Справа №490/10524/13-ц
30 січня 2014 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі :
головуючого судді - Черенкової Н.П.
при секретарі - Пулатовій О.Є.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представників відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
прокурора- Редченко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального районного відділу Миколаївського міського управління Міністерства Внутрішніх Справ в Миколаївській області, Головного Управління Державної Казначейської Служби України в Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального районного відділу Миколаївського міського управління Міністерства Внутрішніх Справ в Миколаївській області, Головного Управління Державної Казначейської Служби України в Миколаївській області, в якому просив про стягнення з Головного Управління Державної Казначейської Служби України в Миколаївській області моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.
При цьому, позивач посилався на те, що 25.12.2012 року він звернувся до Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення, однак жодних дій органами внутрішніх справ проведено не було, дану заяву не внесено до ЄРДР та не розпочато розслідування з вказаних в заяві обставин.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва задоволено скаргу ОСОБА_1 , та зобов'язано внести дані щодо вказаної заяви до ЄРДР.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на вимоги ст. ст.1166, 1167, 1174 ЦК України, та ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Позивач та його представник в судовому засіданні вимоги позову підтримали, просили про їх задоволення.
Судом роз'яснено право на уточнення позовних вимог щодо відповідача - Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, однак таких вимог позивачем не заявлено.
При цьому позивачем надана заява, в якій вказано, що міліцією були вчинені процесуальні дії, які обмежували його права ( не внесення даних до ЄРДР, не визнання його потерпілим і обмеження його прав, передбачених ст.ст. 55 - 57 КПК України ).
Представник Центрального районного відділу Миколаївського міського управління Міністерства Внутрішніх Справ в Миколаївській області проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що з боку працівників міліції відсутні дії, які б потягнули за собою спричинення моральної шкоди позивачеві, оскільки заява, з якою ОСОБА_1 звернувся до Центрального РВ ММУМВС України в Миколаївській області, стосовно надання неправдивих відомостей ОСОБА_5 відносно нього, не містила в собі ознак кримінального правопорушення, а тому була приєднана до матеріалів кримінального провадження №120121600200000695, яка порушена за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за фактом надання ОСОБА_5 недостовірних відомостей. Дані до ЄРДР внесені 19.07.2013 року.
Окрім того, вважала, що доказів у підтвердження спричинення моральної шкоди, позивачем не надано.
Представник Головного Управління Державної Казначейської Служби України в Миколаївській області проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що стягнення моральної шкоди, яка нібито спричинена бездіяльністю Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, з державного бюджету є необґрунтованою та такою, що суперечить нормам чинного законодавства.
Представник Прокуратури Центрального району м.Миколаєва вступив до участі в справі в порядку ст. 45 ЦПК України, та ст. 36-1 ЗУ « Про прокуратуру «, та вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Обставини справи ,встановлені судом.
Згідно ст. 3 ч. 1 п. 5 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
За статтею 214 ч. 3 КПК України, досудове розслідування розпочинається негайно та відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру при першій можливості.
Стаття 303 ч. 1 п. 1 КПК України передбачає, що на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до єдиного реєстру досудових розслідувань.
25.12.2012 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якому зазначив що в квітні 2010 року ОСОБА_5 надала у відношенні нього завідомо неправдиві свідчення співробітникам УБОЗ УМВС України в Миколаївській області.
18.03.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва зі скаргою, в якій зазначив, що починаючи з 25.12.2012 року та на час звернення до суду його заява не зареєстрована в ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.03.2013 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано начальника Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області забезпечити внесення підлеглими до ЄРДР відомостей, викладених в заяві ОСОБА_1 від 25.12.2012 року.
Дані внесені до ЄРДР 19.07.2013 року за №12013160020004853.
Згідно ст. 1 ч. 1 п. 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Згідно статті 2 вказаного Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.
Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.
Пункт 5 ст. 3 Закону вказує, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
Згідно частини 5 ст. 4 даного Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а такожділової репутації фізичної або юридичної особи.
Стаття 1167 ЦК України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, зокрема моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При цьому, в разі відсутності приюдиційного доказу наявності вини відповідача, обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди підлягають встановленню та перевірці судом під час розгляду цивільної справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
В силу ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. ст. 57 - 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди'обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити у рішенні відповідні мотиви (п. 9 Постанови).
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, може бути, зокрема відшкодування моральної ( немайнової) шкоди.
Стаття 3 ЦПК України, передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За такого, з врахуванням вище викладеного, вимог ч.3 ст.214 КПК України, суд приходить до висновку , що підстави для застосування ст.1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відсутні , а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Центрального районного відділу Миколаївського міського управління Міністерства Внутрішніх Справ в Миколаївській області, Головного Управління Державної Казначейської Служби України в Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в строки та в порядку, передбаченому ст.ст. 294-296 ЦПК України .
Суддя Н.П.Черенкова