Справа № 183/1863/22
№ 2/183/231/24
30 вересня 2024 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Городецького Д.І.
з секретарем судового засідання Гончаровою С.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,-
11 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.
В обґрунтування позову з урахуванням уточнених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 03 травня 2021 року близько 22 год. 08 хв. в Луганській області, м. Сєвєродонецьк відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 21011, р.н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок даної ДТП ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих травм помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За фактом дорожньо-транспортної пригоди 03 травня 2021 року внесено матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до ЄРДР за № 12021131370000350. Кримінальне провадження передано до Сєвєродонецького міського суду Донецької області.
Зазначені вище обставини підтверджуються Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03 травня 2021 року, висновком експерта № 260 від 15 червня 2021 року, свідоцтвом про смерть потерпілого ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 07 травня 2021 року та обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України.
В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, батьки потерпілого ОСОБА_3 - позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зазнали шкоди, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок страховика.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки ВАЗ 21011, р.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у відповідача ТОВ «СК «Ю.Ес.Ай.», відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР606768, що підтверджується Витягом з Централізованої бази даних МТСБУ. Ліміт відповідальності страховика за даним полісом становить 260 000,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 є матір'ю потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою, яка згідно з п. 27.3 ст. 27 ЗУ Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із загибеллю сина. Крім неї право на відшкодування моральної шкоди є батько потерпілого ОСОБА_5 .
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 2021 рік було встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 6 000,00 грн. Отже, розмір страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди позивачу та батьку потерпілого становить по 36 000,00 грн. на кожного.
Крім того, позивач зазначає, що витрати на лікування її сина ОСОБА_3 під час перебування його у реанімаційному відділенні Сєвєродонецької міської багатопрофільної лікарні склали 24 210,27 грн., а тому підлягають відшкодуванню страховиком винної особи.
У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 просить суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» на її користь страхове відшкодування в розмірі 96 210,27 грн. з яких:
- 36 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого;
- 24 210,27 грн. страхового відшкодування, пов'язаного з лікуванням потерпілого.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2022 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2023 року зобов'язано Комунальне некомерційне підприємство «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» СМР надати на адресу суду виписку з медичної карти, листки лікарських призначень та епікриз з обов'язковим зазначенням найменувань та кількості лікарських засобів призначених лікарем пацієнту ОСОБА_3 за період перебування на лікуванні у медичному закладі з 03.05.2021 року по 06.05.2021 року: довідку Ф-094-1/0 про термін перебування на лікуванні ОСОБА_3 з 03.05.2021 року по 06.05.2021 року.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явилися, згідно заяви представника останній просив слухати справу без його участі, вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити вимоги, у разі повторної неявки відповідача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення слухання справи та відзиву з приводу заперечень позовних вимог суду не подавав.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з'явився в судове засідання, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши надані стороною позивача докази, приходить до наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 03 травня 2021 року близько 22 год. 08 хв. в Луганській області, м. Сєвєродонецьк відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 21011, р.н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок даної ДТП ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих травм помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За фактом дорожньо-транспортної пригоди 03 травня 2021 року внесено матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до ЄРДР за № 12021131370000350. Кримінальне провадження передано до Сєвєродонецького міського суду Донецької області.
Зазначені вище обставини підтверджуються Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03 травня 2021 року, висновком експерта № 260 від 15 червня 2021 року, свідоцтвом про смерть потерпілого ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 07 травня 2021 року та обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України.
Судом встановлено, що померлий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 27 листопада 1989 року, свідоцтвом про зміну імені потерпілого серії НОМЕР_4 від 20 серпня 2013 року та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища позивача № 00034734064 від 25 січня 2022 року.
Таким чином, в результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, батьки потерпілого ОСОБА_3 - позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зазнали шкоди, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок страховика.
Судом встановлено, що станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки ВАЗ 21011, р.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у відповідача ТОВ «СК «Ю.Ес.Ай.», відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР606768, що підтверджується Витягом з Централізованої бази даних МТСБУ. Ліміт відповідальності страховика за даним полісом становить 260 000,00 грн.
В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.
В той же час, суд враховує правову позицію, викладену у постанові у постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15, в якій Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону N 1961-IV, загалом не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.
Сторона позивача вважає, що відповідач повинен їй виплати страхове відшкодування моральної шкоди відповідно до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно пункту 21.1. статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Як вже встановлено, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки ВАЗ 21011, р.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у відповідача ТОВ «СК «Ю.Ес.Ай.», відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР606768, що підтверджується Витягом з Централізованої бази даних МТСБУ. Ліміт відповідальності страховика за даним полісом становить 260 000,00 грн.
Пунктом 1.3. статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначено, що потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлене актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Згідно з п.36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:1) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. 2) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: зокрема неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до частини 1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку» (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Згідно ч. 5 статті 1187 цього Кодексу особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до п. 8 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому ОСОБА_3 було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано здоров'ю особи. Дана правова позиція викладена в постановах Верхового суду України від 14.01.2019 року у справі № 751/8121/17, від 10.01.2019 року у справі № 500/2095/15-ц, від 05.12.2018 року у справі № 757/59802/16-ц та від 01.02.2018 року у справі № 126/1439/17.
З наведеного слідує, що саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду, завдану в розумінні ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди.
Як встановлено вище, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки ВАЗ 21011, р.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у відповідача ТОВ «СК «Ю.Ес.Ай.», відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР606768, що підтверджується Витягом з Централізованої бази даних МТСБУ. Ліміт відповідальності страховика за даним полісом становить 260 000,00 грн.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, серед іншого, є шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до пункту 27.1 та 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Пунктом 27.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 2021 рік було встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 6 000,00 грн. а тому страхове відшкодування становить 72 000,00 грн. (6 000,00 грн. х 12 мінімальних заробітних плат).
Отже, особами, які мають право на отримання страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди є: позивач, тобто мати загиблого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та батько загиблого ОСОБА_5 , в рівних частках тобто по 36 000,00 грн. (72 000,00 грн./2).
Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача ТОВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь позивача ОСОБА_1 страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого ОСОБА_3 у розмірі 36 000,00 грн.
Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого.
При вирішенні спору в цій частині, суд виходить із того, що відповідно до статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.
Частиною 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкодою,заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода,пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно доп.24.1-24.3 статті 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів.
Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.
Суд вважає доведеним, що у зв'язку з ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ТОВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», потерпілий ОСОБА_6 у період з 03.05.2021 року по 15.00 год. 06.05.2021 року перебував у реанімаційному відділенні Сєвєродонецької міської багатопрофільної лікарні, та потребував лікування, що підтверджується медичною карткою стаціонарного хворого.
На підтвердження понесених витрат на лікування ОСОБА_6 в сумі 24 210,27 грн. позивачем ОСОБА_1 були надані копії фіскальних чеків та інших платіжних документів.
Отже, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача як страховика шкоди, пов'язаної з лікуванням її сина, який 06.05.2021 року помер у реанімаційному відділенні Сєвєродонецької міської багатопрофільної лікарні, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на лікування у заявленому розмірі в сумі 24 210,27 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зокрема, частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до приписів ч.ч. 1,6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Позивач на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору, а тому судові витрати в сумі 992,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладено та керуючись, ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 60 210,27 грн.(шістдесят тисяч двісті десять грн. 27 коп.), з яких:
- 36 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого;
- 24 210,27 грн. страхового відшкодування, пов'язаного з лікуванням потерпілого.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» на користь держави судові витрати в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.).
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
-відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», код ЄДРПОУ 32404600, місцезнаходження за адресою: 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 4, корпус 6-А.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Повне судове рішення складене 30 вересня 2024 року.
Суддя Д.І. Городецький