20 вересня 2024 рокуСправа №160/14591/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
04 червня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Відділу №7 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Відповідача щодо не оформлення Позивачеві паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;
- зобов'язати Відповідача оформити та видати Позивачеві паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 03.05.2024 року вона звернулась до Відділу №7 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила оформити паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року замість втраченого (Серія НОМЕР_1 , виданий 12.03.2002 року, Марганецьким МВГУМВС України в Дніпропетровській області). Листом від 04.05.2024 року №1216-1801/1216-24 Відділу №7 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, позивачу відмовлено в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки, посилаючись на те, що за відсутності відповідного рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку та документи, перелік яких визначено розділом ІІІ Тимчасового порядку. Вказану відмову позивач вважає протиправною та такою, що порушує її права, свободи та законні інтереси.
Ухвалою суду від 13 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали суду від 13 червня 2024 року на адресу суду засобами поштового зв'язку від ОСОБА_1 , 03.07.2024 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено докази підтвердження місця проживання позивача за адресою: ( АДРЕСА_1 ).
Ухвалою суду від 22 липня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
06 серпня 2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що у разі втрати/викрадення паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, МВС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи, які дають змогу ідентифікувати таку особу. До документів також долучаються власноручно написана заява особи про необхідність оформлення паспорта, в якій за відсутності документів, зазначених в абзаці вісімнадцятому цього пункту, зазначається відповідна інформація, та окремий аркуш з підписом особи (у разі відсутності фізичних вад) для подальшого сканування із застосуванням засобів Реєстру. 03.05.2024 позивач звернулась до Відділу № 7 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області із заявою, складеною у довільній формі, за вх. № Г-26/6/1216-24 від 04.05.2024, в якій просила оформити їй паспорт громадянина України у формі книжечки замість втраченого паспорта громадянина України НОМЕР_1 . До заяви не долучено жодного документу. 04.05.2024 Відділом № 7 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області за вих. №1216-1801/1216-24 на вищезазначену заяву позивача було надано відповідь з роз'ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій щодо порядку оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року, відповідно до норм чинного законодавства та зазначено про необхідність надання документів перелік яких зазначено у Тимчасовому порядку. З аналізу наведених норм вбачається, що незважаючи на бажання особи оформити паспорт громадянина України у вигляді книжечки чи у вигляді картки, порядок оформлення паспорта та подачі документів являється єдиним, а саме: 1) особа звертається до територіального підрозділу ДМС; 2) подає заяву-анкету; 3) надає необхідний повний пакет документів. Разом з тим, заява щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, надана відповідачу у довільній формі без долучення передбачених документів, не є підставою для видачі паспорта будь-якого зразка, у тому числі і у формі книжечки. Таким чином, всупереч наведеним вимогам, особа, яка повинна отримати паспорт громадянина України, а саме ОСОБА_1 , не вчиняла визначених законодавством обов'язкових дій для цього, зокрема, не звернулася до уповноваженого органу з додатком необхідних документів.
Суд при цьому зазначає, що правильне найменування відповідача - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд при винесенні рішення виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 12.03.2002 року, Марганецьким МВГУМВС України в Дніпропетровській області та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.02.2022 року №1201-5002182132.
03.05.2024 року позивач звернулась до Відділу №7 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою, складеною в довільній формі, в якій просила оформити паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року замість втраченого (серія НОМЕР_1 , виданий 12.03.2002 року, Марганецьким МВГУМВС України в Дніпропетровській області).
До заяви від 03.05.2024 року позивачкою будь - яких документів додано не було.
Листом Відділу №7 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 04.05.2024 року за вих. №1216-1801/1216-24, позивачу було повідомлено про те, що в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки їй відмовлено, у зв'язку із тим, що відсутнє відповідне рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку та документи, перелік яких визначено розділом ІІІ Тимчасового порядку.
Не погодившись з відмовою відповідача видати паспорт громадянина України у формі книжечки, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року №2235-III (далі Закон №2235-III) документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
На виконання ст. 5 Закону №2235-III постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі Положення №2503-ХІІ), згідно п. 1 якого паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Пунктом 2 Положення №2503-ХІІ встановлено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Відповідно до п. 5 Положення №2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.
Згідно п. 13 Положення №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає:
заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;
свідоцтво про народження;
дві фотокартки розміром 35х45 мм;
у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 №161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-XII на сьогодні немає.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.02.2024 року у справі №280/5678/22.
З 06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI (далі Закон №5492-VI) встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон № 1474-VIII) статтю 13 Закону № 5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.»
Також Законом № 1474-VIII частину 2 статті 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»
Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Законом № 1474-VIII доповнено частину другу статті 21 Закону № 5492-VI та викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (далі Постанова №302), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
На підставі пункту 2 постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;
з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку №302 паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Крім того, на виконання абзацу п'ятого пункту 3 Порядку № 302, постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302», Положення № 2503-XII розроблено Тимчасовий порядок, який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку (затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, далі - Тимчасовий порядок).
Пунктом 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку № 456 для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Частиною сьомою статті 16 Закону №5492-VI встановлено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства.
При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.03.2024 року у справі № 540/4500/21, від 08.06.2023 року у справі №380/5977/21 та інших.
Особливістю цієї справи є подання позивачем заяви для отримання паспорта громадянина України у формі книжечки без надання фотокарток, що імперативно визначено п. 13 Положення №2503-ХІІ (такі фотокартки не згадані в додатках до заяви), фактично не долучені, під час судового розгляду не спростовано.
Рішення про відмову у видачі документа приймається за результатами перевірки повноти поданих заявником документів.
З наведеного слідує, що прийняттю компетентним органом рішення про оформлення особі паспорта громадянина України передує звернення заявника з заявою відповідного змісту та необхідним пакетом документів, перевірка на повноту та відповідність оформлення яких вимогам законодавства України здійснюється працівником цього органу.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач не звертався саме до структурного підрозділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, із доданими до заяви обов'язковим переліком документів, згідно Положення № 2503-XII, таке зверненення було лише до Відділу №7 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України встановленого зразка (позивач не надав фотокартки, що є вимогою Положення №2503-XII).
При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, є обов'язковим (постанови Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №820/3327/16, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18, від 21.08.2020 у справі № 260/99/19, від 10.12.2020 у справі № 240/575/20, від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21).
В цій справі позивач просив видати йому паспорт громадянина України у формі книжечки, не надавши при цьому фотокарток. Таке ненадання підтверджується відсутністю згадування фотокарток в додатках до заяви позивача, а також фактичним ненаданням таких фотокарток, що вбачається з матеріалів заяви позивача, які надані до суду відповідачем.
Позивачем не надано змістовних пояснень як обставині ненадання ним усього переліку документів, визначеного законодавством, так і належного на його думку порядку виготовлення паспорта громадянина України у формі книжечки без надання фотокарток, які мають бути вклеєні в такий паспорт згідно п. 6 розділу І Положення №2503-XII, в т.ч. не обґрунтовано яким чином об'єктивно можливо виготовити паспорт у формі книжечки без фотокарток.
Подібне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 30.08.2023 року у справі №160/21146/22.
Отже, незалежно від змісту відповіді відповідача, заява позивача не могла бути задоволена, а тому рішення за результатом її розгляду, яким позивачу фактично відмовлено у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки, є правильним по своїй суті, адже правових підстав для задоволення заяви позивача не існувало, в зв'язку з чим рішення іншого змісту відповідачем не могло бути прийнято.
Сама по собі незгода позивача зі змістом відповіді не спростовує факту розгляду вказаного звернення в установленому законом порядку та не може бути підставою для визнання протиправною відмови відповідача і задоволення позовних вимог щодо зобов'язання останнього видати паспорт у формі книжечки, навіть у разі наявності в неї такого права, оскільки заявниками не було дотримано процедури звернення за паспортом та не надано необхідних для цього документів.
Заявник не позбавлений права на звернення до суду за судовим захистом у разі, коли нею буде дотримано всіх необхідних процедур, проте за наслідками буде відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки.
Суд також зазначає, що ця справа не відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17, оскільки у справі № 806/3265/17, на відміну від цієї справи, звертався до уповноваженого суб'єкта із повним переліком документів, які необхідні для оформлення паспорта у формі книжечки.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.02.2024 року у справі № 280/5678/22.
Іншою особливістю цієї справи є попереднє отримання позивачем паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, ОСОБА_1 29.09.2011 року видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 зі строком дії до 29.09.2021 року.
На переконання суду ця обставина має суттєве значення в цій справі.
Передусім суд констатує, як вже було зазначено раніше, ця справа не відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17, оскільки:
1) позивач раніше вже надавала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі щодо неї вже сформовано наявна відмінність характеру впливу відмови відповідача на права позивача;
2) при зверненні до відповідача із заявою позивач не зазначала змістовних посилань на наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації (відсутні конкретні посилання на приналежність до певної релігійної організації, відсутні відповідні документи в підтвердження цих обставин) ;
3) позивач фактично звернулась до органу міграційної служби із заявою із вимогою про видачу нового паспорту у зв'язку із втратою, наявна відмінність підстав звернення до відповідача.
Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Попереднє отримання позивачем паспорту громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.
З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 08.06.2023 року у справі №380/5977/21, від 21.12.2022 року у справі №160/1/21.
Подібне правозастосування здійснено і Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 13.02.2024 року у справі №160/12669/23.
Отже, оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою, яка містила істотний юридичний дефект, що об'єктивно унеможливлює її задоволення, а також само по собі є порушенням встановленого порядку звернення в наявній юридичній ситуації, позовна заява задоволенню не підлягає.
Слід також зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження дій суб'єктів владних повноважень суд перевіряє відповідність спірних дій вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України. Цей обов'язок виникає із завдань адміністративного судочинства, до яких належить справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. В. Липинського, 7, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева