вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" жовтня 2024 р. Справа№ 925/1653/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Гончарова С.А.
Станіка С.Р.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 08.10.2024 у справі №925/1653/23 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024, повний текст якого складений 12.07.2024,
у справі № 925/1653/23 (суддя Довгань К.І.)
за Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут»
про стягнення 81 860 013,63 грн.
Позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, заявлено про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 15 768 349,34 грн. (первісно заявлено 15 784 168,14 грн.) та інфляційних втрат в сумі 63 870 408,07 грн. (первісно заявлено 65 401 845,49 грн.) нарахованих за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати поставленої у період з березня 2022 року по жовтень 2023 року за умовами договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00411 від 24.09.2021 електричної енергії.
У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що він не мав фінансової можливості здійснювати вчасно (у встановлені спірним договором строки) розрахунки з оплати купленої електричної енергії, внаслідок наявної кредиторської та дебіторської заборгованості, а також через інші виключні обставини (воєнний стан, відсутність грошових коштів для оплати купленої електричної енергії, невиконання взятих на себе зобов'язань іншими контрагентами тощо), які мали істотне значення при виконанні взятих на себе зобов'язань та ніяким чином не залежали від волі відповідача та, з огляду на вказане, просив зменшити розмір 3 % річних на 99 %.
Також відповідач:
- зазначив про те, що при ознайомленні з проведеним позивачем розрахунком розміру 3 % річних ним було виявлено арифметичну помилку при розрахунку загального розміру 3 % річних (позивачем позивачем при додаванні всіх сум допущено помилку), а правильним є розмір 3 % річних у сумі - 15 768 349,34 грн., а не 15 784 168,14 грн.;
- не погодився із виконаним позивачем розрахунком інфляційних втрат у жовтні 2022 року та лютому, березні, червні, липні, серпні 2023 року посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду від 11.07.2023 у справі №903/486/22, щодо інфляційних нарахувань в порядку ст.625 ЦК України. Відповідач зауважив, що з наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року вбачається, що позивач безпідставно здійснив нарахування інфляційних втрат у жовтні 2022 року та лютому, березні, червні 2023 року, оскільки прострочення по поетапних оплатах (платежах) складало неповний місяць (менше 15 к.д.), у зв'язку з чим, відповідач здійснив контррозрахунок, з якого вбачається, що сума втрат внаслідок інфляції за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року становить 61 305 763,88 грн. (6 958 183,82 грн. (березень 2022) + 6 540 214,83 грн. (квітень 2022) + 6 788 063,99 грн. (травень 2022) + 4 980 819,00 грн. (червень 2022) + 4 666 824,80 грн. (липень 2022) + 9 328 028,41 грн. (серпень 2022) + 6 332 168,03 грн. (вересень 2022) + 283 871,83 грн. (жовтень 2022) + 4 433 344,87 грн. (листопад 2022) + 3 943 470,83 грн. (грудень 2022) + 2 921 920,68 грн. (січень 2023) + 2 502 637,81 грн. (лютий 2023) + 2 456 604,80 грн. (березень 2023) + 863 907,11 грн. (квітень 2023) + 960 067,47 грн. (травень 2023) + (-82 475,54 грн.) (червень 2023) + (-1 186 698,77 грн.) (липень 2023) + (-1 385 190,09 грн.) (серпень 2023)).
З матеріалів справи слідує, що позивач частково погодився з доводами відповідача про помилки у розрахунках 3 % річних та інфляційних втрат та, з огляду на вказане, звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 15 768 349,34 грн. (повністю погодився з виконаним відповідачем контрозрахунком - примітка суду) та інфляційні втрати в сумі 63 870 408,07 грн. (частково погодився з виконаним відповідачем контрозрахунком - примітка суду)
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі № 925/1653/23 позовні вимоги задоволені частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 15 768 349,34 грн. 3% річних (за розрахунком позивача та відповідача - примітка суду), 61 305 763,88 грн. інфляційних витрат (за розрахунком відповідача - примітка суду) та 751 520,00 грн. витрат по сплаті судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджене несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку по оплаті поставленої позивачем у спірні періоди електричної енергії, з огляду на що позивач має право на отримання 3 % та інфляційних втрат, проте погодився з виконаним відповідачем контррозрахунком інфляційних втрат, зазначивши, що:
- суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.07.2023 у справі №903/486/22, в якому зазначено, що з урахуванням останніх правових позицій, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, що також має місце у справі, що розглядається, інфляційна складова за певний місяць враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (час прострочення у неповному місяці більше 15 днів - за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (15 днів) - за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується;
- із наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року вбачається, що останній здійснив нарахування інфляційних втрат у жовтні 2022 року та лютому, березні, червні 2023 року, оскільки прострочення по поетапних оплатах (платежах) складало неповний місяць (менше 15 к.д.);
- згідно інформації Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) у липні 2023 року становив 99,4 %, а у серпні 2023 року становив 98,6 %, тобто у вказані місяці відбулася дефляція;
- позивач здійснивши розрахунок інфляційних втрат за липень та серпень 2023 року встановив, що інфляційне збільшення у липні 2023 року складало мінус 1 186 698,77 грн. (від'ємне значення) та у серпні 2023 року складало мінус 1 385 190,09 грн. (від'ємне значення), проте при обрахунку загального розміру інфляційних втрат, позивачем було зараховано вказані значення (-1 186 698,77 грн. та -1 385 190,09 грн.) як додатні числа, що призвело до збільшення загального розміру інфляційних втрат до загального розміру 65 401 845,49 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі № 925/1653/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 568 235,68 грн.
У апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме незастосуванням закону, який підлягав застосуванню, та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору у справі № 925/1653/23 в частині стягнення інфляційних втрат.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:
- за загальним правилом розрахунку інфляційних втрат у випадку, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- відповідно до розрахунку інфляційних втрат, що доданий позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог у червні, липні та серпні 2023 року мала місце дефляція, проте виключаючи із заявленого до стягнення позивачем розміру інфляційних втрат, суму інфляційних втрат, нарахованих за неповний місяць у жовтні 2022 року, лютому, березні та червні 2023 року, суд першої інстанції включив до розрахунку суми дефляції, нараховані за неповні місяці прострочення у липні та серпні 2023 року;
- так, у липні 2023 року за період прострочення 14.07.20.23-23.07.2023 (10 кал. днів) нараховано інфляційні втрати у розмірі мінус 230 861,60 грн., а у серпні 2023 року за період прострочення 14.08.2023-20.08.2023 (7 кал. днів) нараховано інфляційні втрати у розмірі мінус 337 374,08 грн.;
- вказане свідчить про те, судом першої інстанції помилково виключено зі складу інфляційних втрат нарахування інфляції за неповний місяць прострочення та одночасно включено дефляцію за неповний місяць прострочення у липні та серпні 2023 року, що призвело до відмови у задоволені позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 568 235,68 грн. (230 861,60 грн.+337 374,08 грн.);
- судом першої інстанції у рішенні зазначено про те, що позивачем при обрахунку загального розміру інфляційних втрат було зараховано інфляційні втрати для липня 2023 року у розмірі мінус 1 186 698,77 грн. та для серпня 2023 року у розмірі мінус 1 385 190,09 грн. як додатні числа, що призвело до збільшення розміру інфляційних втрат, проте така позиція Суду повністю спростовується матеріалами справи № 925/1653/23, зокрема, розрахунком, доданим до заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого у зведеній таблиці скоригованого розрахунку розміру 3 % та інфляційних втрат позивачем зазначено інфляційні втрати для липня 2023 року у розмірі мінус 1 186 698,77 грн., для серпня 2023 року у розмірі мінус 1 385 190,09 грн., загальний розмір інфляційних втрат - 63 870 408,07 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024, справу № 925/1653/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у Господарського суду Черкаської області витребувано матеріали справи № 925/1653/23, а також відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 925/1653/23.
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
16.08.2024 від Господарського суду Черкаської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
У період із 12.08.2024 по 30.08.2024 головуючий суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці.
У зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3107/24 від 02.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/1653/23.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Станік С.Р., Гончаров С.А..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі № 925/1653/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі № 925/1653/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 08.10.2024 о 10:45 год.
23.09.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на те, що
- у відповіді на відзив позивач погодився з тим, що: «використання ІПС «Ліга-Закон», як належного інструменту при розрахунках 3 відсотків річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, достовірність даних, які відображаються цією системою, підтверджено і визнано правовими висновками Верховного Суду», а тому відповідач з метою спростування обґрунтувань скаржника наведених в апеляційній скарзі, здійснив розрахунок розміру інфляційних втрат, що підлягають стягненню за прострочення взятих на себе зобов'язань по спірному договору, а саме у липні 2023 року (заборгованість - 38 476 933,44 грн.; період прострочення з 14.07.2023 по 23.07.2023) та у серпні 2023 року (заборгованість - 24 098 148,80 грн.; період прострочення з 14.08.2023 по 20.08.2023) за допомогою Інформаційно-правової системи ЛігаїЗакон «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій»;
- за результатами розрахунків розміру інфляційних втрат, отриманих з Інформаційно- правової системи Ліга:3акон «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій», Відповідачем встановлено, що у липні 2023 року (заборгованість - 38 476 933,44 грн.; період прострочення з 14.07.2023 по 23.07.2023) розмір дефляції становить мінус 230 861,60 грн, а у серпні 2023 року (заборгованість - 24 098 148,80 грн.; період прострочення з 14.08.2023 по 20.08.2023) розмір дефляції становить мінус 337 374,08 грн, що у свою чергу підтверджує правильність здійсненого судом розрахунку інфляційних втрат у липні та серпні 2023 року при прийнятті рішення від 02.07.2024 у справі № 925/1653/23;
- отже проведений відповідачем розрахунок інфляційних втрат за допомогою Інформаційно-правової системи Ліга:3акон «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій», підтверджує, що у вказані періоди мала місце дефляція у загальному розмірі мінус 568 235,68 грн. (минус 230 861,60 грн. + мінус 337 374,08 грн.), що і було враховано Господарським судом Черкаської області при прийнятті рішення від 02.07.2024 у справі № 925/1653/23 та ухваленні загальної суми інфляційних втрат, що підлягають стягненню на користь позивача,
просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Станом на 08.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.
Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що позивач (виробник електричної енергії) та відповідач (постачальник універсальних послуг) є учасниками ринку електричної енергії у розумінні Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі Закон).
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2016 № 483 (у редакції постанови від 11.08.2021 № 859) затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі Постанова № 859 та Положення про ПСО відповідно).
Згідно з пунктом 4 Положення про ПСО спеціальні обов'язки покладено, зокрема, на позивача, як на виробника електричної енергії, та на відповідача, як на постачальника універсальних послуг.
До спеціальних обов'язків відповідно до абзацу шостого пункту 5 Положення про ПСО належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у ДП «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» («бази») за період М 3, де М розрахунковий місяць.
Пунктом 9 Положення про ПСО закріплено обов'язок постачальників універсальних послуг здійснювати купівлю стандартних продуктів BASE_M в обсязі мінімального споживання електричної енергії побутовими споживачами відповідного постачальника універсальних послуг за годину в аналогічному місяці попереднього року відповідно до умов, визначених пунктом 5 цього Положення.
На виконання Постанови № 859 аукціонним комітетом з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, який створений при Міністерстві енергетики України, затверджено примірну форму договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг (протокол від 21.09.2021 № 28).
На основі примірного договору між позивачем (продавець) та відповідачем укладений договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00411 від 24.09.2021 (далі Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а відповідач зобов'язався купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_М) для постачання побутовим споживачам ПУП.
Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснювалася в Об'єднаній енергетичній системі України (ОЕС України).
Обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим Договором, є договірними зобов'язаннями щодо відпуску Продавцем та відбору ПУП електричної енергії.
Згідно з пунктами 4.1 4.3 Договору, купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» («бази») за період М 3, де М Розрахунковий місяць, яка зазначається в аукціонному свідоцтві та Додатковій угоді для Періоду постачання.
Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснювалася з урахуванням акцизного податку та нарахуванням податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України.
Вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт·год, та зазначається у Додатковій угоді для Періоду постачання.
Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку Періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов Додаткової угоди для Періоду постачання.
У період з березня 2022 року по жовтень 2023 року включно купівля-продаж електричної енергії за Договором здійснювалась відповідно до Додаткових угод для періодів постачання № 6 26 (далі Додаткові угоди).
Згідно з пунктом 6 Додаткових угод для періодів постачання березень 2022 року жовтень 2023 року оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожного Розрахункового місяця ПУП здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином:
- за 2 банківські дні до Розрахункового місяця у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
- не пізніше 4-го числа (включно) Розрахункового місяця у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
- не пізніше 10-го числа (включно) Розрахункового місяця у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
- не пізніше 16-го числа (включно) Розрахункового місяця у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
- не пізніше 22-го числа (включно) Розрахункового місяця у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці.
Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.
Відповідно до пункту 1.3 Договору для цілей цього Договору сторони під терміном Розрахунковий місяць розуміють календарний місяць (з першого по останнє число включно), за який Сторонами визначається обсяг і вартість електричної енергії та здійснюються розрахунки між ПУП та Продавцем.
Керуючись рішенням Аукціонного комітету з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами від 22-25.07.2022, протокол № 34, сторони уклали додаткову угоду №12 від 04.08.2022 до Договору, згідно з якою на період дії в Україні воєнного стану (починаючи з 24.02.2022) та протягом 30 днів після його припинення або скасування до сторін за порушення зобов'язань за цим Договором не застосовуються штрафні санкції, передбачені цим Договором та законодавством України.
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що позивач свої зобов'язання за Договором виконував належним чином та здійснив продаж електричної енергії у період березень 2022 року жовтень 2023 року у строки та в обсягах, визначених відповідними Додатковими угодами для Періоду постачання, що підтверджується, зокрема, актами купівлі-продажу електричної енергії, копії яких додаються.
З огляду вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 15 768 349,34 грн. та інфляційні втрати в сумі 63 870 408,07 грн. нарахованих за несвоєчасне виконання обов'язку по оплаті поставленої у період з березня 2022 року жовтень 2023 року електричної енергії.
Заперечення відповідача проти позову наведені вище.
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджене несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку по оплаті поставленої позивачем у спірні періоди електричної енергії, з огляду на що позивач має право на отримання 3 % та інфляційних втрат, проте погодився з виконаним відповідачем контррозрахунком інфляційних втрат, стягнувши з відповідача на користь позивача 15 768 349,34 грн. 3% річних (за розрахунком позивача та відповідача - примітка суду), 61 305 763,88 грн. інфляційних витрат (за розрахунком відповідача - примітка суду).
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині відмови у задоволенні інфляційних втрат в сумі 568 235,68 грн. (вказана сума складається з суми дефляцій (інфляція має від'ємне значення) розрахованих за неповний місяць прострочення у липні 2023 року (14.07.20.23-23.07.2023 (10 кал. днів) нараховано інфляційні втрати у розмірі мінус 230 861,60 грн.) та серпні 2023 року (період прострочення 14.08.2023-20.08.2023 (7 кал. днів) нараховано інфляційні втрати у розмірі мінус 337 374,08 грн.), а відтак, враховуючи, що рішення в частинах задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 15 768 349,34 грн., інфляційних втрат в сумі 61 305 763,88 грн. та відмови у задоволення інфляційних втрат в сумі 1 978 408,51 грн. (2 264 644,19 грн.(сума інфляційних втрат у задоволення якої відмовлено) -568 235,68 грн. (сума інфляційних втрат, які позивач оскаржує) апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цих частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частинах задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 15 768 349,34 грн., інфляційних втрат в сумі 61 305 763,88 грн. та відмови у задоволення інфляційних втрат в сумі 1 978 408,51 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 275 ЦК України та ст.ст. 6, 7 ст. 276 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Колегія суддів зауважує на тому, що відповідач фактично не заперечує проти факту порушення ним строків проведення розрахунків за поставлену у спірні періоди електричну енергію.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленої у період з березня 2022 року по жовтень 2023 року за умовами Договору електричної енергії, позивач відповідно до положень ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань 3 % річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.
Як встановлено вище, позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних втрат в сумі 568 235,68 грн., які фактично становляться від'ємні суми інфляційних втрат, які нараховані за несвоєчасну оплату відповідачем перших платежів у липні та серпні 2023 року.
Колегія суддів зазначає, що у розрахунку позивача доданому до заяви про уточнення позовних вимог вказано, що сума інфляційних втрат за несвоєчасну оплату відповідачем першого платежу у липні 2023 року становить - мінус 230 861,60 грн., а за несвоєчасну оплату відповідачем першого платежу у серпні 2023 року становить - мінус 337 374,08 грн., а у розрахунку, доданому до апеляційної скарги - нарахування за вказані періоди відсутні.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Поняття дефляції наведене в Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 № 519, та у Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін", затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.
Дефляція - це - зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу. (на відміну від інфляція - зростання)
Вказані методики базуються на загальних вимогах Конвенції 160 Міжнародної організації праці 1985 року (статті 12), «Резолюції щодо індексів споживчих цін», прийнятій на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку «Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика» (2004).
У відповідності до зазначених нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.
При цьому виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.
Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні втрати мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладений у постанові від 11.07.2023 у справі №903/486/22 з урахуванням останніх правових позицій, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, що також має місце у справі, що розглядається, інфляційна складова за певний місяць враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (час прострочення у неповному місяці більше 15 днів - за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (15 днів) - за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Колегія суддів зазначає про те, що доданий позивачем до апеляційної скарги розрахунок вказаних висновків не враховує, оскільки фактично виключає з розрахунку інфляційних втрат нарахування інфляційних втрат за несвоєчасну оплату відповідачем першого платежу у липні 2023 року та серпні 2023 року, залишаючи при цьому нарахування за вказані періоди за несвоєчасну оплату відповідачем з другого по п'ятий етапи включно, що не відповідає встановленим вище правилам.
При цьому колегія суддів не може погодитись з твердженнями позивача про те, що ним у липні 2023 року за період прострочення 14.07.20.23-23.07.2023 (10 кал. днів) нараховано інфляційні втрати у розмірі мінус 230 861,60 грн., а у серпні 2023 року за період прострочення 14.08.2023-20.08.2023 (7 кал. днів) нараховано інфляційні втрати у розмірі мінус 337 374,08 грн. та з вказаного приводу зазначає наступне:
- сума мінус 230 861,60 грн. фактично становить суму інфляційних втрат нараховану на суму заборгованості 38 476 993,34 грн., яка (заборгованість) існувала у період з 01.07.2023 по 23.07.2023 (тобто у період більший ніж 15 календарних днів у липні 2023 року - примітка суду). При чому те, що у період з 01.07.2023 по 13.07.2023 існувала заборгованість у розмірі 41 262 126,91 грн., яка 14.07.2023 була частково погашена відповідачем, не спростовує висновків щодо існування заборгованості в сумі 38 476 993,34 грн. у період з 01.07.2023 по 23.07.2023. Отже, вказаним спростовуються твердження позивача про те, що інфляційні втрати у розмірі мінус 230 861,60 грн. нараховані за період прострочення 14.07.20.23-23.07.2023;
- сума мінус 337 374,08 грн. фактично становить суму інфляційних втрат нараховану на суму заборгованості 24 098 148,80 грн., яка (заборгованість) існувала у період з 01.08.2023 по 20.08.2023 (тобто у період більший ніж 15 календарних днів у липні 2023 року - примітка суду). При чому те, що у період з 01.08.2023 по 06.08.2023 існувала заборгованість у розмірі 43 186 646,59 грн. а у період з 07.08.2023 по 13.08.2023 - у розмірі 35 002,777,06 грн., яка 07.08.2023 та 14.07.2023 була частково погашена відповідачем, не спростовує висновків щодо існування заборгованості в сумі 24 098 148,80 грн. у період з 01.08.2023 по 20.08.2023. Отже, вказаним спростовуються твердження позивача про те, що інфляційні втрати у розмірі мінус 337 374,08 грн. нараховані за період прострочення 14.08.2023-20.08.2023.
Отже, враховуючи, що у період з 01.07.2023 по 23.07.2023 існувала заборгованість в сумі 38 476 993,34 грн., а у період з 01.08.2023 по 20.08.2023 існувала заборгованість в сумі 24 098 148,80 грн., те, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати за липень та серпень 2023, та те, що у вказані місяці мала місце дефляція, підстави для збільшення присудженої до стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат на 568 235,68 грн. яка фактично є від'ємною суми інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасну оплату відповідачем перших платежів у липні та серпні 2023 року, відсутні, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі № 925/1653/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі № 925/1653/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі № 925/1653/23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1653/23.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 08.10.2024.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді С.А. Гончаров
С.Р. Станік