1Справа № 335/3657/24 2/335/1851/2024
25 вересня 2024 року м.Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Колесник Д.С., представника позивача адвоката Радостєвої М.В., розглянувши в приміщенні суду у порядку спрощеного позовного цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРПОШТА» про визнання дій (бездіяльності) неправомірними та зобов'язання винити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «УКРПОШТА» (далі по тексту - Відповідач) про визнання дій (бездіяльності) неправомірними та зобов'язання винити певні дії. Позовні вимоги мотивує наступним.
Позивач мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг поштового зв'язку, які надає Відповідач.
В період з серпня по кінець жовтня 2023 року в під'їзді де мешкає Позивач, провадився ремонт підрядною організацією, у зв'язку із чим були демонтовані поштові скриньки і доставка кореспонденції адресатам припинилася взагалі.
На початку жовтні 2023 Позивач звернувся до поштового відділення АТ «Укрпошта» 69005 з приводу не доставки кореспонденції. Однак вирішити це питання не вдалось і Позивач звернувся на гарячу лінію відповідача.
Як зазначає позивач, після його таких звернень, по під'їзді було розміщено об'яву про те, що мешканці будинку мають можливість отримати кореспонденцію в приміщенні поштового відділення АТ «Укрпошта» - 69005.
У цей період Позивач намагався вирішити питання доставки кореспонденції за допомогою звернень на гарячу лінію, проте 10.11.2023 року його номер було заблоковано, у зв'язку із чим він вимушений був надалі вести листування з Відповідачем в електронному вигляді.
Так, за період з 08.11.2023 по 14.02.2024 року він намагався отримати відповіді на свої звернення, однак Відповідач надавав лише необґрунтовані, на його думку, відповіді на деякі листи, а на деякі листи взагалі не відповідав їх ігноруючи. Також у своїх зверненнях Позивач просив структурувати відповіді за схемою «питання-відповідь», дане прохання завжди ігнорувалось. По причині зазначеного Позивач може лише зазначити питання на які він відповіді не отримав або отримав формальну відписку.
Окрім того, на думку Позивача директор департаменту клієнтської підтримки відповідача - ОСОБА_2 , надаючи відповіді на листи Позивача, надавала свідомо неправдиву інформацію, є некомпетентною, перевищує свої повноваження та систематично порушувала ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». З посиланням на зазначене Позивач просив відсторонити останню від роботи з його зверненнями. Після чого відповіді на звернення Позивача були підписані заступником генерального директора з фінансових питань ОСОБА_3 , який не має ніякого відношення до роботи з клієнтами. 17.01.2024 року Позивач звертався до Відповідача з листом, в якому зазначив всі порушення і просив їх усунути, однак відповіді на цей лист не отримав.
З посиланням на вказане позивач просив суд:
1. Захистити права Позивача, як споживача, визнавши дії (бездіяльність) Акціонерного товариства «УКРПОШТА» щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 та ненадання відповіді на питання, зазначені у цих зверненнях неправомірними.
2. Зобов'язати Акціонерне товариство «УКРПОШТА» надати обґрунтовану відповідь по всіх пунктах, викладених у зверненнях ОСОБА_1 від 08.11.2023, 10.11.2023, 16.11.2023, 20-23.11.2023, 12.12.2023, 14-17.12.2023, 29-30.12.2023, 17.01.2023,14.02.2023, в яких просив:
• Притягнути до дисциплінарної відповідальності оператора Юлію 6456 у відповідності до ст.147 КЗпП України,
• Притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника служби підтримки у відповідності до ст.147 КЗпП України,
• У відповідності до ст.212-3 КУпАП передати в секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини матеріали у відношенні Генерального директора АТ «Укрпошта» ОСОБА_4 для вирішення питання про притягнення його до відповідальності,
• Висловити подяку ОСОБА_5 (працівник Запорізької дирекції АТ «Укрпошта»);
• Розблокувати номер телефону позивача НОМЕР_1 для здійснення дзвінків на гарячу лінію відповідача;
• Заохотити оператора гарячої лінії ОСОБА_6 будь-якими доступними засобами,
• Притягнути до дисциплінарної відповідальності директора департаменту клієнтської підтримки ОСОБА_7 у відповідності до ст.147 КЗпП України,
• Притягнути до дисциплінарної відповідальності заступника генерального директора з фінансових питань ОСОБА_8 у відповідності до ст.147 КЗпП України,
• У відповідності до ст.212-3 КУпАП передати в секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини матеріали у відношенні директора департаменту клієнтської ОСОБА_9 для вирішення питання про притягнення її до відповідальності.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «УКРПОШТА» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.
Ухвалою суду від 05.04.2024 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб.
22.04.2024 від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, я якому Відповідач вимоги позову не визнає в повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення наступними обставинами.
З приводу відсутності поштових скриньок у будинку Позивача, Відповідач зазначає те, що вказані скриньки були демонтовані підрядною організацією, про що і зазначає сам позивач, а у відповідності до вимог Законом України «Про поштовий зв'язок» від 03.11.2022 - ремонт та заміна абонентських поштових шаф та абонентських поштових скриньок у багатоквартирних житлових будинках, що експлуатуються, забезпечуються співвласниками такого будинку або їх уповноваженим органом. Невиконання вимог щодо розміщення абонентських поштових шаф та абонентських поштових скриньок, зокрема їх відсутність або несправний стан, звільняє оператора поштового зв'язку від відповідальності за доставку адресатам поштових відправлень. У такому разі оператор поштового зв'язку зобов'язаний повідомити користувачів про відмову від доставки поштових відправлень.
Аналогічні положення містяться у Правилах надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Без врахування зазначених вимог, що регламентують відсутність вини Відповідача, Позивач 12.10.2023 року звертається до Контакт-Центру Товариства з усними зверненнями щодо неодержання поштових відправлень, відсутності поштових скриньок, скаржиться на бездіяльність начальника відділення поштового зв'язку м. Запоріжжя з індексом 69005, ОСОБА_10 та вимагає оголосити останній догану, оскільки на його думку, вона не вжила жодних заходів щодо встановлення поштових скриньок в його під'їзді.
За результатом розгляду цих усних звернень відповідачем була надана позивачу письмова відповідь від 26.10.2023 та від 15.01.2024.
За результатами розгляду звернення Позивача, що надійшло листом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 26.01.2024, Відповідачем було надано відповідь від 22.02.2024.
Щодо позовної вимоги про розблокування номеру телефону Позивача, Відповідач заперечує з тих підстав, що Контакт-Центр АТ «Укрпошта» працює в штатному режимі та не блокує номери телефонів клієнтів.
Відповідач, також не погоджується з позовними вимогами Позивача про застосування заохочень та дисциплінарних стягнень до працівників Відповідача з огляду на те, що це є виключно правом відповідача, визначене статтями 143, 147 КЗпП України, а не його прямий обов'язок, отже не може бути обмежено позивачем у судовому порядку. Тому дана вимога не підлягає задоволенню.
Позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що призвела до порушення Закону України «Про звернення громадян», відповідачем також не визнається, оскільки відповіді на звернення ОСОБА_1 були надані, їх копії долучені Відповідачем до відзиву. Незгода Позивача зі змістом або стилем наданої йому відповіді на звернення, не свідчить про порушення відповідачем Закону «Про звернення громадян». Таким чином бездіяльність Відповідача Позивачем не доведена.
На думку Відповідача, позовна вимога про скерування в секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини матеріалів у відношенні генерального директора Товариства ОСОБА_4 або директора департаменту клієнтської ОСОБА_11 для притягнення їх до відповідальності, задоволенню не підлягає, через те, що ст. ст.212-3 КУпАП не передбачає механізму скерування будь яких матеріалів у відношенні працівників Товариства, що здійснює господарську діяльність, до секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позову, вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає через свою необґрунтованість та фактичної відсутності жодних моральних страждань.
З посиланням на вказане Відповідач не визнає позов та просить у його задоволенні відмовити.
Згідно ч.2 ст.174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Інших заяв по суті від сторін не надходило.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги на їх задоволенні наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, попередньо суду надано заяву про розгляд справи за відсутності позивача, проти задоволення позову заперечує в повному обсязі.
Вислухавши пояснення представника Позивача, дослідивши і вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
З наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 15.08.1985, що підтверджується відмітною про місце проживання в паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , який виданий 11.12.2001 року Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області.
З відповіді АТ «Укрпошта» від 26.10.2023 №1853-Г-12680289-В вбачається, що ОСОБА_1 усно звертався до АТ «Укрпошта», вказане звернення зареєстровано за №12680289. Відповідь на звернення надана за вих.№1853-Г-12680289-В від 26.10.2023.
На запит ОСОБА_1 №Г-2023112110068 від 21.11.2023 та запит №12974802 АТ «Укрпошта» надано відповідь №1853-Г-20231121110068-В від 21.11.2023.
На запит ОСОБА_1 №Г-2023112110068/2023112110069-В від 21.11.2023 та запит №12974802/12967925 надано відповідь від 21.11.2023 №1853-Г-2023112110068/2023112110069-В.
На заяву Глезіна від 15.12.2023 ТА «Укрпошта» надано відповідь від 27.12.2023 №1.05.002.003.001-23850-23.
З відповіді АТ «Укрпошта» від 15.01.2024 №1853-Г-13391898/13391463-В вбачається, що ОСОБА_1 усно звертався до АТ «Укрпошта», вказане звернення зареєстровано за №13391898/13391463. Відповідь на звернення надана за вих№1853-Г-13391898/13391463-В від 15.01.2024.
На адресу АТ «Укрпошта» листом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України за №Г-847/0/2024 від 21.01.2024 надіслано звернення ОСОБА_1 до Урядової гарячої лінії №ГЛ-16763679. Лист зареєстрований у Відповідача 13.02.2024 та на вказане звернення надано відповідь від 22.02.2024 №1.10.004-4904-24.
Суд враховує, що позивачем позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Відповідачем не надані, не в повному обсязі надані та/або надані не структуровані відповіді на звернення ОСОБА_1 від 08.11.2023, 10.11.2023, 16.11.2023, 20.11.2023 - 23.11.2023, 12.12.2023, 14.12.2023 - 17.12.2023, 29.12.2023 - 30.12.2023, 17.01.2024, 14.02.2023.
До позову позивачем у якості доказів долучено копію паспорта, витяг з ЄДРПОУ відносно АТ «Укрпошта» та диск.
У судовому засіданні оглянуто диск та встановлено, що на диску міститься 1 папка під назвою «УКРПОЧТА» (назва мовою оригіналу) в ній міститься 3 папки під назвами: «e-mail», «Бумажные ответы.pdf» (назва мовою оригіналу), «Звонок 2 SIM видео» (назва мовою оригіналу), та 12 аудіозаписів під різними назвами.
Інших доказів до позовної заяви позивачем не додано і в процесі справи не здобуто, клопотань про витребування доказів Позивачем не було заявлено.
Суд встановивши фактичні обставини справи виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст.77, 78, 79 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими та достовірними.
Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Файли на дисках в більшості є скріншотами, не містять підписів посадових осіб, тобто неможливо встановити їх достовірність, відповідно вказані файли не відповідають необхідним ознакам доказів, а тому не є такими на підставі яких можливо встановити обставини справи.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Відповідно до ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Згідно зі ст.100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Суд не може вважати переглянуті в судовому засіданні файли, на наданому позивачем диску, належними та допустимими доказами з вказаних вище обставин. Переглянуті на диску файли, не доводять того, що це є копії дійсних документів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява N 7460/03, § 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 905/2382/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).
В цивільних справах ЄСПЛ використовує стандарт «баланс ймовірностей» (a balanceofprobabilities): слід довести, що факт скоріше був, а ніж не був, тобто суб'єктивна впевненість може бути виміряна як така, що дорівнює 51% і вище (ця математична аналогія випливає із пояснення в справі Miller v MinisterofPensions [1947] 2 All ER 372). В практиці ЄСПЛ можна знайти десятки рішень, де суд посилається на «balanceofprobabilities» для оцінки обставин справи. Наприклад, в рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 р. суд застосовує «баланс ймовірностей». У рішенні J.K. AND OTHERS v. SWEDEN 23.08.2016 р. ЄСПЛ вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам. Кожна людина з власного досвіду має уявлення про те, що деякі факти трапляються рідко, а деякі - часто. Це називають апріорною вірогідністю або, згідно з англійськими суддями, «вірогідністю, що визначена природою речей» (inherentprobability). З цього починається процес доказування: чим менш правдоподібна та обставина, яку слід довести, тим більш переконливими мають бути докази, і навпаки, чим більш вірогідною здається обставина, тим менше зусиль потрібно від сторони, на яку покладено тягар доведення, аби переконати суд.
Ще один стандарт доказування - «поза розумним сумнівом». У справі «Кобець проти України» суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Верховний Суд в постанові від 27 листопада 2018 року у господарській справі №914/2505/17 згадує, що принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Враховуючи вищевикладене та враховуючи, що на позивача покладений обов'язок довести в суді ті обставини, що позивач уповноважений звертатися до суду з відповідним позовом і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень цивільного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 76-83 ЦПК України, зазначені ним обставини. Однак таких доказів він не надав.
Позивачем суду не надано підтверджень його звернень від 08.11.2023, 10.11.2023, 16.11.2023, 20.11.2023 - 23.11.2023, 12.12.2023, 14.12.2023 - 17.12.2023, 29.12.2023 - 30.12.2023, 17.01.2024, 14.02.2023 до АТ «УКРПОШТА», не надано доказів їх відправки та отримання Відповідачем, а через відсутність копій звернень не можливо встановити їх зміст, обсяг порушених питань. А поданий диск, що містить електронні папки та файли не є належним та допустимим доказом, оскільки файли не засвідчені у встановленому порядку, відповідно Позивачем не підтверджено їх відповідність оригіналу, що викликає сумніви у їх достовірності, відповідно вказані файли на електронних носіях не повинні братись судом до уваги.
Таким чином, при викладених обставинах, у зв'язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві, позов не підлягає задоволенню.
З приводу вимог про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Відповідача, та вимоги про передання в секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини матеріалів відносно працівників Відповідача, про їх притягнення до відповідальності, то суд вказує на те, що зазначені питання стосуються трудових відносин під час виконання працівниками своїх посадових обов'язків, що врегульовано нормами КЗпП України.
Саме на керівництво підприємства покладено дискреційні повноваження щодо дотримання визначених процедур КЗпП України, тільки на роботодавця покладено можливість притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, застосування заохочень, порушення питань про притягнення до інших видів відповідальності у випадку наявності складу порушень під час виконання посадових обов'язків.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за таких обставин (Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді).
Суд враховує, що як заохочення так і притягнення до дисциплінарної, іншого виду відповідальності за порушення вимог законодавства України під час виконання трудових обов'язків, може бути застосовано тільки роботодавцем і за певних умов та проведених процедур та виключно відноситься до дискреційних повноважень відповідача, що передбачає йому визначену законодавчими положеннями свободу розсуду при виборі одного із можливих управлінських рішень, в який суд втручатись не вправі.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного.
При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
Стаття 23 ЦК України передбачає підстави моральної шкоди. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болі і стражданнях, що особа зазнала в зв'язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою у відношенні його; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв'язку з ушкодженням чи знищенням майна; у приниженні честі, достоїнства, а також ділової репутації. Моральна шкода стягується незалежно від стягнення майнової шкоди.
У пункті 3 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" указується, зокрема, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні відносин з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків. Звідси, потерпілий вважається зазнавшим моральну шкоду, якщо він перетерпів душевні страждання у виді негативних змін душевно-психологічного функціонування організму чи фізичні страждання у виді негативних змін біологічного функціонування організму.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 5 цієї постанови обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.
Відповідно до п.7 зазначеної постанови заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Враховуючи роз'яснення, що містяться у п.9 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з характеру й обсягу фізичних, душевних і психічних страждань, що випробував позивач у зв'язку з пошкодженням автомобіля та необхідністю проведення ремонту, тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, часу та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, інших обставин, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості.
Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про захист прав позивача, як споживача, визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в задоволенні яких відмовлено, тому вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то згідно зі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРПОШТА» про визнання дій (бездіяльності) неправомірними та зобов'язання винити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Судовий збір віднести на рахунок держави.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 30 вересня 2024 року.
Суддя А.В.Воробйов