25.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/639/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді Дармін М.О, Кощеєв І.М.
при секретарі: Солодовій І.М.
за участю:
від позивача: Юркова Т.С. (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат
від відповідача: Явтух О.Г. ( в залі суду) - адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 (повний текст рішення складено 18.04.2024, суддя Дупляк С.А.) у справі № 904/639/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (01010, місто Київ, вул. Острозьких Князів, будинок 32/2; ідентифікаційний код 37401646)
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Шевченка, будинок 2; ідентифікаційний код 03340920)
про стягнення грошових коштів,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", в якому просить стягнути 462.193,65 грн, з яких: 400.958,17 грн основної заборгованості, 47.947,18 грн пені, 4.340,85 грн трьох процентів річних, 8.947,45 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем умов договору від 01.09.2021 №12А160-220-21 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024, у даній справі, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" 400.958,17 грн основної заборгованості, 47.947,18 грн пені, 4.340,85 грн трьох процентів річних, 8.947,45 грн інфляційних втрат, 5.546,32 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується надання послуг на підставі договору протягом липня-жовтня 2023 року ТОВ «РГК» з користування програмно-апаратним комплексом «RGC Cloud» на загальну суму 1.037.798,10 грн, а саме: актами надання послуг від 31.07.2023 №РЕЯ73001456, від 31.08.2023 №РЕЯ73001653, від 30.09.2023 № РЕЯ73001862, від 31.10.2023 №РЕЯ73002063, що формувались та направлялись до АТ «Дніпропетровськгаз» за допомогою системи електронного документообігу у вигляді електронних документів (Е-документи) (копії актів додаються), які підписані ТОВ «РГК», прийняті та затверджені АТ «Дніпропетровськгаз». АТ «Дніпропетровськгаз» здійснило оплату отриманих прав та послуг, наданих ТОВ «РГК» за період з липня по жовтень 2023 року, на загальну суму 636.839,93 грн. Відтак, загальний основний борг АТ «Дніпропетровськгаз» складає 400.958,17 грн. Доказів оплати вказаної заборгованості відповідач суду не надав.
Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за період липень - жовтень 2023 року у загальному розмірі 400.958,17 грн визнається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Встановивши факт порушення відповідачем зобов'язання за спірним договором, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочення з 16.08.2023 до 14.02.2024 за кожен окремий місяць виключно в межах шестимісячного строку на загальну суму 47.947,18 грн.
Суд першої інстанції перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем, та визнав його арифметично вірним та таким, який підлягає стягненню з відповідача. Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 та змінити резолютивну частину рішення, виклавши її у наступній редакції: «Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" 400 958,17 грн основної заборгованості; 4 794,72 грн. пені; 4 340,85 грн 3% річних; 8 947,45 грн. інфляційних втрат; 5 546,32 судового збору. Відмовити у задоволені позовних вимог в іншій частині».
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що через військову агресію більш ніж 700 газопроводів зазнало пошкоджень в результаті обстрілів, які були усунуті аварійно-диспетчерською службою відповідача. Відповідач забезпечував газом більш ніж 600,5 тисяч споживачів, будучи єдиним оператором газорозподільної системи на території Дніпропетровської області.
Апелянт вказав, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» було підприємством критичної інфраструктури, у відповідності до Закону України від 16.11.2021 №1882-IX «Про критичну інфраструктуру» є об'єктом критичної інфраструктури, що також підтверджується листом Міненерго від 22.12.2022 №26/1.7-10.2-20723 про віднесення АТ «Дніпропетровськгаз» до об'єктів критичної інфраструктури. В умовах воєнного стану можливість здійснювати постійний моніторинг технічного стану газопроводів, забезпечувати їх належну експлуатацію, гарантувати своєчасні виїзди за аварійними викликами, оперативно ліквідувати витоки газу, здійснювати локалізацію аварійних ситуацій, посилений нагляд за станом газорозподільної системи Дніпропетровської області задля забезпечення їх цілісності та функціональності прямо впливає на стан обороноздатності держави.
Також в апеляційній скарзі апелянт посилається на положення статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР (далі - Закон №671/97-ВР), якою визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. З 24.02.2022 року по теперішній час на території України діє воєнний стан, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Отже, в розумінні Закону №671/97-ВР воєнний стан в Україні є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), що підтверджено офіційним листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 «Всім кого це стосується».
Скаржник вважає, що пеня заявлена позивачем є завищеною та судом першої інстанції проігноровано принцип jura novit curia («суд знає закони»), за яким під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та при вирішенні справи застосовує ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, якою нормою матеріального права потрібно керуватися для вирішення спору.
Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 07.05.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/639/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/639/24.
15.05.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 у справі № 904/639/24 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
31.05.2024 від представника скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги квитанцію до платіжної інструкції від 31.05.2024 про сплату судового збору в розмірі 7542,74 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 у справі № 904/639/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 25.09.2024 о 12 год. 20 хв.
24.06.2024 від ТОВ «Регіональна газова компанія» до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечив, рішення вважає законним і обґрунтованим, наголошує, що апелянтом жодним чином не проінформувано ТОВ «Регіональна газова компанія» про виникнення у нього обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання з його боку умов Договору.
Щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних витрат, позивач зазначив, що можливість застосування штрафних санкцій та саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення умов договору. Враховуючи вищевикладене та керуючись принципом свободи договору, сторони на власний розсуд врегулювали у Договорі свої відносини та погодили відповідальність для АТ «Дініпропетровськгаз» за порушення строків оплати, визначених розділом 4 цього Договору.
В судовому засіданні 25.09.2024 відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на підтвердження своєї позиції. Просить апеляційну скаргу задовольнити. Позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.
25.09.2024 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З досліджених судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції матеріалів справи встановлено, що 01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (далі - сторона-1) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (далі - сторона-2) укладено договір № 12А160-220-21 (далі - договір).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що виконавець зобов'язується надати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, передбачених договором послуги замовника.
Відповідно до п. 1.2 договору встановлений перелік послуг, що надаються в межах цього договору:
право строкового платного користування програмно-апаратним комплексом «RGC Cloud»;
розширення функціоналу обчислювальних потужностей програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud»;
консультаційні послуги з приводу функціонування програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud».
У 2023 році за надані за цим договором послуги замовник щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, сплачує виконавцю кошти у розмірі 312.347,00 грн, в тому числі, ПДВ 52.057,83 грн (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору за підсумками звітного місяця виконавець складає акт приймання-передачі, який до 7 числа наступного місяця, наступного за звітним надає для підпису замовнику.
Пунктом 2.5 договору сторони домовились, що обмін актами приймання-передачі послуг відбувається за допомогою програмного забезпечення «М.Е.Dос», при цьому, документи в електронному вигляді скріплюються електронним цифровим підписом кожної зі сторін.
Згідно з п. 3.2 договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за цим договором.
Замовник, на підставі положень п. 3.3 договору зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі проводити оплати за цим договором.
В силу положень п. 4.1 договору у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, визначених розділом 2 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 7.1 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє з 01.09.2021 по 31.12.2023 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На підставі договору протягом липня-жовтня 2023 року ТОВ «РГК» було надано послуги з користування програмно-апаратним комплексом «RGC Cloud» на загальну суму 1.037.798,10 грн, що підтверджується актами надання послуг від 31.07.2023 №РЕЯ73001456, від 31.08.2023 №РЕЯ73001653, від 30.09.2023 № РЕЯ73001862, від 31.10.2023 №РЕЯ73002063, що формувались та направлялись до АТ «Дніпропетровськгаз» за допомогою системи електронного документообігу у вигляді електронних документів (Е-документи) (копії актів додаються).
Зазначені акти про надання послуг підписані ТОВ «РГК», прийняті та затверджені АТ «Дніпропетровськгаз».
АТ «Дніпропетровськгаз» здійснило оплату отриманих прав та послуг, наданих ТОВ «РГК» за період з липня по жовтень 2023 року, у загальному розмірі 636.839,93 грн.
Загальний основний борг АТ «Дніпропетровськгаз» на дату подання позовної заяви складає 400.958,17 грн.
З огляду на наведені вище обставини позивач стверджує, що відповідач здійснив оплату отриманих прав та послуг, наданих позивачем за період з липня по жовтень 2023 року, у загальному розмірі 636.839,93 грн, однак на дату подання позовної заяви у відповідача залишився не сплаченим борг у розмірі 400.958,17 грн, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом рішення Господарського суду Дніпропетровської області оскаржується в сумі пені, яка на думку скаржника, має бути зменшена на 90% на 43.152,46 грн., тобто стягненню підлягатиме пеня у розмірі 4.794,72 грн.
В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.
Задовольняючи позов в цій частині, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення суми пені.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 47.947,18 грн.
Встановивши факт порушення відповідачем зобов'язання за спірним договором, здійснивши перевірку розрахунку пені, наданого позивачем, господарський суд визнав його арифметично вірним та таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 47.947,18 грн.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника на наявність підстав для зменшення її розміру на 90% з огляду на таке.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
На відповідача покладається обов'язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.
Відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Також у постанові від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19 Верховним Судом зазначено, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) розміру заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондує обов'язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.
У справі, що розглядається, відповідач не надав суду доказів в підтвердження винятковості тих обставин, за наявності яких є підстави для зменшення розміру пені за порушення строку виконання зобов'язання за спірним договором.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення пені.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 у справі № 904/639/24- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 у справі № 904/639/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 08.10.2024.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв