ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.10.2024Справа № 910/1247/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 794 044 234,72 грн,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Севериненко К.Р.
Представники учасників справи:
від позивача: Прохоренко М.М.;
від відповідача: Єфремов В.О.;
від третьої особи: Слівінська Н.І.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 851 971 235,43 грн, з яких: 784 623 314,99 грн основний борг, 24 087 911,29 грн 3% річних та 43 260 009,15 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.525, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором №2318/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг від 15.09.2021, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/1247/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.03.2024.
22.02.2024 від позивача на виконання ухвали суду надійшли документи.
27.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти задоволення позову та, зокрема, зазначає, що відповідно до умов договору та Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 483 від 05.06.2019 настала відкладальна обставина, відповідно до якої розрахунки за договором будуть здійснені після її припинення (погашення заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом»), у зв'язку із чим у відповідача не настав строк розрахунків за поставлену електричну енергію спірного періоду, відповідно вимоги позивача є передчасними. Крім того, зазначає, що після заміни прогнозованого обсягу послуг на фактичний неправомірним є нарахування 3% річних та інфляційних втрат на прогнозну вартість послуги, оскільки з дати акту у відповідача відсутнє зобов'язання щодо оплати цих коштів, натомість позивач здійснює нарахування на планові обсяги послуг, що протирічить умовам договору. Вказує, що позивач здійснює розрахунки інфляційних втрат та 3% річних на суми, що перевищують як прогнозну так і фактичну вартість послуг, а також включає дні оплати.
01.03.2024 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні призначеному на 06.03.2024 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 задоволено клопотання представника позивача та постановлено забезпечити участь адвоката Прохоренко М.М. у підготовчому засіданні призначеному на 06.03.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
У підготовче засідання 06.03.2024 з'явились представники сторін. У підготовчому засіданні судом встановлено, що відповідачем направлено відзив на позов на помилкову адресу, а тому, позивачем не було його отримано. Суд протокольною ухвалою зобов'язав відповідача направити відзив на позов на юридичну адресу позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 16.04.2024.
11.03.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві та, зокрема, вказує, що позивач не закуповував електричну енергію за результатами проведення електронних аукціонів та відповідачем не доведено існування заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з п.5 Положення, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин у цій справі пп. 2 п. 8 Положення.
19.03.2024 від відповідача надійшли заперечення.
02.04.2024 від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні призначеному на 16.04.2024 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 задоволено клопотання представника позивача та постановлено забезпечити участь адвоката Прохоренко М.М. у підготовчому засіданні призначеному на 16.04.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
15.04.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Кабінету Міністрів України.
У підготовче засідання 16.04.2024 з'явились представники сторін. Суд, з урахуванням думки представника позивача, протокольною ухвалою залишив без задоволення клопотання представника відповідача від 15.04.2024 про витребування доказів. Крім того, суд, з урахуванням думки представника позивача, протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача від 15.04.2024 про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Кабінету Міністрів України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - третя особа), в порядку ст. 74 ГПК України витребувано в останнього письмові пояснення та відкладено підготовче засідання на 14.05.2024.
30.04.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли докази.
01.05.2024 від представника третьої особи надійшли пояснення.
06.05.2024 від представника позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи.
08.05.2024 від представника третьої особи надійшли пояснення.
10.05.2024 від представника позивача надійшли заперечення на пояснення третьої особи.
У підготовче засідання 14.05.2024 з'явились представники учасників справи. У підготовчому засіданні представник третьої особи заявив клопотання про поновлення строку для подання пояснень та просив долучити подані 08.05.2024 пояснення до матеріалів справи, яке судом протокольною ухвалою, з урахуванням думки представників сторін, задоволено та долучено подані пояснення до матеріалів справи. Крім того, в засіданні представник третьої особи заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копії акту звіряння взаємних розрахунків станом на 30.04.2024, яке судом протокольною ухвалою, з урахуванням думки представників сторін, задоволено та долучено поданий акт до матеріалів справи. Також представник відповідача заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату для надання пояснень по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 відкладено підготовче засідання на 18.06.2024.
29.05.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення.
18.06.2024 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 13 558 420,50 грн, а також надійшли додаткові пояснення.
У підготовче засідання 18.06.2024 з'явились представники учасників справи. У підготовчому засіданні суд здійснив огляд оригіналу акту звіряння взаємних розрахунків між третьою особою та позивач станом на 30.04.2024, а також протокольно ухвалою, з урахуванням думки представників сторін, задовольнив клопотання представника позивача про долучення додаткових пояснень від 29.05.2024 та долучив подані пояснення до матеріалів справи. Крім того, в засіданні представник відповідача просив суд задовольнити подане ним клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 13 558 420,50 грн, проти задоволення якого представники позивача та третьої особи не заперечували.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 клопотання відповідача про закриття провадження в частині від 17.06.2024 задоволено та провадження в справі № 910/1247/24 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 13 558 420, 50 грн закрито, в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Також у засіданні представник відповідача просив суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення від 18.06.2024, яке протокольною ухвалою, з урахуванням думки представників сторін, суд задовольнив та долучив подані пояснення до матеріалів справи після чого представник позивача заявив клопотання про надання часу для ознайомлення з зазначеними пояснення відповідача, яке суд з урахуванням думки представників сторін, задовольнив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 відкладено підготовче засідання на 16.07.2024.
27.06.2024 від представника позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача.
Підготовче засідання, призначене на 16.07.2024 не відбулось, у зв'язку з оголошеною в місті Києві повітряною тривогою, яка тривала з 12:01 год до 12:51 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 призначено підготовче засідання на 03.09.2024.
02.09.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 11 230 563,22 грн.
02.09.2024 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних на 44 368 580,21 грн, а саме просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 726 666 314,28 грн основного боргу, 24 087 911,29 грн 3% річних та 43 260 009,15 грн інфляційних втрат.
03.09.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 33 138 016,99 грн.
У підготовче засідання 03.09.2024 з'явились представники учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 клопотання відповідача про закриття провадження в частині від 02.09.2024 задоволено, провадження в справі №910/1247/24 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 11 230 563,22 грн закрито, в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Також у засіданні суд протокольною ухвалою прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог з урахуванням задоволеного клопотання відповідача про закриття провадження в частині та подальший розгляд справи постановив здійснювати з її урахуванням. Крім цього, протокольними ухвалами суд прийняв заперечення позивача від 27.06.2024 на додаткові пояснення відповідача, задовольнив клопотання відповідача від 02.09.2024 і від 03.09.2024 про долучення доказів та долучив подані документи до матеріалів справи, відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 03.09.2024 про закриття провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 33 138 016,99 грн.
Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, учасниками справи було заявлено про надання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, суд протокольною ухвалою від 03.09.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.10.2024.
26.09.2024 від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 87 603 077,40 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору. Також просив повернути надмірно сплачений судовий збір.
30.09.2024 від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 59 511 531,48 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Представник позивача в судовому засіданні 01.10.2024 надала пояснення по суті позовних вимог та позов просила задовольнити, представники відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення позову в повному обсязі.
У судовому засіданні 01.10.2024 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) за № 429 від 14.06.2018 позивачу надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу на якого покладається виконання функції постачальника універсальної послуги на території Чернігівської області.
15.09.2021 між відповідачем (замовник) та позивачем (постачальник) було укладено договір №2318/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (надалі - договір), за умовами п.1 якого постачальник зобов'язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі-послуги), а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 за № 483 (зі змінами).
Відповідно до п.3 договору строк надання послуг - з 01.10.2021 по 30.04.2022.
Загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.4 договору).
Пунктами 5, 6 договору визначено, що прогнозна вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно, до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формою, наведеною, у додатку 5 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного, електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.
Згідно з пунктом 7 договору оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника таким чином:
перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість):
третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
п'ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.
У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня.
Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п'яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Згідно із п.8 договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у "процесі, функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних, даних.
Відповідно до п.9 договору до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник універсальних послуг надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 1-4 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.
Пунктом 10 договору передбачено, що факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг. Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої Особи акт приймання- передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді. Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності-зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені. Постачальник надсилає не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику Поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта приймання-передачі послуг підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника.
У підпункті 1 пункту 12 договору вказано, що постачальник має право отримувати оплату вартості послуг, з урахуванням вимог підпункту 2 пункту 8 Положення Про покладення спеціальних: обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до підпункту 2 пункту 13 договору, замовник зобов'язався здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному, пунктом 7 цього договору.
Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються законодавством, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії» (п.29 договору).
Термін дії договору сторонами неодноразово продовжувався, а саме:
додатковою угодою від 20.04.2024 №768/02/22 до 31.10.2022;
додатковою угодою від 31.10.2022 №2248/02/22 до 31.03.2023;
додатковою угодою від 28.03.2023 № 653/04/23 до 30.04.2023;
додатковою угодою від 27.04.2023 №862/04/23 до 31.05.2023;
додатковою угодою від 01.06.2023 №1722/04/23 до 31.12.2023;
додатковою угодою від 28.12.2023 №4370/04/23 до 30.04.2024.
Позивач зазначив, що на виконання умов договору протягом березня 2022 року - листопада 2023 року надавав, а відповідач отримав послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів на загальну суму 5 611 074 530,25 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг за вказані розрахункові періоди, складеними у відповідності з пунктом 10 договору (т.1, а.с.31-51).
Однак, у порушення пункту 7 договору відповідач свої зобов'язання перед позивачем виконував неналежним чином та надані з березня 2022 року по листопад 2023 року послуги оплатив не в повному обсязі та з простроченням, у зв'язку із чим станом на 03.09.2024 його заборгованість становила 726 666 314,28 грн.
Вказані обставини визнаються сторонами в повному обсязі.
Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення 726 666 314,28 грн основного боргу, 24 087 911,29 грн 3% річних та 43 260 009,15 грн інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Дослідивши укладений між сторонами договір, суд дійшов висновку, що останній є договором надання послуг.
Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у них господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як убачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов договору протягом березня 2022 року по листопад 2023 року позивач надавав, а відповідач отримав послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг вказаний період на загальну суму 5 611 074 530,25 грн, складеними у відповідності з пунктом 10 договору, які наявні в матеріалах справи.
Проте, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії виконав неналежним чином та станом на 03.09.2024 його заборгованість з оплати послуг становила 726 666 314,28 грн.
Вказані обставини не є спірними та визнаються учасниками справи, а тому відповідно до ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України доказуванню не підлягають.
Водночас, як убачається з матеріалів справи в період з 11.09.2024 по 30.09.2024 відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості в загальному розмірі 147 114 608,88 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №396922 від 11.09.2024, №398653 від 16.09.2024, №398679 від 17.09.2024, №398699 та №398700 від 18.09.2024, №403895 від 30.09.2024 та №403008 від 27.09.2024, в зв'язку з чим позивачем заявлено клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу у вказаному розмірі.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу).
Суд враховує, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Отже, клопотання позивача про закриття провадження в частині підлягає задоволенню, а провадження в справі в частині вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 147 114 608,88 грн підлягає закриттю.
Враховуючи зазначене, заборгованість відповідача перед позивачем за договором на момент розгляду справи по суті становить 579 551 705, 40 грн. Доказів на підтвердження оплати заборгованості за спірний період у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи по суті, до матеріалів справи не надано.
Разом з тим, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що відповідно до умов договору та підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 483, в редакції постанови КМУ від 11.08.2021 № 859, існує відкладальна обставина, яка звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані послуги.
Так, підпунктом 2 пункту 8 Положення про ПСО передбачено, що Гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
Відповідно до вимог пункту 5 Положення про ПСО, до спеціальних обов'язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у ДП «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» («бази») за період M-3, де M-розрахунковий місяць.
Водночас, відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 114 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг» (надалі за текстом - Наказ) встановлено, що на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, в якому воєнний стан припинено або скасовано учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням, покладені спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, зобов'язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 наказу, ДП «НАЕК «Енергоатом» має забезпечити на визначений період постачання, продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об'єднання торгових зон була територія торгової зони «Острів Бурштинський ТЕС», за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.
Отже, виконання спеціальних обов'язків в частині купівлі-продажу електричної енергії у визначений період, а саме з наступного розрахункового періоду (періоду постачання) після прийняття наказу та до поточного розрахункового періоду між позивачем та ДП «НАЕК «Енергоатом» забезпечувалося шляхом укладення додаткових угод до основного договору без проведення процедури електронного аукціону.
Викладене свідчить про те, що з квітня 2022 року позивач не закуповував електричну енергію в ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів в силу положень наказу, що відповідно виключає можливість застосування відкладальної обставини, на яку посилається відповідач у спірних правовідносинах, а тому грошове зобов'язання останнього частині оплати послуг за договором за період квітня 2022 року по листопад 2023 року є таким, що порушено.
Що стосується періоду за березень 2022 року, то суд зазначає, що вказана заборгованість погашена відповідачем добровільно ще в травні 2022 року та не є предметом спору, а також до матеріалів справи не надано доказів наявності в позивача заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» станом на квітень-травень 2022 року.
Суд наголошує, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно в разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів, наявність якої не було доведено відповідачем.
Отже, в умовах недоведеності існування заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 Положення про ПСО та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів наявності такої заборгованості відсутні підстави для застосування в спірних правовідносинах у цій справі підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за придбану за результатами проведення електронних аукціонів електричну енергію, у відповідача відсутні підстави для посилання на положення підпункту 2 п. 8 Положення про ПСО, як на відкладальну обставину.
Більше того, суд зазначає, що частковою сплатою послуг з забезпечення доступності електричної енергії та зарахуванням зустрічних однорідних вимог, відповідач фактично визнав заявлені позивачем у даному спорі вимоги та погодився, що строк для їх оплати є таким, що настав.
Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 579 551 705, 40 грн на підставі договору, доказів її погашення якої, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків за договором за період з березня 2022 року по листопад 2023 року, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 24 087 911,29 грн та 43 260 009,15 грн інфляційних втрат.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, є порушенням, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних за загальний період з 15.04.2022 по 30.01.2024 судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і договору та є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 24 087 911,29 грн підлягають задоволенню.
Разом з тим, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з травня 2022 року по грудень 2023 року, суд встановив, що він є невірним, оскільки позивачем було здійснено нарахування таких інфляційних втрат на суми заборгованості, які були погашені до 15 числа місяця, тобто на заборгованість, яка складала менше або дорівнювала половині місяця, в зв'язку з чим, судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за несвоєчасну сплату, при цьому, обмежуючись сумами, визначеними позивачем, а саме наступним чином:
Місяць, рікСума боргу, грнПеріод нарахування інфляційних втратІнфляційні втрати, грн
Березень 202216 246 619,13травень 2022 року438 658,72
Квітень 202269 551 121,57червень 2022 року2 156 084,77
9 338 752,76липень 2022 року65 371,27
Травень 2022141 574 995,31липень 2022 року991 024,97
Червень 2022168 740 695,99серпень 2022 року1 856 147,66
Липень 2022171 617 455,01вересень 2022 року3 260 731,65
Серпень 2022120 426 747,41жовтень 2022 року3 010 668,69
81 677 061,73листопад 2022 року571 739,43
Вересень 2022212 838 016,33листопад 2022 року1 489 866,11
98 358 581,97грудень 2022 року688 510,07
58 761 387,94січень 2023 року470 091,10
Жовтень 202238 084 074,54листопад-грудень 2022 року533 177,04
Листопад 2022218 576 757,96січень 2023 року1 748 614,06
Грудень 2022174 177 718,40лютий 2023 року1 219 244,03
42 476 451,67березень 2023 року637 146,78
Січень 2023267 905 358,10березень 2023 року4 018 580,37
208 613 239,52квітень 2023 року417 226,48
Лютий 2023202 828 034,92квітень 2023 року405 656,07
82 395 608,90травень 2023 року411 978,04
Березень 2023298 119 139,01травень 2023 року1 490 595,70
122 927 619,95червень 2023 року983 420,96
Квітень 2023311 105 372,33, 298 835 065,98червень, липень 2023 року607 277,69 (сума визначена позивачем), тоді як за розрахунком суду 695 832,58
79 841 148,39серпень 2023 року- 1 117 776,08 (дефляція)
Травень 2023276 216 430,41липень-серпень 2023 року- 5 501 126,43 (дефляція)
188 737 234,49вересень 2023 року943 686,17
143 048 277,22жовтень-грудень 2023 року2 879 744,92
Червень 2023199 148 925,47серпень-грудень 2023 року2 166 479,42
Липень 2023217 078 106,20вересень-грудень 2023 року5 447 301,75
Серпень 2023 231 289 856,20жовтень-грудень 2023 року4 656 160,86
Вересень 2023 14 769 396,34листопад-грудень 2023 року177 749,68
Жовтень 202335 205 191,94грудень 2023 року246 436,34
Отже, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з травня 2022 року по грудень 2023 року складає 37 400 468, 29 грн, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
При цьому посилання відповідача на те, що позивачем здійснено невірне нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки після зміни прогнозованого обсягу послуг на фактичний нарахування 3% річних та інфляційних втрат на прогнозну вартість послуги є неправомірним, так як з дати акту у відповідача відсутнє зобов'язання щодо оплати цих коштів, натомість позивач здійснює нарахування на планові обсяги послуг, що протирічить умовам договору, судом відхиляються, як такі, що не відповідають як обставинам справи, оскільки позивачем здійснювалось нарахування 3% і інфляційних втрат лише після настання строку 6 платежу на суму фактично наданих послуг, а не на планові, з урахуванням усіх оплат відповідача, що відповідає умовам договору та положенням законодавства.
Крім цього, є необґрунтованими заперечення відповідача відносно того, що база для нарахування 3% річних та інфляційних втрат перевищує як прогнозовану, так і фактичну вартість послуг із забезпечення доступності електричної енергії, а також до періоду нарахування включено дні оплати, оскільки з наведених обставин і зі здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що база для нарахування включає в себе лише фактичну вартість послуг за певний період, з урахуванням оплат, що відповідає доказам наявним у матеріалах справи та з наданих розрахунків не вбачається, що позивачем включались дні оплати, разом з тим в день оплати позивачем бралась до уваги сума заборгованості з вирахуванням таких оплат, що відповідає умовам договору та положенням законодавства.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 579 551 705, 40 грн основного боргу, 24 087 911, 29 грн 3% річних та 37 400 468, 29 грн інфляційних втрат.
З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Що стосується клопотання позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, то суд зазначає, що навіть після зменшення розміру позовних вимог та закриття судом провадження в частині, в зв'язку з із відсутністю предмета спору, ціна позову складає 646 929 625,84 грн за яку підлягає сплаті максимальний судовий збір (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2024 рік, з урахуванням коефіцієнту 0,8, складає 847 840, 00 грн), який пропорційно судом покладено на позивача і відповідача, а тому в суду відсутні правові підстави для повернення позивачу судового збору.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 147 114 608,88 грн закрити.
2. У іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (14013, місто Чернігів, проспект Перемоги, будинок 126Б, ідентифікаційний код 41823846) 579 551 705 (п'ятсот сімдесят дев'ять мільйонів п'ятсот п'ятдесят одну тисячу сімсот п'ять) грн 40 коп. основного боргу, 24 087 911 (двадцять чотири мільйони вісімдесят сім тисяч дев'ятсот одинадцять) грн 29 коп. 3% річних, 37 400 468 (тридцять сім мільйонів чотириста тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 29 коп. інфляційних втрат та 840 807 (вісімсот сорок тисяч вісімсот сім) грн 33 коп. судового збору.
4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 09.10.2024.
Суддя Я.А.Карабань