про повернення позовної заяви
м. Вінниця
07 жовтня 2024 р. Справа № 120/12097/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк М.В., розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до в.о. Голови Вінницького апеляційного суду Ігора Стадника про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
13.09.2024 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява від імені ОСОБА_1 до в.о. Голови Вінницького апеляційного суду Ігора Стадника про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 18.09.2024 зазначену позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено термін для усунення визначених у ній недоліків, шляхом:
- зазначення усіх обов'язкових відомостей відносно сторін спору, які визначені в п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, а також правильних відомостей щодо власного реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача;
- надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Також суд вказав на необхідність підтвердження наявності у позивача адміністративної процесуальної дієздатності та особистого підписання цієї позовної заяви, поданої до суду не ним особисто, а іншою особою.
02.10.2024 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява щодо виконання ухвали суду від 18.09.2024 у якій позивач вказав правильні відомості щодо власного реєстраційного номеру облікової картки платника податків. Також до заяви, окрім іншого, долучено клопотання про звільнення його від сплати судового збору. На підтвердження майнового стану до матеріалів позовної заяви додано копію довідки з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 28.05.2024 та довідку ГУ ПФУ у Вінницькій області від 29.05.2024 № 2128 із зазначенням про те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця та Вінницький р-н), та не отримує пенсію та соціальні виплати згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так визначаючись щодо поданих документів на підтвердження відсутності у позивача доходу, суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Приписами частин 4, 5 статті 94 КАС України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Однак, позивачем в порушення вказаних вимог до позовної заяви надано копії письмових доказів не завірені належним чином, а саме: не містять відміток "копія", "з оригіналом згідно", дати здійснення завірення копії, підпису та ПІБ особи, яка завірила вказані копії.
Отже, зазначені підтверджуючі документи не приймають до уваги, адже їх не можна оцінювати, як належні та допустимі докази.
Також, вирішуючи клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, варто зазначити наступне.
За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ст. 132 КАС України).
Згідно з частиною першою ст. 8 Закону 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 по справі № 0940/2276/18 наголосила, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України "Про судовий збір" конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для реалізації такого права є врахування судом майнового стану сторони.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити визначену суму судового збору. Тому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
При цьому, звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати є дискреційним правом, а не обов'язком суду.
З вищевикладеного вбачається, що єдиною підставою для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору є врахування майнового стану сторони. А обґрунтування цих обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору, покладається на сторону, яка звертається із такою заявою. Тобто, саме заявник має переконливо довести перед судом відповідні обставини та надати суду належні документи на підтвердження факту об'єктивної відсутності можливості сплати судового збору через свій складний майновий стан.
Верховний Суд вказав, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 р. у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).
Стаття 44 КАС України передбачає, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст. 75 - 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Варто зазначити, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити розмір його річного доходу за попередній календарний рік та зробити висновки щодо його майнового стану, які б стали підставою для звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Так, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та відомості з ГУ ПФУ відносно отримання доходів згідно лише Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на які вказано позивачем, за умови їх належного засвідчення, не виключають можливості отримання скаржником інших доходів, зокрема, від Управління праці та соціального захисту населення, Державного центру зайнятості, відомостей від яких подано не було.
Подібний висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 9901/988/18.
Зокрема, факт відсутності офіційних доходів не є безперечним підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки скаржник може отримувати дохід із інших джерел, мати достатню кількість майна чи майнових прав, отримувати виплати від інших осіб, тощо.
Аналогічна правова позиція з даного питання висловлена у Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.04.2022 року у справі № 9901/377/21.
При цьому до поданого клопотання не додано будь-яких інших документів та доказів, які б підтверджували обставини про скрутне матеріальне становище заявника та відсутність у нього об'єктивної можливості для сплати судового збору (наявність у нього статусу малозабезпеченої особи, відсутність задовільних умов проживання, тимчасова непрацездатність, наявність потреб у лікуванні, тощо).
З огляду на вищевказане, у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору з посиланням на майновий стан слід відмовити.
Також, суд в ухвалі від 18.09.2024 звернув увагу позивача на те, що особистий підпис ОСОБА_1 на копії нотаріально посвідченої довіреності від 6 грудня 2023 року явно не відповідає тому підпису, що відображений на позовній заяві, поданій до суду. Дана невідповідність підпису позивача є очевидною, у зв'язку з чим в суду виникають сумніви в підписанні цієї позовної заяви особисто позивачем, а не іншою особою.
Зазначив, що вказане додатково підтверджується і тим, що як слідує із акту, складеного комісією Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 №120/12097/24, дана позовна заява подана до суду нарочно не особисто позивачем, а його представником ОСОБА_2 .
А тому для усунення усіх можливих сумнівів відносно особи, яка підписала дану позовну заяву, суд вказав позивачу про необхідність підтвердження наявності у нього адміністративної процесуальної дієздатності та особистого підписання цієї позовної заяви, поданої до суду не ним особисто, а іншою особою. Зазначив, що такими доказами можуть бути, наприклад, копія паспорту позивача чи іншого документу, що може підтвердити його адміністративну процесуальну дієздатність, а також власне письмове пояснення з підтвердженням факту особистого підписання позовної заяви, однак її подання до суду іншою особою (його представником).
Втім така вказівка суду була проігнорована позивачем, оскільки останній не надав жодних доказів, які б підтверджували наявність у нього адміністративної процесуальної дієздатності та особистого підписання цієї позовної заяви.
Крім того суд не може залишити поза увагою той факт, що належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після основного тексту цього документа чи відомостей про його додатки (у разі їх наявності).
Такий висновок відповідає позиції, що викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 11.09.2024 по справі № 930/191/23.
У той же час судом встановлено, що позовна заява від імені ОСОБА_1 виконана на одному аркуші з двох сторін.
При цьому, підпис в позовній заяві розташований не під текстом позовної заяви, а у лівому верхньому куті першої сторінки перед текстом позовної заяви.
Разом із тим, підписання документа перед його текстом, а так само підписання процесуального документа у будь-якому іншому місці, але не наприкінці його тексту, та надання такому документу юридичної сили (статусу підписаного) не узгоджуватиметься із завданням адміністративного судочинства, оскільки викликатиме сумніви щодо його правових наслідків та дійсних намірів автора такого звернення.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги ухвали суду від 18.09.2024 позивачем не виконано належним чином та недоліки позовної заяви не усунуто у той спосіб, який визначено судом.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.
За правилами передбаченими частинами 5 та 6 статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 133, 160, 161, 169,256, 295 КАС України, -
Залишити без задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 до в.о. Голови Вінницького апеляційного суду Ігора Стадника про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути позивачеві.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович