20 вересня 2024 рокуСправа №160/14714/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
05 червня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог від 26.06.2024 року просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 047150017078 від 21.04.2022 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №1 від 2 грудня 2022 року про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до загального стажу періодів роботи з 01.06.1982 року по 09.06.2000 року в колгоспі «Ленінський шлях», КСП «Деметра+», Софіївського району Дніпропетровської області, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди її роботи з 01.06.1982 року по 09.06.2000 року в колгоспі «Ленінський шлях», КСП «Деметра+», Софіївського району Дніпропетровської області.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 18.04.2022 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 21.04 2022 року № 047150017078 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV, яке обґрунтовано тим, що за доданими до заяви документами до стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 1982 p. по 2000 р., оскільки для зарахування необхідно надати довідку про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів тому, що трудова книжка загублена. 30.09.2022 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про підтвердження періодів трудового стажу на підставі показань свідків та додала до звернення протокол та відомості до протоколу опитування свідків, копії трудових книжок свідків, їх паспорта та ідентифікаційні коди. Рішенням Комісії при Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 02.12.2022 року №1 було встановлено, що для підтвердження роботи ОСОБА_1 з 01.06.1982 по 09.06.2000, для зарахування до загального стажу немає підстав тому, що відповідно до Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями (ліквідація підприємств, установ, організацій) або відомості архівних даних з інших причин стаж роботи, який дає право на пенсію встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. У разі неможливості одержати документи про наявний стаж роботи, не залежно від причин відсутності необхідних документів, показаннями свідків підтверджується зокрема, час роботи громадян в колгоспі до 1965 року. Загальний стаж роботи в колгоспі після 1965 року обчислюється відповідно до встановленого мінімуму трудоднів в колгоспі, у разі не виконання встановленого мінімуму стаж обчислюється за фактично відпрацьований час. Позивач також зазначає про те, що відповідно до довідки від 13.04.2022 № 164/c-138/01-25, виданої Софіївським трудовим архівом Софіївської селищної ради Дніпропетровської області вбачається, що підтвердити стаж роботи та заробітну плату по колгоспу «Ленінський шлях» та КСП «Деметра+» ОСОБА_1 за 1982-2000 роки не вбачається можливим, так як розрахунково-платіжні відомості колгоспників з нарахування заробітної плати на зберігання до архівного закладу не надходили, а також архівною довідкою Софіївського архівного відділу архівного управління Криворізької РДА Дніпропетровської області № 64/С-58/01-36 від 14.04.2022 року підтверджено те, що в документах архівного фонду колгоспу «Ленінський шлях» є відомості про те, що - «рекомендувати загальним зборам прийняти в члени колгоспу та на роботу « ОСОБА_2 » (протокол засідання правління колгоспу «Ленінський шлях» № 18 від 01 червня 1982 року); Підстава: Фонд № 35;162. Протоколи засідання правління та загальних зборів членів колгоспу «Ленінський шлях» та КСП «Деметра+» за 1982-2000 роки». Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідачів, тому звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 13 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали суду від 13 червня 2024 року на адресу суду засобами поштового зв'язку від представника позивача адвоката Мудраченка В.М., 26.06.2024 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з уточненим позовом.
Ухвалою суду від 22 липня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, належним чином завірену копію матеріалів пенсійної ОСОБА_1 .
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представниками відповідачів-1 та 2 - 22.07.2024 року, про що в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів.
13 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач-1 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 18.04.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 21.04.2024 № 047150017078 позивачу відмовлено у призначення пенсії у зв'язку з недостатністю страхового стажу. Відповідно до ст. 56 Закону № 1788, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Таким чином, для зарахування стажу роботи в колгоспі необхідно встановити мінімум трудової участі в громадському господарстві, а у випадку не виконання встановленого мінімуму фактично відпрацьовані вихододні. Інше чинним пенсійним законодавством не передбачено. Відповідно до Архівної довідки від 13.04.2022 № 164/C-138/0125, виданої Софіївським трудовим архівом Софіївської селищної ради Дніпропетровської області зазначено, що Софіївський трудовий архів не має можливості підтвердити стаж роботи та заробітку по колгоспу «Ленінський шлях» та КСП «Демтра+» ОСОБА_1 за 1982 по 2000 роки, так як розрахунково-платіжні відомості колгоспників з нарахуванням заробітної плати на зберігання до закладу не надходили. Особам, які працювали в колгоспах заводили трудові книжки колгоспника. Відповідач-1 також зазначає, що позивачем для підтвердження вищезазначеного періоду не було надано навіть трудову книжку колгоспника. Будь яких інших документів позивачем для підтвердження періоду роботи надано не було. Таким чином, період роботи позивача з 1982 по 2000 роки в колгоспі не зараховано до загального страхового стажу, оскільки відсутні довідки про членство в колгоспі із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві. Також на виконання ухвали суду від 22.07.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
27 серпня 2024 року засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на позовну заяву, в якому відповідач-2 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 18.04.2022 року позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Пенсійного Фонду в Закарпатській області №047150017078 від 21.04.2022 р. було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж позивача становить 25 років 07 місяці 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України від «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 р. №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років. В результаті розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи в колгоспі з 1982 р. по 2000 р., оскільки для зарахування було необхідно надати довідку про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих в/дн. У вересні 2022 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про підтвердження періодів роботи трудового стажу на підставі показань свідків. Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянула заяву ОСОБА_1 про підтвердження періодів трудового стажу на підставі показань свідків та прийняла Рішення № 1 від 02.12.2022 року, що для підтвердження періоду роботи ОСОБА_1 з 01.06.1982 по 09.06.2000, для зарахування до загального стажу немає підстав. Відповідач-2 також зазначає про те, що відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями (ліквідація підприємств, установ, організацій) або відсутності архівних даних з інших причин стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. У разі неможливості одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів, показаннями свідків підтверджується, зокрема, час роботи громадян в колгоспі до 1965 року. Загальний стаж роботи в колгоспі після 1965 року обчислюється відповідно до встановленого мінімуму трудоднів в колгоспі, у разі невиконання встановленого мінімуму стаж обчислюється за фактично відпрацьований час. Отже, через відсутність належних документів Головним управлінням було правомірно прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.04.2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку з впровадженням екстериторіальності її заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та розглянуто ним.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 21.04.2022 року №047150017078 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішення мотивоване тим, що пенсійний вік відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV становить 60 років, вік заявника 60 років 3 місяці. Необхідний страховий стаж відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV становить 29 років. Страховий стаж заявника становить 25 років 7 місяців 8 днів. За доданими до заяви документами до стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 1982 р. по 2000 р., оскільки для зарахування необхідно надати довідку про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих в/дн. Отже, ОСОБА_1 не має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років.
30 вересня 2022 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про підтвердження трудового стажу з 1982 по 2000 роки на підставі показань свідків, що підтверджується відомостями до протоколу опитування свідків та доповненням до протоколу.
Рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.12.2022 року №1 позивачу відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Ленінський шлях» та в КСП «Деметра+». Вказаним рішенням встановлено, що трудова книжка позивача втрачена. Довідкою Софіївського архівного відділу від 14.04.2022 №64/c-58/01-36 підтверджено роботу ОСОБА_1 в колгоспі «Ленінський шлях». Відповідно до протоколу засідання правління колгоспу від 01.06.1982 № 18 прийнята в члени колгоспу, факт звільнення не підтверджено. Колгосп «Ленінський шлях» реорганізовано в КСП «Деметра +», згідно протоколу загальних зборів від 09.06.2000 № 4 реорганізовано у СТОВ «Любимівське». Державна реєстрація СТОВ «Любимівське» (код ЄДРПОУ 03740677) припинена у зв'язку з банкрутством. В довідці Софіївського архівного відділу від 13.04.2022 № 164/c-138/01-20 зазначено, що розрахунково- платіжні відомості колгоспників з нарахування заробітної плати колгоспу «Ленінський шлях» (КСП «Деметра+») на зберігання не передавались. Відповідно до Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями (ліквідація, підприємств, установ, організацій) або відсутності архівних даних з інших причин стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. У разі неможливості одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів, показаннями свідків підтверджується, зокрема, час роботи громадян в колгоспі до 1965 року. Загальний стаж роботи в колгоспі після 1965 року обчислюється відповідно до встановленого мінімуму трудоднів в колгоспі, у разі не виконання встановленого мінімуму стаж обчислюється за фактично відпрацьований час. За таких обставин, Комісією прийнято рішення, що для підтвердження періоду роботи ОСОБА_1 з 01.06.1982 по 09.06.2000, для зарахування до загального стажу немає підстав.
Позивач, не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів щодо неврахування до страхового стажу періодів роботи з 01.06.1982 року по 09.06.2000 року в колгоспі «Ленінський шлях», КСП «Деметра+», звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно з приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
З наведених вище приписів ч.2 ст.56 Закону №1788-XII та п.5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, судом зроблений висновок про те, що наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання) є обов'язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.
Судом встановлено, що трудова книжка колгоспника № НОМЕР_2 , яка видана на ім'я ОСОБА_1 втрачена.
Також, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до відповідача-1 з заявою про призначення пенсії за віком подано архівну довідку №64/с-58/01-36 від 14.04.2022 року, що видана Софіївським архівним відділом Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, згідно якої ОСОБА_1 з 01.06.1982 року прийнята на роботу до колгоспу «Ленінський шлях» на підставі протоколу засідання правління колгоспу «Ленінський шлях» №18 від 01 червня 1982 року. Також у вказаній архівній довідці зазначено, що будь-яка інша інформація про прийняття в члени колгоспу та звільнення ОСОБА_1 з КСП в архівних документах колгоспу «Ленінський шлях» (КСП «Деметра+») за 1982-2000 роки, відсутня.
Відповідно до даних довідки Софіївського архівного відділу від 13.04.2022 № 164/c-138/01-20 зазначено, що розрахунково-платіжні відомості колгоспників з нарахування заробітної плати колгоспу «Ленінський шлях» (КСП «Деметра+») на зберігання не передавались.
Згідно з архівною довідкою Софіївського архівного відділу від 01.05.2024 року №127/С-126/01-36 встановлено, що відповідно до протоколу загальних зборів членів колгоспу «Ленінський шлях» від 17.02.1995 року №1 колгосп «Ленінський шлях» реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Деметра+», а згідно протоколу загальних зборів від 09.06.2000 року №4 КСП «Деметра+» реорганізовано в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Любимівське», яке є юридичним правонаступником КСП «Деметра+».
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Любимівське» (код ЄДРПОУ 03740677), станом на дату формування витягу - 25.08.2022 року - припинено, а також зазначено, що місце зберігання реєстраційної справи в паперовій формі: Софіївська районна державна адміністрація.
Крім того, в матеріалах справи містяться докази звернення позивача до відповідача-1 із заявою про підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків. Так, відповідно до відомостей до протоколу опитування свідків від 30.09.2022 року, встановлено, що свідками: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які працювали разом зі ОСОБА_1 в колгоспі «Ленінський шлях» (в подальшому КСП «Деметра+»), що підтверджується копіями їх трудових книжок колгоспника, зокрема трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_3 , виданою ОСОБА_3 та трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_4 , виданою ОСОБА_4 , повідомлено наступні обставини:
свідком ОСОБА_3 повідомлено: «що ОСОБА_1 працювала з 01 червня 1982 по 10 квітня 2003 року в колгоспі «Ленінський шлях» та КСП «Деметра+»;
свідком ОСОБА_4 повідомлено: «що ОСОБА_1 працювала в колгоспі «Ленінський шлях» та КСП «Деметра+» з 01.06.1982 р. по 10.04.2003 р.».
Зазначений протокол опитування містить підписи свідків та окрім того до нього надано копії паспортів, ідентифікаційних кодів та трудових книжок опитаних свідків.
Як слідує зі спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 047150017078 від 21.04.2022 року, відповідач-2 зазначив в ньому про неможливість зарахування до загального стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі «Ленінський шлях» та КСП «Деметра+» з 1982 р. по 2000 р., оскільки для зарахування необхідно надати довідку про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих в/дн.
За змістом абзацу першого частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності вказаним Законом, пенсії на загальних підставах призначались згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», статтею 56 якого передбачено, зокрема, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі членства в колгоспах, незалежно від характеру, тривалості роботи і перерв. При цьому, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Тобто, якщо колгоспник не виробив обов'язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.
У разі відсутності рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих людиноднів ділиться на 25.4.
У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або відповідних записів у ній, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.
Як було встановлено судом, що на підтвердження стажу роботи в колгоспі «Ленінський шлях» та в КСП «Деметра+» в період з 01.06.1982 року по 09.06.2000 року, позивачем було подано архівну довідку №64/с-58/01-36 від 14.04.2022 року, видану архівним відділом Софіївської районної державної адміністрації, яка містить відомості про прийняття позивача на роботу та в члени колгоспу «Ленінський шлях», а в подальшому КСП «Деметра+». Крім того, суд також зазначає, що відповідно до даних довідки Софіївського архівного відділу від 13.04.2022 № 164/c-138/01-20 зазначено, що розрахунково-платіжні відомості колгоспників з нарахування заробітної плати колгоспу «Ленінський шлях» (КСП «Деметра+») на зберігання не передавались.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).
Крім того, суд зазначає, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних та сама по собі не здача облікових книг в архівний відділ не є беззаперечним доказом відсутності у позивачки страхового стажу у спірний період роботи у колгоспі.
Вказана правова позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду у цій категорії справ, зокрема викладена в Постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №307/3091/16-а, від 02.12.2021 у справі № 263/9464/16-а та інших, відповідно до якої - для надання документів на підтвердження наявного трудового стажу законодавцем встановлений алгоритм дій, що йдуть у певній послідовності. Зокрема, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, визначено трудову книжку. За її відсутності черговим елементом для підтвердження стажу виступають: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За неможливості підтвердити наявний трудовий стаж будь-якими документами, законодавцем передбачено останній по черговості спосіб, а саме: встановлення трудового стажу на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
На виконання положень пункту 18 Порядку №637 позивачем були вчинені дії щодо залучення свідків, які могли б підтвердити спірний стаж роботи позивача.
Отже, судом встановлено, що позивачем були вжиті належні заходи для встановлення дійсної кількості відпрацьованих трудоднів, зокрема, були направлені відповідні запити до «Софіївського районного трудового архіву» та Архівного відділу Софіївської районної державної адміністрації.
В свою чергу, суд звертає увагу на те, що право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись, тому на цю особу не може покладатись відповідальність за їх збереження.
Слід звернути увагу також на приписи підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, відповідно до якого, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, відповідачі-1 та 2 не позбавлені права, зокрема, у разі наявності певних розбіжностей у документах, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, тривалість трудоднів тощо.
Жодних пояснень та будь-яких письмових доказів стосовно вжитих заходів в частині самостійного витребування структурними підрозділами Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області матеріалів, що містять відомості про трудовий стаж позивача, до суду не надходило.
Матеріалами справи підтверджено факт роботи позивача в спірний період у колгоспі «Ленінський шлях» та КСП «Деметра+», Софіївського району Дніпропетровської області, натомість в порушення положення законодавчої норми про підтвердження встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивачем не підтверджено, через об'єктивні причини неможливості такого підтвердження. Суд, надаючи оцінку зазначеній обставині вказує, що позивач доклав усіх зусиль задля підтвердження встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, натомість пенсійним органом не надано належної правової оцінки поданим позивачем документам на підтвердження спірного періоду роботи та не з'ясовано належним чином всіх обставин при прийняття спірних рішень, а відтак в даному випадку враховуючи положення передбачені пунктами 17 та 18 Порядку №637, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено спірний період її роботи у вищезазначеному колгоспі.
Враховуючи наведене, а також те, що показаннями свідків встановлено факт роботи позивача у спірний період, а також те, що позивачем вчинені усі можливі дії щодо підтвердження періоду роботи в колгоспі «Ленінський шлях» та КСП «Деметра+», Софіївського району Дніпропетровської області з 01.06.1982 року по 09.06.2000 року, що є достатньою підставою для зарахування цього періоду роботи позивача до її страхового стажу.
Натомість суд звертає увагу, що не підлягає задоволенню позовні вимоги позивача в частині зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.06.1982 року по 26.06.1987 року, оскільки відповідно до даних пенсійної справи позивача №047150017078 - Стаж для розрахунку права (Форми РС-право), пенсійним органом зараховано до страхового стажу позивача вищезазначений період, як період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років та період з 01.01.1999 року по 09.06.2000 року, оскільки зазначений період також був зарахований до страхового стажу позивача згідно довідки форми ОК-5 наявної в матеріалах справи.
Відтак, на думку суду, відповідачами безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі «Ленінський шлях» та КСП «Деметра+», Софіївського району Дніпропетровської області з 27.06.1987 року по 31.12.1998 року, чим обмежено право останньої на належне пенсійне забезпечення.
Щодо визначення пенсійного органу відповідального за зарахування спірних періодів роботи позивача до його страхового стажу, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мін'юсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).
Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем-2 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу, наявність якого підтверджено в ході розгляду справи суд вважає, що у даному випадку у пенсійного органу відсутня дискреція, як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що оскільки після вирішення питання про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (як органу, що призначає пенсію за місцем проживання особи) сформовану електронну пенсійну справу ОСОБА_1 , належним відповідачем в частині зобов'язання зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача та призначення пенсії за віком, є саме - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідачі 1 та 2 протиправно не зарахували до страхового стажу позивача періоди її роботи в колгоспі «Ленінський шлях» та КСП «Деметра+» Софіївського району Дніпропетровської області з 27.06.1987 року по 31.12.1998 року, а отже суд, вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 047150017078 від 21.04.2022 року та рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №1 від 02.12.2022 року є протиправними, оскільки є необґрунтованими, прийнятими без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цих рішень, та передчасними.
Належним способом захисту порушених прав позивача є - визнання протиправним та скасування цих рішень, а також зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди її роботи з 27.06.1987 року по 31.12.1998 року в колгоспі «Ленінський шлях», КСП «Деметра+», Софіївського району Дніпропетровської області та призначити пенсію за віком у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 18.04.2022 року.
При цьому, суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат слід здійснити на підставі частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 047150017078 від 21.04.2022 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №1 від 02.12.2022 року про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до загального стажу періодів роботи з 01.06.1982 року по 09.06.2000 року в колгоспі «Ленінський шлях», КСП «Деметра+», Софіївського району Дніпропетровської області, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, період її роботи з 27.06.1987 року по 31.12.1998 року в колгоспі «Ленінський шлях», КСП «Деметра+», Софіївського району Дніпропетровської області та призначити пенсію за віком у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 18.04.2022 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн. 60 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн. 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева