вживання позивачем- військовослужбовцем алкогольних напоїв під час перебування на службі у Збройних Силах України - військовому формуванні, на яке Конституцією України покладено оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, під час дії воєнного стану, коли військова служба відбувається в особливому режимі і обумовлює цілодобове перебування військовослужбовця у бойовій готовності, у зоні виконання завдань є достатнім для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності
Суд першої інстанції правильно виснував, що обставини закриття Запорізьким апеляційним судом провадження у справі № 336/476/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 172-20 КУпАП через відсутність складу адміністративного правопорушення не можуть спростовувати факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку та вказувати на відсутність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
З приводу покликань скаржника на наведену обставину суд апеляційної інстанції зазначає, що ці аргументи основані на хибній інтерпретації правової природи юридичної відповідальності та її видів, що, у підсумку, призвело до помилкового висновку про те, що накладення дисциплінарного стягнення, невиплата премії та додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, було [імпліцитною] формою (способом) покарання військовослужбовця за адміністративне правопорушення.
Суд підкреслює, що за фактами перебування у стані алкогольного сп'яніння під час несення військової служби позивач як військовослужбовець був притягнений до дисциплінарної відповідальності (за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України), що також не виключає (не заперечує) можливості настання (за наявності нормативних підстав для цього) інших юридичних наслідків за тим самим фактом (діянням), зокрема й позбавлення (невиплати) премії та додаткової винагороди (пункт 1 Постанови №168).
Так, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України регулюється Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок № 260).
Відповідно до пункту 5 Розділу ХVІ Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.
Відповідно до в абзацу дев'ятого пункту 10 Рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, яке доведено до військових частин телеграмою від 25.03.2022 №248/1298 (застосувалось до 01.06.2022) та Окремим дорученням Міністра Оборони України від 23.06.2022 № 912/а/29 (застосовується після 01.06.2023), з метою врегулювання військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн не включати військовослужбовців, які перебували у стані алкогольного сп'яніння - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
При цьому підпунктом 9.8 пункту 9 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 визначено до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 гривень або 30 000,00 гривень не включати військовослужбовців, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошеного наказом командира (начальника).
Так, згідно долучених до матеріалів справи доказів, зокрема витягів з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 , витягів з наказів по стройовій частині, позивач перебував у підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_1 та виконував бойові завдання з 19.12.2023 по 02.01.2024.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно винесено спірний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, про невиплату премії за січень 2024 року та додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за січень 2024 року.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стариченка Миколи Петровича залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі № 460/3200/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний