Справа № 240/6815/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
09 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
в квітні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) про визнання протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №68141430 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/22254/20, щодо не вчиненні та не прийнятті, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» виконавчих дій та рішень, спрямованих на забезпечення повного та фактичного виконання виконавчого документа в частині здійснення нарахування та виплати додаткової пенсії із застосуванням положень ч.1 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік».
Також, позивач просила зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №68141430 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/22254/20, вчинити виконавчі дії та прийняти рішення, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на забезпечення повного та фактичного виконання виконавчого документа, а саме в частині забезпечення здійснення нарахування та виплати додаткової пенсії із застосуванням положень ч.1 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік».
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Згідно вимог ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у відділі примусового виконання рішень перебуває на виконанні виконавчий лист по справі №240/22254/20 виданий 06.12.2021 Житомирським окружним адміністративним судом, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 16.11.2018 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Постановою від 13.01.2022 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа.
Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
З метою перевірки виконання рішення суду 13.04.2022 державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській - в п'ятиденний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам рік (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області на адресу відповідача надіслано повідомлення про виконання рішення суду від 19.04.2022, в якому боржник повідомляє, що результаті перерахунку на виконання рішення суду розмір пенсії з 16.11.2018 становить 9380,88 грн., в тому числі 7446,00 грн. - підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному на виконання рішення суду (3723,00 грн.х2). Розмір пенсії на даний час становить 16237,71 грн., в тому числі 13000,00 грн. - підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному на виконання рішення суду (6500,00 грн.х2).
З 01.05.2022 виплата пенсії буде здійснюватися у розмірі, визначеному на виконання рішення суду. Сума донарахованих коштів за період з 16.11.2018 по 30.04.2022, з урахуванням фактично виплачених коштів, складає 411249,00 грн.
31.08.2022 державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській - в п'ятиденний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам рік (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік.
До відділу примусового виконання рішень від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшло повідомлення про виконання рішення суду від 08.09.2022, в якому боржник розглянувши вимогу державного виконавця від 31.08.2022 повідомляємо, що детальну інформацію щодо проведення перерахунку пенсії, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.03.2022 у справі №240/22254/20, ОСОБА_1 , надано у нашому листі від 19.04.2022, яка залишається в силі.
З метою перевірки виконання вищевказаного рішення суду 04.08.2023 державним виконавцем винесена та на адресу боржника направлено вимогу якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській виконати рішення суду.
До відділу примусового виконання рішень від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомлення про виконання рішення суду, в якому боржник на вимогу від 04.08.2023 повідомляє, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі №240/22254/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області {далі - Головне управління) ОСОБА_1 (далі - Стягувач ) з 16.11.2018 здійснено перерахунок підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, тобто 3723,00 грн., з 01.01.2019 - 4173,00 грн., з 01.01.2020 - 4723,00 грн., з 01.09.2020 - 5000,00 грн., з 01.01.2021- 6000 грн., з 01.12.2021 - 6500 грн., з 01.10.2022- 6700 грн.
В результаті перерахунку на виконання рішення суду розмір пенсії на даний час становить 17092,13 грн., в тому числі 13400,00 грн. - підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному на виконання рішення суду (6700,00 грн.х2). З 01.09.2023 виплата пенсії буде здійснюватись у розмірі визначеному на виконання рішення суду. За період з 16.11.2018 по 31.08.2023 нарахована доплата пенсії у розмірі 415634,.00 грн.
З метою перевірки виконання рішення суду, 04.01.2024 державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу, якою зобов'язано боржника виконати рішення суду та надати підтверджуючи документи про його виконання.
На адресу відділу надійшла відповідь на вимогу державного виконавця, з якої вбачається, що з 01.01.2024 прийнято закон України " Про Державний бюджет України на 2024 рік", відповідно до ст.8 якого, розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 грн.
На виконання рішення суду № 240/22254/20 з 01.01.2024 нараховано підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на 2024 рік , тобто 3200 грн. (1600 грн.х2).
З 01.02.2024 виплата буде здійснюватися у розмірі визначеному на виконання рішення суду.
При перевірці виконання рішення суду боржником державний виконавцем встановлено, що рішення суду боржником в частині виплати заборгованості не виконано, у зв'язку з чим, 06.06.2024 за невиконання рішення суду, в повному обсязі, державним виконавцем на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмір 5100 грн. та цього ж дня підготовлено заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Позивач вважає, що державним виконавцем допущено бездіяльність у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/22254/20, а тому позивач звернувся із цим позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
З метою перевірки виконання рішення суду у справі №240/22254/20 державний виконавець неодноразово виносив вимоги, якими зобов'язував Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в певний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам рік (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік та письмово надати державному виконавцю пояснення про причини не виконання боржником рішення.
На винесені вимоги, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області надавались листи-роз'яснення про здійсненні відповідні перерахунки пенсії, нараховану доплату та виплату донарахованих коштів після надходження фінансування у порядку черговості надходження судового рішення до боржника.
Суд першої інстанції врахував, що невиконаною залишилась лише частина рішення щодо якого існував окремий порядок його виконання. Водночас, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Так, виплати пенсій здійснюються управлінням виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Отже, невиконання судового рішення боржником в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин та відповідно не може свідчити про бездіяльність державного виконавця щодо невжиття передбачених законодавством заходів забезпечення його примусового виконання.
Щодо вимоги позивача про вчинення виконавчих дій відповідачем та прийняти рішення, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", спрямовані на забезпечення повного та фактичного виконання виконавчого документа, а саме в частині забезпечення здійснення нарахування та виплати додаткової пенсії із застосуванням положень ч.1 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік", суд першої інстанції зазначив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду №240/22254/20 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Підвищення до пенсії носить не разовий, а постійний характер, саме тому у резолютивній частині рішення не встановлено кінцевої дати проведення такого нарахування й виплати та застосовано вираз "що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)", а не зазначено конкретного Закону.
В свою чергу, ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
Визначення нового розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2024, зобов'язувало відповідача звернутись до боржника з вимогою щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/22254/20.
Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем не допущено бездіяльності у межах виконавчого провадження №68141430 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/22254/20 з врахуванням положень ч.1 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік", оскільки ним вжито всі передбачені законодавством заходи забезпечення примусового виконання виконавчого документа в частині здійснення нарахування та виплати додаткової пенсії із застосуванням положень ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік".
Колегія суддів, в межах доводів апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України), погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно з вимогами ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Пунктом 1, 16 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII встановлено, право виконавця під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.5, 6 ст.26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Відповідно до ч.1 ст.75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені ст.6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").
Системний аналіз вищезазначених положень законодавства дозволяє дійти висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк, тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку з урахуванням того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Отже, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.
Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Європейський Суд з прав людини.
Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Зазначені вище висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №360/3573/20.
В той же час, Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин-наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
Як встановлено судом першої інстанції, з метою перевірки виконання рішення суду у справі №240/22254/20 державний виконавець неодноразово виносив вимогу, якою зобов'язував Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в певний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам рік (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік та письмово надати державному виконавцю пояснення про причини не виконання боржником рішення.
На винесені вимоги, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області надавалися листи-роз'яснення про здійснення відповідних перерахунків пенсії, нараховану доплату та виплату донарахованих коштів після надходження фінансування у порядку черговості надходження судового рішення до боржника.
Також, зазначалося про те, що ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень. Тому, з 01.01.2024 нараховане підвищення до пенсії у розмірі 3200 грн.
Тобто, Законом №3460-IX також визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 гривень.
Тому нарахування доплати до пенсії у порядку статті 39 Закону № 796-ХІІ здійснюється у такому порядку:
до 31.12.2023 (включно) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розміри яких установлені Законами про Державний бюджет України на відповідні роки;
з 01.01.2024 - у розмірі двох мінімальних заробітних плат - 3200 грн (1600 х 2).
Отже, норма статті 39 Закону №796-ХІІ встановлює лише вид розрахункової величини: мінімальна заробітна плата.
При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається шляхом прийняття Законів Про Державний бюджет на відповідні роки.
Як зазначалося вище, Законом №3460-IX передбачено: визначити розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
Відповідно до статті 71 Закону №796-ХІІ, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Водночас, необхідно зазначити, що Законом №3460-IX жодним чином не призупинялася дія статті 39 Закону №796-ХІІ; Законом №3460-IX не вносилися зміни до статті 39 Закону №796-ХІІ; норма статті 39 Закону №796-ХІІ встановлює лише вид розрахункової величини; а розмір розрахункової величини встановлений з 01.01.2024 саме Законом №3460-IX.
Таким чином, у відповідача відсутні підстави вважати, що доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII на виконання судового рішення, починаючи з 01.01.2024 із застосуванням розрахункової величини 1600,00 грн, є неправомірним.
Окрім того, для належного виконання рішення суду, державний виконавець 06.02.2024 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу виконання рішення по справі, оскільки визначення нового розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2024, зобов'язувало відповідача звернутися до боржника з вимогою від 04.01.2024 щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №240/22254/20.
Суд першої інстанції також враховував, що невиконаною залишилася лише частина рішення, щодо якого існував окремий порядок його виконання. Водночас, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Так, виплати пенсій здійснюються управлінням виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, невиконання судового рішення боржником в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин та відповідно не може свідчити про бездіяльність державного виконавця щодо невжиття передбачених законодавством заходів забезпечення його примусового виконання.
Даний висновок узгоджується із правової позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20, від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.
Крім того, 06.06.2024 державним виконавцем в межах виконавчого провадження №68141430 винесено постанову про накладення штрафу на Головне управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду у повному обсязі, невиплата заборгованості.
Разом з тим, колегія суддіввстановила, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку доводам позивача щодо наявності дискримінаційних дій державного виконавця у спірних правовідносинах, оскільки винесення вимоги про виконання рішення суду в межах виконавчого провадження (ВП №68141430), за яким позивач є стягувачем, не може вважатися проявом дискримінації відносно позивача.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що державним виконавцем не допущено як дискримінаційних дій відносно позивача, так і бездіяльності у межах виконавчого провадження ВП №68141430 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/22254/20, оскільки ним вжито всі передбачені законодавством заходи забезпечення його примусового виконання.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.272 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.