02 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 686/23125/17
провадження № 61-5007св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Хмельницька міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Афадєєвим Віталієм Вікторовичем, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2021 року у складі судді Стефанишина С. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмельницької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень сесії Хмельницької міської ради.
Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності належить об'єкт нерухомого майна - водонапірна башта, площею 64,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (складовою частиною даного об'єкта є огорожа).
Зазначав, що 05 березня 2003 року між ним та Хмельницькою міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , згідно з яким йому було надано в оренду строком на 5 років земельну ділянку на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1851 га, під водонасосну станцію на умовах благоустрою прилеглої території та її освітлення.
22 грудня 2008 року між ним та Хмельницькою міською радою був укладений ще один договір оренди земельної ділянки № 040874200239, відповідно до умов якого йому була передана в оренду строком на 3 роки земельна ділянка із земель житлової та громадської забудови на АДРЕСА_1 , площею 1 851 кв. м, під торгівельний майданчик для торгівлі непродовольчими товарами (проте через ряд причин ринок за вказаною адресою так і не розпочав свою роботу).
Вказував, що за умовами вказаного договору передача цієї земельної ділянки в оренду здійснювалася із розробленням проекту землеустрою. Такий проект землеустрою був виготовлений за його рахунок, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 6810100000:01:008:0126. Отже, вказана земельна ділянка на АДРЕСА_1 , площею 1 851 кв. м, сформована як єдиний об'єкт цивільних прав згідно зі статтею 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Зазначав, що під час дії зазначених договорів оренди ним за власний рахунок було здійснено благоустрій даної ділянки, а саме: зведено бетонну огорожу, встановлено декілька входів (воріт), сплановано (підготовлено до використання) територію, проведено водопровід, каналізацію, електропостачання, тощо.
У подальшому він неодноразово звертався до Хмельницької міської ради та її виконавчих органів із заявам про передачу вказаної земельної ділянки йому у користування під обслуговування належного нерухомого майна, яке розміщене на цій ділянці, проте позитивної відповіді отримано не було.
Вказував, що восьмою сесією Хмельницької міської ради було прийнято рішення від 21 вересня 2016 року № 43 «Про припинення права користування земельною ділянкою, надання громадянам, юридичним особам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, постійне користування, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), поділ земельних ділянок, надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду та внесення змін в рішення сесії міської ради», відповідно до пункту 8 якого міською радою доручено управлінню земельних ресурсів та земельної реформи замовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки згідно з додатком 5.
Відповідно до додатку № 5 (список земельних ділянок, щодо яких здійснюється поділ) поділу підлягає земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810100000:01:008:0126, загальною площею 1 851 кв. м, яка має бути поділена на дві частини: ділянка № НОМЕР_2 - площею 1 639 кв. м та ділянка № НОМЕР_3 - площею 212 кв. м.
Вищевказане рішення органу місцевого самоврядування, на його думку, є безпідставним та незаконним, оскільки, незважаючи на численні усні та письмові звернення, йому не було запропоновано придбати вже сформовану земельну ділянку у власність або отримати її в оренду, на що він має першочергове право, як власник розташованого на ній нерухомого майна, який вклав значні кошти в благоустрій та облаштування цієї ділянки.
Крім того, земельно-технічної експертизи щодо розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування належної йому водонапірної башти, проведено не було.
Позивач вважав, що рішення Хмельницької міської ради від 21 вересня 2016 року № 43 в частині, що стосується поділу земельної ділянки на АДРЕСА_1 є таким, що порушує вимоги чинного законодавства та його права і законні інтереси як власника нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, тому вказане рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Короткий зміст заяви про збільшення позовних вимог
У подальшому позивачу стало відомо, що тридцятою сесією Хмельницької міської ради було прийнято рішення від 17 квітня 2019 року № 82 «Про припинення права користування земельною ділянкою та надання земельної ділянки в постійне користування, погодження технічних документацій із землеустрою щодо поділу земельних ділянок та зміну коду КВЦПЗ земельних ділянок». Підставою для прийняття даного рішення вказано оскаржуване ним у цій цивільній справі рішення восьмої сесії Хмельницької міської ради від 21 вересня 2016 року № 43.
Пунктом 1 вказаного рішення погоджено фізичним та юридичним особам технічні документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок згідно з додатком, а у пункті 9 додатку до цього рішення вказується про поділ земельної ділянки на провулку АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6810100000:01:008:0126, площею 1 851 кв. м, на дві частини: площею 1 639 кв. м та 212 кв. м.
Крім того, тридцять другою сесією Хмельницької міської ради було прийнято рішення від 26 червня 2019 року № 39 «Про розгляд заяв ОСОБА_1 », відповідно до якого міська рада, розглянувши заяви ОСОБА_1 від 06 квітня 2016 року, 20 жовтня 2016 року, 24 жовтня 2016 року, 28 листопада 2016 року, 24 лютого 2017 року, 05 червня 2017 року, вирішила: 1) відмовити громадянину ОСОБА_1 у наданні в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,1851 га, кадастровий номер 6810100000:01:008:0126; 2) передати в оренду громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку на АДРЕСА_1 , площею 0,0212 га, кадастровий номер 6810100000:01:008:0855, для обслуговування водонасосної станції терміном на 10 років.
Посилався на те, що при прийнятті рішення про надання йому в оренду строком на 10 років земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0212 га, кадастровий номер 6810100000:01:008:0855, міською радою було проігноровано те, що він взагалі не звертався до міської ради щодо надання йому в оренду такої земельної ділянки, оскільки перераховані міською радою в рішенні звернення стосувалися передачі йому в оренду (або поновлення оренди) земельної ділянки площею 0,1851 га, кадастровий номер 6810100000:01:008:0126.
Крім того, згідно з висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 04 липня 2019 року № 618/018 мінімальна площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування належного ОСОБА_1 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , складає 0,0385 га (385 кв. м).
Вважав, що відповідачем в односторонньому порядку, без його згоди та волевиявлення, було прийнято необґрунтоване рішення про передачу йому в оренду земельної ділянки, розмір якої (0,0212 га) є значно меншим за мінімальну площу земельної ділянки, що необхідна для обслуговування належного йому нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 .
При цьому під час ухвалення оскаржуваних рішень Хмельницькою міською радою не було враховано те, що згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ № 001221 від 26 березня 1997 року власнику даного нерухомого майна належала на праві постійного користування земельна ділянка площею 0,08 га на АДРЕСА_1 .
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення восьмої сесії Хмельницької міської ради від 21 вересня 2016 року № 43 «Про припинення права користування земельною ділянкою, надання громадянам, юридичним особам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, постійне користування, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), поділ земельних ділянок, надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду та внесення змін в рішення сесії міської ради» в частині поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:008:0126, площею 1 851 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення тридцятої сесії Хмельницької міської ради від 17 квітня 2019 року № 82 «Про припинення права користування земельною ділянкою та надання земельної ділянки в постійне користування, погодження технічних документацій із землеустрою щодо поділу земельних ділянок та зміну коду КВЦПЗ земельних ділянок» в частині поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:008:0126, площею 1 851 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на дві частини: площею 1 639 кв. м та площею 212 кв. м (пункт 9 додатку до даного рішення);
- визнати протиправним та скасувати рішення тридцять другої сесії Хмельницької міської ради від 26 червня 2019 року № 39 «Про розгляд заяв ОСОБА_1 ».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2021 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів, як власника нерухомого майна та користувача земельної ділянки.
Також суд першої інстанції зазначив про обрання позивачем неналежного способу захисту, який не відповідає змісту порушеного права та не буде ефективним інструментом для його відновлення.
Районний суд вказав, що висновок судової земельно-технічної експертизи від 04 липня 2019 року № 618/018 не є належним доказом, оскільки він є неповним та містить неоднозначну відповідь, про що зазначено експертом.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2021 року залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, а районний суд дав належну оцінку доказам та доводам позовної заяви.
Апеляційним судом за клопотанням представника відповідача було призначено додаткову комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи. Експертами зроблено висновки щодо розміру земельної ділянки, який необхідний для фактичного обслуговування водонапірної башти, площею 64,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та у висновку від 18 грудня 2023 року № 29029/2930/21-26 вказано, що земельна ділянка, площею 0,0212 га з кадастровим номером 6810100000:01:008:0855 може забезпечити прохід/проїзд до та від будівлі та достатня для обслуговування та капітального чи поточного ремонту нежитлової будівлі, що розташована за вказаною адресою.
Висновок додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 18 грудня 2023 року № 29029/2930/21-26 апеляційний суд визнав належним й допустимим доказом. Натомість висновок судової земельно-технічної експертизи № 618/018 від 04 липня 2019 року апеляційний суд вважав неналежним та недостатнім доказом для визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування вищевказаного нерухомого майна.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та вважав, що порушення прав позивача оскаржуваними рішеннями не встановлено, оскільки розмір земельної ділянки, яка виділена позивачу в користування, є достатнім для обслуговування та капітального чи поточного ремонту нежитлової будівлі і може забезпечити прохід/проїзд до та від будівлі.
Витрати відповідача в суді апеляційної інстанції на проведення додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, апеляційний суд, посилаючись на положення частини другої статті 141 ЦПК України, стягнув з позивача на користь Хмельницької міської ради, оскільки у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 було відмовлено, вказаний висновок прийнятий судом та покладено в основу судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2021 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2024 року заявнику поновлено строк на касаційне оскарження судового рішення, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Афадєєвим В. В., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неналежно та неповно встановили обставини справи, надали неправильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Посилається на те, що рішення Хмельницької міської ради від 26 червня 2019 року № 39 про передачу йому в оренду земельної ділянки площею 0,0212 га є необґрунтованим, оскільки відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 04 липня 2019 року № 618/018 такий розмір ділянки не дозволятиме йому вільно використовувати та обслуговувати належне йому нерухоме майно. Вказаний висновок експерта районний суд безпідставно не взяв до уваги, який, на його думку, є належним та допустимим доказом.
Зазначає, що твердження районного суду про те, що обраний ним спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та не буде ефективним інструментом для його відновлення суперечить твердженню суду про те, що судом не встановлено порушення прав позивача.
Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно призначив у справі додаткову комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи та, у порушення вимог частини третьої статті 367 ЦПК України, прийняв новий доказ - висновок додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 18 грудня 2023 року № 29029/2930/21-26, а відповідач не навів обґрунтувань поважності причин неможливості подання вказаного доказу під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Вважає, що апеляційний суд, беручи до уваги докази, які не були подані до суду першої інстанції, не навів мотивів такого рішення та здійснив це без встановлення неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від учасника справи. При цьому відповідач не був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення у справі додаткової чи повторної судової експертизи у суді першої інстанції.
При цьому суд апеляційної інстанції з власної ініціативи стягнув з нього на користь відповідача витрати на проведення додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у розмірі 12 012,70 грн.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також ОСОБА_1 зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме постанова суду апеляційної інстанції оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Щодо відзиву на касаційну скаргу
02 жовтня 2024 року до Касаційного цивільного Суду у складі Верховного Суду надійшов відзив Хмельницької міської ради на касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Афадєєвим В. В., в якому заявник просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Пунктами 3, 4 частини другої статті 395 ЦПК України визначено, що відзив на касаційну скаргу має містити обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги; у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на касаційну скаргу.
Частиною четвертою статті 395 ЦПК України передбачено обов'язок учасників справи надіслати копію відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Отже, процесуальним законом визначено форму звернення до суду касаційної інстанції інших учасників справи, її порядок та строк, який встановлюється судом.
Так, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2024 року встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 17 травня 2024 року.
Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2024 рокубуло направлено на адресу Хмельницької міської ради з використанням системи «Електронний суд».
Відповідно до повідомлення про доставлення електронного листа заявнику було доставлено електронну копію зазначеної ухвали суду касаційної інстанції через електронний кабінет у системі «Електронний суд» 22 квітня 2024 року.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відзив на касаційну скаргу подано до Верховного Суду 02 жовтня 2024 року, тобто поза межами встановленого строку для подання відзиву на касаційну скаргу. Поважних причин, які стали підставою для пропуску Хмельницькою міською радоюстроку для подання відзиву він не містить.
Пунктом 6 частини другої статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частинами першою та другою статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Ураховуючи наведене, відзив Хмельницької міської ради на касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Афадєєвим В. В., підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником об'єкта нерухомого майна - водонапірної башти, площею 64,3 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (складовою частиною даного об'єкта є огорожа), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02 липня 2003 року № 905031, виданим Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 02 липня 2003 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 липня 2017 року № 93107626 (том 1, а. с. 6, 9).
05 травня 2003 року між Хмельницькою міською радою в особі міського голови ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 823, згідно з яким орендодавець на підставі рішення десятої сесії Хмельницької міської ради від 12 лютого 2003 року № 24 надає орендареві у платне володіння і користування земельну ділянку на АДРЕСА_1, загальною площею 0,1851 га, строком на 5 років до 12 лютого 2008 року, під водонасосну станцію на умовах благоустрою прилеглої території та її освітлення, договору з департаментом житлово-комунального господарства (том 1, а. с. 10).
22 грудня 2008 року між Хмельницькою міською радою в особі міського голови ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі № 040874200239, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови на підставі рішення чотирнадцятої сесії Хмельницької міської ради від 07 листопада 2007 року № 31, на АДРЕСА_1, загальною площею 1 851 кв. м, під торгівельний майданчик для торгівлі непродовольчими товарами (том 1, а. с. 11-12).
Рішенням восьмої сесії Хмельницької міської ради було прийнято рішення від 21 вересня 2016 року № 43 «Про припинення права користування земельною ділянкою, надання громадянам, юридичним особам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, постійне користування, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), поділ земельних ділянок, надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду та внесення змін в рішення сесії міської ради» міською радою доручено управлінню земельних ресурсів та земельної реформи замовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки згідно з додатком 5 (том 1, а. с. 14).
Відповідно до додатку № 5 вказаного рішення міської ради (список земельних ділянок, щодо яких здійснюється поділ) поділу підлягає земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810100000:01:008:0126, загальною площею 1 851 кв. м, яка має бути поділена на дві частини: ділянка № НОМЕР_2 - площею 1 639 кв. м та ділянка НОМЕР_3 - площею 212 кв. м.
20 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницької міської ради із заявою про передачу йому земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:008:0126, загальною площею 1 851 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у користування під обслуговування належного нерухомого майна, яке розміщене на цій ділянці (том 1, а. с. 15).
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2018 року за клопотанням представника позивача у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої ставилося питання щодо розміру земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування належного ОСОБА_1 нерухомого майна - водонапірної башти, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (зі складовою частиною даного об'єкта - огорожею), ураховуючи чинні нормативні документи у галузі будівництва, санітарні норми та правили (том 1, а. с. 83-84).
Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 04 липня 2019 року № 618/018, виготовленого судовим експертом ОСОБА_3 , на поставлене судом питання було запропоновано два варіанти розташування меж земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування нерухомого майна:
1) в якості підземного резервуару або насосної станції з розриванням струменя води в складі централізованої міської системи водопостачання - земельна ділянка площею 0,1289 га (конфігурація та розташування земельної ділянки відносно навколишньої забудови наглядно зображено штриховкою червоного кольору на плані в Додатку № 7);
2) в якості насосної станції без розривання струменя води в складі централізованої міської системи водопостачання або складських приміщень - земельна ділянка площею 0,0385 га (конфігурація та розташування земельної ділянки відносно навколишньої забудови наглядно зображено штриховкою зеленого кольору на плані в Додатку № 8).
Крім того, експертом зазначено, що остаточний варіант розміщення меж земельної ділянки може бути наданий за умови надання додаткових даних, а саме: відповідної проектно-технічної документації на нежитлову будівлю, даних про розміщення проїзду до будівлі від дороги загального користування, даних (технічних умов) про розміщення мереж електропостачання та водопостачання, а також інших уточнюючих відомостей (том 1, а. с. 144-183).
Рішенням тридцятої сесії Хмельницької міської ради від 17 квітня 2019 року № 82 «Про припинення права користування земельною ділянкою та надання земельної ділянки в постійне користування, погодження технічних документацій із землеустрою щодо поділу земельних ділянок та зміну коду КВЦПЗ земельних ділянок» погоджено фізичним та юридичним особам технічні документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок згідно з додатком (том 1, а. с. 194).
У пункті 9 додатку до цього рішення вказано про поділ земельної ділянки на провулку АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6810100000:01:008:0126, площею 1 851 кв. м, на дві частини: площею 1 639 кв .м та площею 212 кв. м (том 1, а. с. 199).
Відповідно до рішення тридцять другої сесії Хмельницької міської ради від 26 червня 2019 року № 39 «Про розгляд заяв ОСОБА_1 » міська рада, розглянувши заяви ОСОБА_1 від 06 квітня 2016 року, 20 жовтня 2016 року, 24 жовтня 2016 року, 28 листопада 2016 року, 24 лютого 2017 року, 05 червня 2017 року, вирішила: 1) відмовити громадянину ОСОБА_1 в наданні в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,1851 га, кадастровий номер 6810100000:01:008:0126; 2) передати в оренду громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку на АДРЕСА_1 , площею 0,0212 га, кадастровий номер 6810100000:01:008:0855, для обслуговування водонасосної станції терміном на 10 років (том 1, а. с. 235
Згідно з листом Міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал» виконавчого комітету Хмельницької міської ради 10 липня 2018 року та від 13 серпня 2019 року водонапірна башта площею 64,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , виведена з системи централізованого водовідведення м. Хмельницького, списана і знята з балансу підприємства, не може використовуватись в якості підземного резервуара, насосної станції, водонапірної башти у складі централізованого водопостачання. Відношення до виробничої діяльності підприємства не має, до мереж комунальної власності не під'єднана (том 1, а. с. 240; том 2, а. с. 3).
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 02 вересня 2021 року за клопотанням представника відповідача у справі призначено додаткову комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи, на вирішення яких ставилися питання: 1) щодо можливості використання водонапірної башти що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , як підземного резервуару або насосної станції з розриванням струменя води в складі централізованої міської системи водопостачання; насосної станції без розривання струменя води в складі централізованої міської системи водопостачання; складських приміщень, з урахуванням теперішнього технічного стану приміщення та можливості приєднання його до загальноміських систем централізованого водопостачання та водовідведення; 2) щодо розміру земельної ділянки, яка необхідна для фактичного розміщення та технічного обслуговування водонапірної башти, площею 64,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі, як складського приміщення; 3) чи достатня для обслуговування цього приміщення земельна ділянка площею 0,0212 га, кадастровий номер 6810100000:01:008:0855.
22 вересня 2021 року експертами Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України до Хмельницького апеляційного суду надіслано клопотання про надання додаткових матеріалів (том 6, а. с. 133, 134).
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2021 року клопотання експертів про надання додаткових матеріалів для проведення досліджень задоволено.
Долучено до матеріалів цивільної справи електронні документи (обмінні файли в електронному вигляді в форматі XML) на земельні ділянки з кадастровими номерами 6810100000:01:008:0855 та 6810100000:01:008:0854; лист від 05 жовтня 2021 року № 02-24-899 із запитуваною у Міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал» виконавчого комітету Хмельницької міської ради інформацією та відповідь Міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал» виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 18 жовтня 2021 року № 01/688; копію технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 6810100000:01:008:0855 та 6810100000:01:008:0854.
Згідно з висновком експертів за результатами проведення додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 18 грудня 2023 року № 29029/2930/21-26, виготовленого Хмельницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на поставлені судом запитання було надано відповідь щодо можливості, за умови проведення реконструкції, використання водонапірної башти що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якості складських приміщень, з урахуванням теперішнього технічного стану приміщення та можливості приєднання його до загальноміських систем централізованого водопостачання та водовідведення.
Експертами зроблено висновки щодо розміру земельної ділянки, який необхідний для фактичного обслуговування водонапірної башти, площею 64,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та вказано, що земельна ділянка, площею 0,0212 га з кадастровим номером 6810100000:01:008:0855 може забезпечити прохід/проїзд до та від будівлі та достатня для обслуговування та капітального чи поточного ремонту нежитлової будівлі, що розташована за вказаною адресою (том 3, а. с. 6-24).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Афадєєвим В. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 1 статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 зазначеного Закону).
Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За змістом статті 116 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно із частиною першою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
За змістом статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю (частина перша статті 152 ЗК України).
Згідно із частинами другою, третьою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Отже, недійсним у судовому порядку може бути визнано акт (рішення) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, якщо він не відповідає вимогам законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав акт (рішення), але при цьому обов'язковою умовою для визнання акту недійсним є порушення в зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Залишаючи без змін рішення районного суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність порушеного права позивача.
Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає їх правильними.
Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У справі, що переглядається під час розгляду справи судом першої інстанції ухвалою від 18 травня 2018 року за клопотанням представника позивача у справі призначено судову земельно-технічну експертизу для з'ясування викладених у позовній заяві обставин, зокрема, щодо визначення розміру земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування належного ОСОБА_1 нерухомого майна - водонапірної башти, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Так, 16 березня 2020 року представник відповідача звернувся до районного суду з клопотанням про призначення у справі додаткової судової земельно-технічної експертизи, у задоволенні якого ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2020 року було відмовлено (том 2, а. с. 33-36; 40-41).
Частиною п'ятою статті 102 ЦПК України визначено, що суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
23 березня 2020 року представник відповідача звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з клопотанням про виклик експерта для надання пояснень щодо його висновку (том 2, а. с. 44-45).
При цьому на виконання вимог частини п'ятої статті 102 ЦПК України вже в судовому засіданні експерт підтвердив висновки експертизи, зазначивши, що остаточний варіант розміщення меж земельної ділянки може бути наданий за умови надання додаткових даних.
Разом з тим, районний суд вказав, що висновок судової земельно-технічної експертизи від 04 липня 2019 року № 618/018, наданий на виконання ухвали суду про призначення у справі експертизи, не є належним доказом, оскільки він є неповним та містить неоднозначну відповідь, про що зазначено експертом.
Отже, вважаючи вказаний висновок експерта необґрунтованим, суд першої інстанції не скористався процесуальною можливістю у порядку, передбаченому ЦПК України, поставити на обговорення питання про призначення додаткової чи повторної експертизи у справі.
Положеннями статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Під час апеляційного перегляду справи ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 02 вересня 2021 року за клопотанням представника відповідача у справі призначено додаткову комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи, а ухвалою від 11 листопада 2021 року задоволено клопотання експертів про надання додаткових матеріалів для проведення досліджень.
Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 усунув недоліки допущені районним судом щодо з'ясування обставин, які мають значення для справи та вжив заходів щодо призначення у справі додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.
Відповідно до частин першої-четвертої, шостої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже, із аналізу наведених норм процесуального законодавства щодо повноважень апеляційного суду, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції наділений правом призначати судову експертизу на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку.
При цьому апеляційний суд не досліджував вказаний висновок як новий доказ, який міг бути поданий до районного суду, оскільки апеляційний суд мотивував це тим, що районний суд проводив експертизу, не визнав його висновки як доказ, у подальшому відмовив представнику відповідача у призначенні відповідної додаткової експертизи, а тому в силу частин другої, третьої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції усунув цей недолік районного суду.
Висновок додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 18 грудня 2023 року № 29029/2930/21-26 апеляційний суд визнав належним й допустимим доказом. Позивачем належними доказами не спростовано вказаний висновок додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.
Зазначений висновок експертів є належним доказом у справі, отриманий у процесуальному порядку (стаття 103 ЦПК України), відтак, доводи заявника щодо безпідставного призначення апеляційним судом додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи та прийняття нового доказу - висновку додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 18 грудня 2023 року № 29029/2930/21-26 не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
Крім того, зазначені доводи заявника зводяться до необхідності переоцінки доказів та вимог про встановлення інших обставин справи, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.
Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на суперечливість висновків районного суду про те, що обраний ним спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та не буде ефективним інструментом для його відновлення та те, що судом не встановлено порушення його прав хоча і заслуговують на увагу, але з урахуванням конкретних обставин та предмету доказування в таких категоріях справ, таке процесуальне порушення не призвело до ухвалення незаконного рішення, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення районного суду відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України. При цьому апеляційний суд у мотивувальній частині судового рішення уточнив ці висновки районного суду.
Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18) є необґрунтованими, оскільки посилання заявника на порушення апеляційним судом норм процесуального права під час призначення експертизи не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на те, що суд апеляційної інстанції з власної ініціативи стягнув з нього на користь відповідача витрати на проведення додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Верховний Суд відхиляє, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини другої цієї статті передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Судом установлено, що за клопотанням представника відповідача ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у справі призначено додаткову комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи, проведення якої було доручено експертам Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Вартість експертизи складала 12 012,70 грн, які були сплачені Хмельницькою міською радою (том 3, а. с. 38).
В основу постанови було покладено висновок експерта від 18 грудня 2023 року № 29029/2930/21-26, який був наданий на підставі ухвали суду від 02 вересня 2021 року про призначення у справі додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, а отже витрати Хмельницької міської ради на її проведення у розмірі 12 012,70 грн повинні бути покладені саме на позивача - ОСОБА_1 , оскільки у задоволенні як позову, так і апеляційної скарги було відмовлено.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України»).
Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Афадєєвим Віталієм Вікторовичем,залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець