Справа № 320/31164/23 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.
09 жовтня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Заїки М.М.,
суддів - Ганечко О.М., Шведа Е.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Київській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Київській області) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просило стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 696 737,06 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 позов задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що за ОСОБА_1 обліковується податковий борг у загальному розмірі 696 737,06 грн, про погашення якого відповідачу направлено податкову вимогу, яка залишена відповідачем без виконання. У зв'язку із несплатою відповідачем вказаного податкового боргу у добровільному порядку, наявні підстави для стягнення такого боргу в судовому порядку.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновок позивача про наявність у відповідача податкового боргу про стягнення якого подано позов обґрунтовано тим, що відповідач не сплатив визначені податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Відповідач зауважує, що відповідні податкові повідомлення-рішення направлені йому за адресою АДРЕСА_1 , за якою відповідач дійсно був зареєстрований до жовтня 2020 року після чого змінив своє місце проживання та реєстрацію за адресою: АДРЕСА_2 , наразі відповідач зареєстрований в АДРЕСА_3 . Жодних податкових повідомлень-рішень від позивача за період з 2017 по 2023 рік відповідач не отримував та не отримує.
Відповідач сплачував декілька разів податки на нерухомість, але не самостійно, а через третіх осіб. Так, 07.06.2021 його колишня співмешканка ОСОБА_2 зверталась до податкової інспекції, яка надала їй рахунки для сплати земельного податку та податку на житлову нерухомість ОСОБА_1 .О. і після отримання вказаних реквізитів сплатила в інтересах відповідача земельний податок у розмірі 6 005,00 грн за 2019-2021 роки та 340 000,00 грн податок на нерухоме майно за 2019-2021 роки.
Даний факт підтверджено листом позивача на адвокатський запит, що вищевказана сума була зарахована 07.06.2021 в інтегровану картку скаржника, але як податок на нерухоме майно об'єктів нежитлової нерухомості, хоча сплата податків була саме за житлову, оскільки у скаржника, окрім гаража немає іншого нежитлового нерухомого майна. Відповідач звернувся до позивача із заявою про перерахування 335 000,00 грн за податок на нерухоме майно об'єктів житлової нерухомості. що і було зроблено позивачем, тобто сума позову була зменшена майже вдвічі з 690 711, 70 грн до 355 711,70 грн, даний факт йому було підтверджено у позивача, але вказали, що суму буде зменшено вже після відкриття виконавчого провадження, що є незаконним та неправомірним.
Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 02.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу відповідача.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що відповідно до інформаційних баз даних ДПС за ОСОБА_1 обліковується податковий борг у розмірі 696 737,06 грн, у тому числі з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 6 025,36 грн, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості - 690 711,70 грн.
Вказаний податковий борг з земельного податку з фізичних осіб виник у зв'язку із несплатою відповідачем податкових зобов'язань, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями форми «Ф» №3783777-2410-1016 від 27.04.2021 на суму 1 225,35 грн, №3783779-2410-1016 від 27.04.2021 на суму 1330,21 грн, №3783778-2410-1016 від 27.04.2021 на суму 1013,27 грн, №168997-2412-1016 від 06.09.2022 на суму 877,98 грн, № 168995-2412-1016 від 06.09.2022 на суму 669,57 грн, № 168996-2412-1016 від 06.09.2022 на суму 808,77 грн.
Зазначений податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості виник у зв'язку із несплатою відповідачем податкових зобов'язань, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями форми «Ф» № 0080477-1310-2655 від 15.04.2019 на суму 27 811,52 грн, №0080471-1310-2655 від 15.04.2019 на суму 2 131,20 грн, №0080472-1310-2655 від 15.04.2019 на суму 11 340,80 грн, №0080475-1310-2655 від 15.04.2019 2 на суму 13 194,31 грн, №0080479-1310-2655 від 15.04.2019 на суму 56 023,76 грн, №0080480-1310-2655 від 15.04.2019 на суму 57 710,28 грн, №0080481-1310-2655 від 15.04.2019 на суму 3 306,02 грн, №0094840-3314-2655 від 22.04.2020 на суму 14 789,11 грн, №0094844-3314-2655 від 22.04.2020 на суму 59 773,61 грн, №0094845-3314-2655 від 22.04.2020 на суму 61 663,98 грн, №0094846-3314-2655 від 22.04.2020 на суму 3 705,62 грн, №0053179-2408-2655 від 15.04.2021 на суму 16 738,31 грн, №0053180-2408-2655 від 15.04.2021 на суму 2 078,12 грн, №0053181-2408-2655 від 15.04.2021 на суму 7 615,84 грн, №0053183-2408-2655 від 15.04.2021 на суму 84 035,14 грн, №0053184-2408-2655 від 15.04.2021 на суму 87 244,42 грн, №0053185-2408-2655 від 15.04.2021 на суму 6 291,04 грн, №0196793-240110-2655 від 07.11.2022 на суму 77 716,00 грн, №0196794-240110-2655 від 07.11.2022 на суму 1 065,60 грн, №0196795-240110-2655 від 07.11.2022 на суму 21 264,00 грн, №0196797-240110-2655 від 07.11.2022 на суму 212,00 грн, №0196799-240110-2655 від 07.11.2022 на суму 74 998,00 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення направлені ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Однак, поштові відправлення із вказаними рішеннями повернулись не врученими до контролюючого органу.
Контролюючим органом сформовано та надіслано на вказану адресу відповідача податкову вимогу №12093-55 від 28.02.2019. Поштове відправлення із вказаною податковою вимогою повернулось не врученим до контролюючого органу.
Податкова вимога №12093-55 від 28.02.2019 залишена відповідачем без виконання.
З метою стягнення з відповідача вказаного податкового боргу відповідач звернувся до суду із вказаним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за ОСОБА_1 обліковується податковий борг у загальному розмірі 696 737,06 грн, про погашення якого відповідачу направлено податкову вимогу, яка залишена відповідачем без виконання. У зв'язку із несплатою відповідачем вказаного податкового боргу у добровільному порядку, наявні підстави для стягнення такого боргу в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України, прийнятій на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996, кожен зобов'язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 54.5. статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як передбачено пунктом 57.3. статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення- рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Судом встановлено, що заявлені до стягнення суми грошового зобов'язання дійсно є податковим боргом.
Так, вказані суми є узгодженими, адже нараховані рішеннями контролюючого органу щодо яких відсутні відомості про їх оскарження.
При цьому, матеріали справи містять докази направлення відповідачу вказаних податкових повідомлень-рішення на зареєстровану адресу АДРЕСА_1 , однак поштові відправлення із вказаними рішеннями повернулись не врученими до контролюючого органу.
З огляду на положення пункту 58.3 статті 58 ПК України вказані рішення вважаються належним чином врученими відповідачу. При цьому, відсутні відомості про оскарження таких рішень.
Відповідач у добровільному порядку не сплатив відповідні суми узгоджених зобов'язань.
У відповідності до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Так, з метою погашення податкового боргу, відповідно до статті 59 ПК України, як встановлено судом, контролюючим органом сформовано та надіслано на зареєстровану адресу відповідача: АДРЕСА_1 , податкову вимогу №12093-55 від 28.02.2019.
Поштове відправлення із вказаною податковою вимогою повернулось не врученим до контролюючого органу.
З урахуванням положень пункту 58.3 статті 58 та пункту 59.1 статті 59 ПК України вказана податкова вимога вважається належним чином врученою відповідачу.
Податкова вимога №12093-55 від 28.02.2019 залишена відповідачем без виконання.
Щодо доводів позивача про те, що за адресою АДРЕСА_1 відповідач був зареєстрований до жовтня 2020 року після чого змінив своє місце проживання та реєстрацію за адресою: АДРЕСА_2 , наразі відповідач зареєстрований в АДРЕСА_3 , суд зазначає наступне.
Так, вказані доводи позивача підтверджуються листом Департаменту з питань реєстрації КМДА від 27.06.2023 №074/06-2-1523.
При цьому, абзацами першим-третім пункту 45.1 статті 45 ПК України встановлено, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно підпункту 70.2.4 пункту 70.4 статті 70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься, зокрема інформація про місце проживання.
Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі №826/11455/15 зазначив, що не виконання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми пункту 42.2 статті 42 ПК України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує вказаний висновок Верховного Суду, а також зазначає, що законодавством визначено виключно обов'язок платника податків повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси, водночас, законодавством не передбачено повноважень контролюючого органу збирати інформацію про дійсну адресу реєстрації фізичних осіб.
Таким чином, суд вважає, що контролюючий орган належним чином надіслав відповідачу вказані податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу, а тому вони вважаються врученими відповідачу.
Крім того, частина з вказаних податкових повідомлень-рішень та податкова вимога направлені відповідачу до жовтня 2020 року, тобто коли відповідач ще був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем заходів щодо погашення вказаного податкового боргу в добровільному порядку.
Суд критично розцінює доводи апеляційної скарги про те, що відповідач сплачував декілька разів податки на нерухомість, але не самостійно, а через третіх осіб. Даний факт підтверджено листом позивача на адвокатський запит, що сума 340 000 грн була зарахована 07.06.2021 в інтегровану картку скаржника, але як податок на нерухоме майно об'єктів нежитлової нерухомості, хоча сплата податків була саме за житлову, оскільки у скаржника, окрім гаража немає іншого нежитлового нерухомого майна. Відповідач звернувся до позивача із заявою про перерахування 335 000 грн за податок на нерухоме майно об'єктів житлової нерухомості. що і було зроблено позивачем, тобто сума позову була зменшена майже вдвічі з 690 711, 70 грн до 355 711,70 грн, даний факт йому було підтверджено у позивача, але вказали, що суму буде зменшено вже після відкриття виконавчого провадження.
До апеляційної скарги додано вказаний лист позивача від 28.06.2024, яким підтверджується виключно сплата за ОСОБА_1 суми 340 000 грн, яка зарахована 07.06.2021 в інтегровану ОСОБА_1 з податку на податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Відомостей про зарахування вказаних коштів в рахунок погашення зобов'язань ОСОБА_1 з земельного податку з фізичних осіб у розмірі або податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, матеріали справи не містять. Доводи відповідача у цій частині не тільки не підтверджуються жодними доказами, а й спростовуються відомостями з відповідних інтегрованих карток платника податку ОСОБА_1 .О.
Як визначено пунктом 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно пункту 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 статті 95 ПК України обумовлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Враховуючи, що ОСОБА_1 має податковий борг на загальну суму 696 737,06 грн, який самостійно не сплачує, наявні підстави для задоволення позову та стягнення даного боргу з відповідача.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив оскаржене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.М. Заїка
Судді О.М. Ганечко
Е.Ю. Швед
Повний текст постанови складено та підписано 09 жовтня 2024 року.