Справа № 144/1253/24
Провадження № 33/801/813/2024
Категорія: 155
Головуючий у суді 1-ї інстанції Магдяк Н. І.
Доповідач:Матківська М. В.
09 жовтня 2024 рокуСправа № 144/1253/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Матківської М. В.,
розглянувши за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і його захисника - адвоката Гавриша Леоніда Івановича,
апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
на постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 770781, який складено 17 серпня 2024 року о 00 год 48 хв, - водій ОСОБА_1 17 серпня 2024 року о 00 год 20 хв в селищі Теплик по вул. Корнійчука керував транспортним засобом ВАЗ 21061 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору ALCOFOR 507, результат 0,59 % тест № 00025. Від керування транспортним засобом у вказаний час був відсторонений. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Теплицького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2024 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 605,60 грн. судового збору на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України.
В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції і закрити провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції не надано уваги поясненням правопорушника, що він сів за кермо транспортного засобу вимушено, в стані крайньої необхідності, оскільки прямував в аптеку за ліками для свого сина, який хворів та у якого стрімко підвищилась температура тіла до 39,9 градусів. Крім того, правопорушник вважає, що складені відносно нього протокол про адміністративне правопорушення та акт огляду є недопустимими доказами, оскільки в даних документах не зазначено номер спеціального технічного засобу ALCOFOR 507, за допомогою якого проводився огляд, а сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки відсутні у матеріалах справи. Також, ОСОБА_1 вважає, що протокол стосовно нього складений не уповноваженою на те особою, без доказів наявності повноважень, а суд першої інстанції розглянув справу з порушенням закону, зокрема не застосувавши принципи кримінального судочинства, які мають бути застосовані при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і його захисник - адвокат Гавриш Л. І. апеляційну скаргу підтримали, просять її задовольнити.
Свідок ОСОБА_2 пояснила, що пізно ввечері у їх дитини піднялася температура до 39,9 градусів і так як у них не було ліків, щоб її збити, вона попросила чоловіка ОСОБА_1 з'їздити в аптеку за ліками. Перед цим за вечерею вони випили пива. Чоловік поїхав в аптеку. Та була закрита, тому заїхав до свого друга, що живе поруч аптеки і взяв у нього необхідні ліки. На зворотній дорозі його зупинили працівники поліції. Це було опівночі.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Гавриша Л. І. та свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно роз'яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За правилами частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Його вина підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 770781 від 17 серпня 2024 року, згідно якого водій ОСОБА_1 17 серпня 2024 року о 00 год 20 хв в селищі Теплик по вул. Корнійчука керував транспортним засобом ВАЗ 21061 д н. з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору ALCOFOR 507, результат 0,59 % тест № 00025 (а. с. 3);
- роздруківкою з технічного приладу «Алкофор 507» згідно якої у особи, яку тестують - ОСОБА_1 виявлено результат тесту - 0,59 ‰ (а. с. 2);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, із якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проведено у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, хитка хода; результати огляду на стан сп'яніння за допомогою ALCOFOR 507: проба позитивна - 0,59 ‰ (а. с. 4);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 серпня 2024 року о 00:25 год, згідно якого у результаті огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, хитка хода (а. с. 5);
- відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 770781 від 17 серпня 2024 року (а. с. 8).
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, який підтверджено відповідними результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано технічними засобами відеозапису.
Доводи апеляційної скарги у тій частині, що ОСОБА_1 сів за кермо транспортного засобу вимушено, в стані крайньої необхідності, оскільки прямував в аптеку за ліками для свого сина, апеляційним судом розцінюються критично у зв'язку з наступним.
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності (стаття 17 КУпАП).
Отже положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 686/5225/17.
Обов'язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Так, із дослідженого апеляційним судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу поводив себе спокійно, погодився пройти огляд на стан сп'яніння та пройшов його, про те, що він діє в стані крайньої необхідності чи про будь-яку загрозу життю чи здоров'ю його дитини, працівників поліції не повідомляє.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 здійснював рух транспортним засобом у комендантську годину, про неможливість виклику бригади екстреної медичної допомоги суд не повідомлено.
З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що у дійсності обставин вважати, що правопорушення ОСОБА_1 вчинено в стані крайньої необхідності відсутні.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що складені протокол про адміністративне правопорушення та акт огляду є недопустимими доказами, оскільки в даних документах не зазначено номер спеціального технічного засобу ALCOFOR 507 за допомогою якого проводився огляд, апеляційним судом відхиляються, оскільки ОСОБА_1 погодився з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, про що свідчить його підпис у роздруківці приладу «Алкофор 507», а також дані відеозапису з місця події.
Також, згідно відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 було надано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у Гайсинську ЦРЛ, проте скористатися своїм правом пройти повторний огляд, не погодившись з результатами на місці зупинки транспортного засобу чи у порядку самозвернення, правопорушник бажання не виявив.
При цьому суд звертає увагу, що відсутність в матеріалах справи сертифікату приладу «Алкофор 507» не впливає на правильність результату тесту цього технічного засобу, оскільки за змістом п. 5 Розділу 2 Інструкції саме на вимогу особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, поліцейський надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Проте такий сертифікат надається на вимогу особи саме при проведенні огляду на місці зупинки.
ОСОБА_1 добровільно погодився пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Алкофор 507», про що свідчать наявні матеріали справи, жодних зауважень чи незгоди з результатами огляду не було.
Відповідно до інформації з офіційного сайту дистриб'ютора торгової марки АлкоФор https://alkofor.ua/, прилади АлкоФор пройшли процедуру оцінки відповідності Технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 року № 94 (Про затвердження Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки) та отримали сертифікат перевірки типу по модулю В від 28.11.2017 № UA.TR.001 122-17 Rev.0.
З роздруківки результату огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою приладу «Алкофор 507» вбачається, що датою калібрування приладу є 25 січня 2024 року. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747, вказаний інтервал становить 1 рік, тобто до 25 січня 2025 року (огляд проводився 17 серпня 2024 року), а відтак підстави для визнання результатів приладу недійсними відсутні.
Доводи апеляційної скарги правопорушника про те, що протокол стосовно нього складений не уповноваженою на те особою, без доказів наявності повноважень, а суд першої інстанції розглянув справу з порушенням закону, апеляційним судом відхиляються як такі, що суперечать матеріалам справи, носять характер суб'єктивної оцінки подій ОСОБА_1 , та спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене ним правопорушення.
Як свідчать матеріали справи протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 770781 від 17 серпня 2024 року відносно ОСОБА_1 складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 770781 від 17 серпня 2024 року засвідчений підписом ОСОБА_1 , а в своїх письмових поясненнях правопорушник визнав вину зазначивши: «вину визнаю, що випив бутилку пива» (а. с. 3). Отже, погодився з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці, що повністю узгоджується з наданими суду відеозаписами з місця події.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних доказів щодо протиправності дій працівників поліції під час складання протоколу. Відсутні також відомості щодо оскарження ОСОБА_1 дій працівників поліції і результати такого оскарження.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено доказами наявними в матеріалах справи.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення відповідає вимогам статті 33 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. В. Матківська