Справа № 163/903/24 Головуючий у 1 інстанції: Павлусь О. С.
Провадження № 22-ц/802/874/24 Доповідач: Осіпук В. В.
13 вересня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. Я., Шевчук Л. Я.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 26 червня 2024 року,
У квітні 2024 року ТзОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду із зазначеним позовом.
Покликалось на те, що 26 лютого 2021 року між ТзОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://miloan.ua/) було укладено електронний договір про споживчий кредит № 4989162, відповідно до умов якого кредитодавець надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 10000 грн.
Також позивач вказував, що відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на запропоновані товариством умови кредитного договору, підписавши цей договір через електронне повідомлення-одноразовий ідентифікатор та отримавши кредитні кошти на вказаний ним же рахунок. У подальшому відповідач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість на загальну суму 30523 грн 29 коп., а саме: за тілом кредиту - 6270 грн, за відсотками - 22353 грн 29 коп., за комісійними винагородами - 1900 грн.
Крім того позивач зазначав, що 13 вересня 2021 року, уклавши договір про відступлення прав вимоги № 07Т, ТзОВ «Мілоан» відступило право вимоги за вказаним вище кредитним договором № 4989162 від 26 лютого 2021 року на користь ТзОВ «Діджи Фінанс». Після чого повідомлення про відступлення права вимоги та про необхідність сплати кредитної заборгованості боржнику ОСОБА_1 було надіслано на його адресу, вказану в кредитному договорі.
Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 4989162 від 26 лютого 2021 року в сумі 30523 грн 29 коп, судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. та 6000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 26 червня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит в сумі 3328 грн. Відшкодовано позивачу понесені судові витрати за сплачений судовий збір у сумі 264 грн 04 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 654 грн.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, позивач ТзОВ «Діджи Фінанс» подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував умови укладеного кредитного договору та не надав їм належну правову оцінку.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавав.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування відсотків за користування кредитом, які позивач просив стягнути на свою користь, останнім було проведено поза межами строку кредитування, а отже суму їх переплати слід зарахування в рахунок погашення заборгованості по комісії та тілу кредиту.
Проте погодитись з таким висновком суду неможна.
Встановлено, що 26 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений договір про споживчий кредит № 4989162, шляхом подання анкети-заяви на кредит, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 10000 грн строком на 30 днів, з комісією за надання кредиту у розмірі 1900 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 % від суми кредиту одноразово, з процентами за його користування у розмірі 6000 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, з стандартною (базовою) процентною ставкою за користування кредитом5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, з процентами за користування кредитом та комісії, які складають 17900 грн (а.с. 8-11).
Відповідно до п. 1.3, 1.4, п.п 2.3.1.2, п.п. 2.4.2 цього кредитного договору кредит надається строком на 30 днів з 26.02.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 28 березня 2021 року.
Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в договорі.
У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Умовами кредитного договору, у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п.1.4. договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно п.1.3 та п.2.3 цього договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4 , п.3.2.5 договору (а.с. 59-60).
З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення № 40421049 від 26 лютого 2021 року ТОВ «Мілоан», на виконання умов договору, перерахувало грошові кошти ОСОБА_1 в сумі 10000 грн, а саме на рахунок відкритий в установі банку на ім'я останнього.
Крім того встановлено, що 13 вересня 2021 року між позивачем ТзОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» було укладено договір факторингу № 07Т, за умовами якого товариство відступило останньому права вимоги зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, у якому рахується боржник ОСОБА_1 з сумою заборгованості 30523 грн 29 коп. з яких: 6270 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22353 грн 29 коп. заборгованість - за відсотками, 1900 грн - заборгованість за комісією (а.с. 17- 21).
Відповідно до платіжних інструкцій позивач ТзОВ «Діджи Фінанс» здійснив оплату ТОВ «Мілоан» згідно договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року (а.с. 22-25).
З приєднаного до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 13 вересня 2021 року за вказаним вище кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем існує кредитна заборгованість в сумі 30523 грн 29 коп., з яких: 6270 грн, заборгованість за тілом кредиту; 22353 грн 29 коп. - заборгованість за відсотками, 1900 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, і яка залишилася незмінною до 20 лютого 2024 р. (а.с. 16).
Також встановлено, що позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 на адресу відповідача ОСОБА_1 надсилалась досудова вимога від 27 вересня 2023 року про необхідність сплатити останнім кредитної заборгованості у розмірі 20523 грн 29 коп. та йому роз'яснено наслідки її невокнання (а.с. 20).
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до стаття 1055 ЦК України Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як передбачено частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України «Про споживче кредитування».
За змістом частини другої статті 9 вказаного Закону до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Із положень статті 514 ЦК України слідує, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено частиною першою статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування ними, якщо інше не встановлено договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивач надав докази, які підтверджують факт існування домовленості між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 про надання кредиту і його повернення у встановлені строки зі сплатою відсотків та комісії за надання кредиту, укладення цієї угоди у визначений Законом України «Про електронну комерцію» спосіб, а відповідач не спростував даного факту, у встановлений кредитним договором строк, з урахуванням його пролонгації, не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти за користування кредитом, то позовні вимоги ТзОВ «Діджи Фінанс» як правонаступника кредитодавця підлягають до задоволення.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інспекції безпідставно не було взято до уваги факта пролонгації кредитного договору, що стало підставою саме часткового задоволення позову та ухвалення помилкового рішення.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову повністю.
Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При поданні до суду позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. та за подання апеляційної скарги 2906 грн 91 коп.
Оскільки апеляційним судом в порядку перегляду рішення позов задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5 329грн 31 коп. (2422,40 + 2906,91).
Крім того з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн.
Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити.
Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 26 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4989162 від 26 лютого 2021 року в сумі 30523 грн 29 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 5 329грн 31 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді