Справа № 545/1683/24 Номер провадження 22-ц/814/2759/24Головуючий у 1-й інстанції Путря О.Г. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
03 жовтня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панченка О.О.
суддів Дорош А.І., Пікуля В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 22 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 22.05.2024 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві на підставі положень ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач не виконав вимоги ухвали суду про залишення позову без руху та не усунув зазначені недоліки у вказаній ухвалі, а саме позивачем не зазначені обставини та докази в підтвердження:
обставини того факту, що відповідач з 2021 року ухиляється від виконання батьківських обов'язків, зазначити докази;
обставини в підтвердження того, що державним виконавцем вчинялися дії по виконанню рішення суду щодо відповідача, та відповідно, що заборгованість існує з вини відповідача;
з огляду на те, що дитина проживає на території Польщі, чи має можливість відповідач виконувати свої батьківські обов'язки, спілкуватися з дитиною.
Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 було дотримано всі вимоги норм діючого законодавства при зверненні з відповідним позовом до суду, оскільки вимоги закону не зобов'язують позивача надавати докази вказані в ухвалі Полтавського районного суду Полтавської області від 10.05.2024.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Предметом перегляду є ухвала про повернення позовної заяви позивачу, яка відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що оскаржувана ухвала зазначена в частині другій статті 369 ЦПК України, то колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право на суд повинно бути забезпечено судовими процедурами, які мають бути справедливими.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до змісту статей 12, 13, 81, 175 ЦПК України позивач самостійно визначає зміст позовних вимог, зазначає сторони та інших учасників спору, викладає зміст обставин, якими обґрунтовуються вимоги, та зазначає докази на підтвердження цих обставин.
Суддя згідно статей 175, 177, 185-187 ЦПК України перевіряє, чи має особа відповідно до ст. 4 ЦПК України право на звернення до суду за захистом відповідного права чи інтересу, чи відповідає форма та зміст заяви вимогам закону, чи дотримані правила підсудності та чи немає інших установлених законом перешкод для відкриття провадження у справі.
Відсутність посилання у позовній заяві на певні обставини і недодання певних доказів ст. ст.175 і 177 ЦПК України не віднесені до таких підстав, що дають право для застосовування наслідків, передбачених ст. 185 ЦПК України, і повернення позовної заяви позивачеві. Встановлення обставин, які суд вважає необхідними для правильного вирішення спору, можливе під час підготовчого засідання, відповідно до вимог ст. 189 ЦПК України.
Оцінка достатності доказів на стадії відкриття провадження недопустима. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, зокрема, під час підготовчого провадження, а у визначених законом випадках і під час розгляду справи в судовому засіданні.
Оскільки згідно законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд, в свою чергу, покладено обов'язок повного та всебічного розгляду виниклих спорів, що можливо лише під час розгляду справи по суті, суддя при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі не має права давати оцінку наведеним позивачем доказам, їх достатності, вимагати надання додаткових доказів, встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Не зазначення обставин в підтвердження того, що державним виконавцем вчинялися дії по виконанню рішення суду щодо відповідача, та відповідно, що заборгованість існує з вини відповідача не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху та її повернення, більше того, ці питання підлягають з'ясуванню у підготовчому провадженні, під час підготовчого судового засідання.
Суд не може на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги, встановлювати належність і допустимість доказів та надавати їм оцінку. У разі не надання позивачем доказів на підтвердження своїх вимог такі обставини можуть бути підставою для залишення позову без задоволення.
Слід також зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
З урахуванням наведеного, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 990/114/23 наголосила, що «суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються, відповідно до пункту 1 частин першої статті 244 КАС України вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена».
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття провадження у справі є обґрунтованими.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини першої статті 374 ЦПК України).
Згідно пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведені мотиви, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд по даній справі не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а направляє справу для продовження розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 22 травня 2024 року - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2024 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді А.І. Дорош
В.П. Пікуль