Номер провадження 22-ц/821/1600/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №703/2138/23 Категорія: на ухвалу ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
08 жовтня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
судді Гончар Н.І., Сіренко Ю.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Черниченка Є.М. на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.08.2024 (повний текст складено 20.08.2024, суддя в суді першої інстанції Крива Ю.В.) про відмову поновити пропущений строк на подання доказів судових витрат та залишення заяви без розгляду у цивільній справі за позовом АТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,
АТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернулося у травні 2023 року до суду з даним позовом, яким просило стягнути з відповідача на його користь завдані збитки в розмірі 88 030,00 грн., мотивуючи про те, що 04.01.2019 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АМ/8516490, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Кіа Sorento», д.н.з. НОМЕР_1 .
22.05.2019 о 22 годині 50 хвилин в м. Черкаси по вул. Можайського, сталася ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу «Кіа Sorento», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Daewoo Gentra», д.н.з. НОМЕР_2 .
Внаслідок ДТП було пошкоджено транспортний засіб «Daewoo Gentra» з вини відповідача, цивільно-правова відповідальність якого, як водія забезпеченого автомобіля «Кіа Sorento» була застрахована у ПрАТ ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», згідно поліса № АМ/8516490.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.10.2019 у справі №712/12627/19 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (порушення ПДР, що призвело до пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками). Крім того, постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.10.2019 у справі №712/12646/19 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані сп'яніння). Провадження у вказаних справах про адміністративні правопорушення закрито за закінченням строків накладення адміністративних стягнень.
До позивача звернулася потерпіла особа із заявою про настання страхового випадку в зв'язку з чим позивач здійснив виплату страхового відшкодування згідно страхового акта № 190000258371 від 25.11.2019 у розмірі 88030,00 грн.
Оскільки відповідач керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, відтак ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» має право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_2 на суму 88 030,00 грн., що й обумовило звернення з цим позовом до суду.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25.07.2024 позовні вимоги у справі задоволено з посиланням на обов'язок особи, винної у виникненні ДТП, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, відшкодувати страховику виплачене страхове відшкодування.
У подальшому 09.08.2024 до суду надійшла заява представника відповідача адвоката Черниченка Є.М. про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 12000 грн.
Указує, що 25.07.2024 за результатом розгляду справи судом ухвалено рішення, яке надійшло на електронну адресу представника відповідача лише 02.08.2024, відтак п'ятиденний строк для звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення було пропущено ним з об'єктивних причин.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.08.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного строку на подання доказів понесених судових витрат та заяву про ухвалення додаткового рішення з цих підстав залишено без розгляду.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача адвокат Черниченко Є.М. подав 30.08.2024 засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, просить ухвалу суду скасувати та рішенням апеляційного суду задовольнити вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування вказано на те, що право на отримання правничої допомоги учасником судового розгляду захищене Конституцією України. Про надання доказів для відшкодування витрат на правничу допомогу заявлялося суд як усно, так і письмово.
За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У даному випадку оскаржується ухвала про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк, яка зазначена в пункті 14 частини першої статті 353 ЦПК України. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду від 25.07.2024 позовні вимоги у справі задоволено повністю.
07.08.2024 представником відповідача засобами поштового зв'язку направлено суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат.
У відзиві представником відповідача зазначено, що докази витрат на правничу допомогу відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі (а.с. 73). Такі ж заяви містяться у запереченні на відповідь на відзив (а.с. 94).
Із рукописної заяви представника відповідача адвоката Черниченка Є.М. від 25.07.2024 (а.с.110) слідує, що він заявив клопотання про розгляд справи за відсутності сторони відповідача за наявними у справі матеріалами та повторно наголосив на тому, що докази витрат на правничу допомогу відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі.
При цьому за положеннями ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З аналізу вказаних вище фактичних обставин справи та норм законодавства вбачається, що докази понесених витрат на правничу допомогу, про відшкодування яких заявляє сторона, подаються суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Якщо такі строки заявником порушено - відповідна заява залишається судом без розгляду.
У даному випадку відповідач у відзиві зазначив суду про те, що докази витрат на правничу допомогу відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі.
Відтак заява про послідуюче надання доказів понесених судових витрат заявником подана у належні строки.
У судове засідання, в якому було ухвалено рішення суду по суті спору, заявник не з'явився, скориставшись своїм процесуальним правом на звернення до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.
Отже у заявника не було об'єктивної можливості обліковувати строк на подачу доказів понесених витрат на правничу допомогу з моменту ухвалення рішення, адже у відповідному судовому засіданні відповідача не було. Натомість такий строк ним визначався з моменту отримання копії рішення суду у справі.
Слід також врахувати, що розгляд справи судом неодноразово відкладався.
Отже відповідач, отримавши рішення суду 02.08.2024 (а.с.119), протягом 5-ти днів засобами поштового зв'язку 07.08.2024 (а.с.120-128) подав заяву про відшкодування судових витрат з доказами їх понесення, тобто дотримався відповідного процесуального строку.
Таким чином суд першої інстанції необґрунтовано та без законних підстав обмежив право відповідача на розгляд по суті його заяви про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат на правничу допомогу.
За обставин справи з даного питання суд першої інстанції має прийняти рішення про розподіл судових витрат в залежності від вирішення спору у справі згідно приписів ч.2 ст.141 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Отже, з урахуванням встановлених у справі обставин, висновки суду першої інстанції не можна вважати правильними, адже вони незаконно перешкоджають отримати відповідачу доступ до правосуддя для надання судом оцінки обґрунтованості вимог про відшкодування судових витрат.
Відповідно до положень п.3 ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Отже ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.08.2024 про відмову поновити пропущений строк на подання доказів судових витрат та залишення заяви без розгляду у даній справі слід скасувати з вищевказаних правових підстав, а матеріали справи - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.08.2024 про відмову поновити пропущений строк на подання доказів судових витрат та залишення заяви без розгляду у даній цивільній справі - скасувати.
Матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено 08.10. 2024.
Суддя-доповідач
Судді