Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/724/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія 115 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
30.09.2024 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє і інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2024 року, якою стосовно обвинуваченого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Плетений Ташлик, Маловисківського району, Кіровоградської області, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого електромонтером виробничий підрозділ ЕЧЕ 7 тягова підстанція Одеської залізниці, військовослужбовця ЗСУ військова частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, тобто до 23.11.2024 включно, без визначення розміру застави,
В провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда перебувають матеріали кримінального провадження №12019120140000415 про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.4,6 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 194 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження міри запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що обвинувачений раніше ухилявся від явки в судові засідання, тим самим не виконував свої процесуальні обов'язки та вчиняв дії спрямовані на затягування судового розгляду обвинувального акту, обґрунтовується у скоєнні особливо тяжкого злочину, має змогу впливати на потерпілу та свідків. Заявлені ризики наявні при обранні запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2024 року
ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, тобто до 23.11.2024 включно, без визначення розміру застави.
Судове рішення мотивовано тим, що обвинуваченому було змінено запобіжний захід саме у зв'язку з невиконанням процесуального обов'язку з'являтися в судове засідання.
Разом з тим факт того, що ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення - вбивства особи, що значно підвищує соціальну небезпечність скоєного, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, з огляду на особу обвинуваченого, визначає вірогідність переховування від суду, на тому рівні, щоб їм запобігти, можливо лише при застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє і інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою змінити запобіжні заходи щодо військовослужбовця В/ч НОМЕР_1 ОСОБА_7 на більш м'який вид, зокрема нічний домашній арешт по місцю проходження військової служби або заставу, звільнити ОСОБА_7 з під варти в залі суду. Допитати в судовому засіданні заступника командира частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 щодо з'ясування причин поважності причини пропуску судових засідань ОСОБА_7 .
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд не дав належної оцінки характеризуючим особу даним, не оцінив вік, сталі соціальні зв'язки обвинуваченого, наявність постійного місця проживання, сім'ї, виховання малолітньої дитини, відшкодування шкоди сім'ї потерпілого одразу після настання даного нещасного випадку, бездоганну поведінку обвинуваченого та регулярну явку за викликом до суду до моменту його мобілізації до лав ЗСУ.
За місцем проживання, скарг до виконкому міської ради на дії підзахисного не надходило. У військовій частині за місцем проходження служби ОСОБА_7 характеризується позитивно, про що зазначив у судовому засіданні 14.09.2023 заступник командира ВЧ НОМЕР_1 .
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника
ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Дослідивши письмову заяву прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, матеріали клопотання, які надійшли на електронну адресу апеляційного суду і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали районного суду встановила, що зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.4,6 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 194 КК України.
На думку колегії суддів, суддя прийшов до правильного висновку про наявність достатньо обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.4,6 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 194 КК України, оскільки такий висновок підтверджується доданими до клопотання доказами, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що с ОСОБА_9 міг вчинити інкриміноване йому кримінальні правопорушення, що підтверджуються матеріалами кримінального провадження доданими до клопотання, а саме:
-протоколом огляду місця події від 16.08.2019 по АДРЕСА_3 , а саме в будинку потерпілого ОСОБА_10
-протоколом огляду місця події від 17.08.2019 по АДРЕСА_4 , а саме в палаті №2 КНП «Маловисківська центральна районна лікарня» за участю ОСОБА_7 , під час огляду якого у останнього вилучені речі належні потерпілому ОСОБА_10 , а саме мобільний телефон марки «ASUS», ноутбук марки «ASUS», планшет марки «ASUS» та відео реєстратор.
-протоколом проведеним оглядом місця події від 17.08.2019 автодороги біля м. Мала Виска Кіровоградської області, де на узбіччі автодороги зі сполученням с. Костянтинівка - м. Мала Виска виявлено та вилучено знаряддя вчинення злочину, а саме ніж з дерев'яною ручкою, на якому маються сліди речовини бурого кольору;
-протоколом проведеним оглядом місця події від 17.08.2019 по АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено одяг підозрюваного ОСОБА_7 із плямами речовини бурого кольору;
-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 18.08.2019;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 18.08.2019, на якому підозрюваний ОСОБА_7 розповів про обставини вбивства ОСОБА_10 та механізм нанесення останньому ударів ножем та подальшого підпалу будинку
-Іншими доказами наявними в матеріалах.
Такий висновок також повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра», зокрема викладеного у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті та під час винесення вироку, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до вчинення злочинів, що пред'явлені в обвинуваченні, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Перевіряючи доводи клопотання прокурорана предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. За таких підстав, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання, оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують продовження обмеження права ОСОБА_7 на особисту свободу.
Доводи обвинуваченого про необґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегією суддів, не можуть бути враховані.
Не визнання вини та тяжкість злочину у якому обвинувачується ОСОБА_7 в сукупності з мірою покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винуватим, систематична неявка до суду першої інстанції, недостатність міцних соціальних зв'язків, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування його від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення нових кримінальних правопорушень.
Санкція статті закону за вчинення злочину у якому обвинувачується ОСОБА_7 , передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі « Московенко проти України», «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
Так в період з 08.07.2022 обвинувачений ОСОБА_7 систематично не з'являвся до Кіровського районного суду м. Кіровограда, що свідчить про намір ухилятися від суду.
ОСОБА_7 проходить військову службу в в.ч. НОМЕР_1 АДРЕСА_5 , відповідно до інформації № 587/1009 від 09.06.2023 останній мав можливість належно приймати участь в судових засіданнях, водночас до керівництва в.ч. А1249 із рапортом про необхідність прибути в судове ; засідання не звертався, вказана обставина свідчить про намір ухилятися від суду.
Крім того, 31.07.2023 ОСОБА_7 відповідно до довідки ВЛК перебував у відпустці, що не перешкоджає його явці в судове засідання водночас до суду не з'явився, що свідчить про намір ухилятися від суду.
А тому, доводи апеляції про відсутність вказаного ризику є такими, що не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_7 призвано на військову службу, а тому останній не міг з'явитися за викликом, колегією суддів не можуть бути враховано, оскільки ОСОБА_7 мав можливість повідомити про це суд першої інстанції, однак цього не зробив, тобто фактично проігнорував суд першої інстанції, а тому у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу останній з високою імовірністю може вчинити повторні спроби направленні на переховування його від суду.
При цьому, в будь-який час ОСОБА_7 може покинути військову та частину та заперечити необхідність перебування його на військовій службі.
Разом з тим, будь-які докази того, що обвинувачений виконував бойові (спеціальні) завдання чи приймав участь у здійсненні заходів забезпечення національної безпеки, чи не зміг з'явитися в судове засідання за станом здоров'я, суду надано не було.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 знає свідків, тому є вагомі підстави вважати, що у разі застосування до нього альтернативного по відношенню до тримання під вартою запобіжного заходу, не пов'язаного з виключними запобіжниками у комунікації та його переміщеннях, останній зможе здійснити незаконний вплив на них з метою зміни наданих ним показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Окрім цього, особисте зобов'язання не може бути застосоване до обвинуваченого
ОСОБА_7 оскільки даний запобіжний захід є найбільш м'яким, а кримінальне правопорушення, яке вчинив останній є тяжким.
Особиста порука, яка полягає у наданні особам, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків і зобов'язуються за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу, так в ході розслідування даного провадження таких осіб не встановлено.
Доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого
ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, колегією суддів не можуть бути враховано оскільки останній обвинувачується у вчиненні умисних корисливих кримінальних правопорушень направлених проти життя та здоров'я особи,, раніше ухилився від явки до суду.
При цьому, в умовах, які наразі існують в Україні, викликаних військовою агресією російської федерації проти України, у ОСОБА_7 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого та його місцезнаходження.
Що стосується тверджень захисника про те, що до ОСОБА_7 можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою,то такі доводи на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
Колегією суддів не може бути враховано доводи захисника про наявність майна та місця проживання обвинуваченого, як підстава для зміни запобіжного заходу, оскільки вказане жодним чином не зменшує наявні ризики.
В той же час, у справі наявна реальна можливість обвинуваченого ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення постійного місця проживання зумовлена наявністю можливості і засобів, в тому числі здійснення виїзду за межи території України.
З цих же підстав колегія суддів залишає без задоволення доводи про недоведеність ризиків.
Крім того, колегія суддів враховує, що згідно практикою Європейського суду з прав людини - повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, - не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість. (Ухвала про неприйнятність від 05.07.2018 року, справа « ОСОБА_11 проти України»).
Що узгоджується з приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, відповідно до якої Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - не забезпечить належне виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність обрання підозрюваним запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Доводи про те, що ОСОБА_7 позитивно характеризується за місце проходження служби, як підстава для зміни запобіжного заходу, колегією суддів не можу бути враховано оскільки осатаній обвинувачується у вчиненні вбивства, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з особливою жорстокістю та з корисливих мотивів.
При цьому як слідує з обвинувачення ОСОБА_7 мав грошову заборгованість перед потерпілим.
Отже, ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які мали місце при обранні запобіжного та були враховані судом при обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати на даний час та не вичерпались і будуть продовжувати мати місце. Можливість настання ризиків безпосередньо залежить від застосування до обвинуваченого, більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, зокрема таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт.
А тому, належна поведінка ОСОБА_7 не може бути забезпечена шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та не зможе запобігти спробам переховуватись суду, зокрема і шляхом виїзду до іншої країні, впливати на свідків та інших обвинувачених, вчиняти нові кримінальні правопорушення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну захисника ОСОБА_6 , яка діє і інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 вересня 2023 року необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє і інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2024 року, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, тобто до 23.11.2024 включно, без визначення розміру застави, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4