Номер провадження: 22-ц/813/6092/24
Справа № 493/395/24
Головуючий у першій інстанції Тітова Т.П.
Доповідач Заїкін А. П.
08.10.2024 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 493/395/24
Номер провадження: 22-ц/813/6092/24
Одеський апеляційний суд у складі:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою адвоката Москаленка Руслана Аркадійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Балтського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Тітової Т.П. 20 травня 2024 року, повний текст рішення складений 27 травня 2024 року,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя грошові кошти в сумі - 8 000 доларів США; 2) в порядку поділу майна, що є об'єктом права сумісної власності подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на його користь частини грошових коштів, а саме - 4 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ 37, 94 грн/долар США дорівнює - 151 760, 00 грн..
ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що 25 жовтня 2006 року між сторонами був зареєстрований шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Балтського районного управління юстиції Одеської області, про що зроблений актовий запис за № 192.
У грудні 2023 року вони перестали підтримувати шлюбні відносини, в зв'язку з чим відповідачка подала на розлучення, а також вивезла свої особисті речі, рухоме майно загального вжитку, тим самим зробивши умовний розподіл майна, та заощадження - грошові кошти у розмірі - 8 000 доларів США.
У період перебування у шлюбі він офіційно працював за кордоном, отримував непогану зарплатню, що давало змогу відкладати кошти, які зберігались у відповідачки.
Після розлучення він з відповідачкою не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема заощаджень грошових коштів у розмірі - 8 000 доларів США. Оскільки, майно було набуте в період шлюбу, воно належить їм як подружжю на праві спільної сумісної власності. Тому, він просить суд поділити грошові кошти, шляхом визначення за ним частки коштів, а саме - 4 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ 37, 94 грн/долар США дорівнює - 151 760, 00 грн. (а. с. 1 - 2).
Позиція відповідачки в суді першої інстанції
У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що позивач зазначає, що він працював за кордоном офіційно та отримував непогану зарплатню, але ним не повідомлено, яку саме заробітну плату було отримано. До суду надані документи на польській мові, а документообіг в суді здійснюється виключно на державній мові, що не дає можливості підтвердити або спростувати, де саме працював позивач, яка у нього була заробітна плата, яку суму коштів він привіз до їхньої сім'ї. Отже, в позовній заяві позивач не навів походження спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства (а. с. 51 - 53).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 20 травня 2024 року відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимогах ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних доказів того, що грошові заощадження в сумі 8000 доларів США знаходяться у відповідачки, а не були витрачені в інтересах сім'ї в період з 2021 року до грудня 2023 року. Довідки надані позивачем, які з слів останнього свідчать про нарахування та отримання ним заробітної плати, виконані на польській мові, крім того нараховані в польській валюті - злотих, що не дає суду можливості визначити суму його доходів отриманих ним у період з 2020 року по квітень 2021 року. Опитані у судовому засіданні свідки не підтвердили знаходження коштів у відповідачки на час припинення шлюбних відносин (а. с. 64 - 67).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Москаленко Руслан Аркадійович, діючий від імені ОСОБА_1 , просить рішення Балтського районного суду Одеської області від 20 травня 2024 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що суд безпідставно не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_3 , який підтвердив у судовому засіданні наявність у позивача робити та грошових заощаджень у сім'ї. Свідок ОСОБА_4 також пояснила, що у сім'ї сторін були заощадження. Кошти привіз позивач з Польщі. Відповідачка у спілкуванні їй пояснила, що вказані кошти є її власністю і будуть витрачені на навчання спільних дітей.
Узагальнені доводи позивача в апеляційному суді
Адвоката Ліпецька В.В., діюча від імені ОСОБА_2 , у відзиві на апеляційну скаргу просить скаргу адвоката Москаленка Руслана Аркадійовича, діючого від імені ОСОБА_1 . залишити без задоволення, а рішення Балтського районного суду Одеської області від 20 травня 2024 залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду (а. с. 96 - 97).
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.06.2024 року апеляційну скаргу адвоката Москаленка Руслана Аркадійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Балтського районного суду Одеської області від 20 травня 2024 року залишено без руху (а. с. 81-82).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Москаленка Руслана Аркадійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Балтського районного суду Одеської області від 20 травня 2024 року (а. с. 91 -91 зворотна сторона).
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 28.06.2024 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 28.06.2024 року доставлено до електронної скриньки адвоката Москаленка Руслана Аркадійовича, діючого від імені ОСОБА_1 (а. с. 92 зворотна сторона).
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я ОСОБА_2 повернулося 25 липня 2024 року до апеляційного суду з відміткою пошти про те, що отримано особисто (а. с. 95).
У липні 2024 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Ліпецької В.В., діючої від імені ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу (а. с. 96 - 97).
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що учасники справи є повідомленими про надходження апеляційної скарги та розгляд справи в апеляційному суді.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.10.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.
Дана справа з ціною позову (151 760, 00 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Москаленка Руслана Аркадійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Встановлено, що 25 жовтня 2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Балтського районного управління юстиції Одеської області між сторонами був зареєстрований шлюб, актовий запис № 192, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 25.10.2006 року.
Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей - донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та - донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які залишилися проживати з позивачкою, що вбачається з копії довідки про склад сім'ї, виданої 15.12.2023 року виконавчим комітетом Балтської міської ради Одеської області.
Позивач у позові зазначає, що під час шлюбу він працював за кордоном, привозив додому кошти. На час припинення спільного проживання та ведення спільного господарства у сім'ї були заощадження коштів у сумі - 8 000 доларів США.
По справі виникли правовідносини поділу спільного майна подружжя.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу
Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За статями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи.
За частиною першою статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в шлюбі неодноразово була предметом розгляду Верховним Судом та практика вирішення зазначеного питання є сталою.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11).
Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року№11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними
є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).
Згідно із нормами частини першої статті 81, частини першої статті 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Всупереч вказаним нормам процесуального права відповідач не надав,
а матеріали справи не містять доказів того, що кошти, які отримані від заробітної плати ОСОБА_1 за 2021 року до грудня 2023 року в сумі - 8 000,00 доларів США були використані не в інтересах сім'ї, оскільки шлюб між сторонами було розірвано у квітні 2024 році. Матеріали справи не містять доказів знаходження спірних коштів у відповідачки.
Суд першої інстанції, встановив фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав щодо поділу грошових заощаджень в сумі - 8 000,00 доларів США, оскільки до складу майна, що підлягає поділу, включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи. Такі докази відсутні в матеріалах справи.
Що стосується доводу про те, що судом не було взято до уваги пояснення свідка ОСОБА_7 - мати відповідача, та свідка ОСОБА_3 необхідно зазначити наступне.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Колегія суддів приймає до уваги, що самі по собі пояснення свідків не є достатнім доказом наявності коштів за відсутності інших доказів, а тому правильним є висновок суду першої інстанції проте, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які у своїй сукупності свідчать про те, що заробітна плата ОСОБА_1 за 2021 року до грудня 2023 року в сумі - 8 000,00 доларів США, не була використана в інтересах сім'ї. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності спірних коштів у відповідачки на час припинення шлюбних відносин.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Москаленка Руслана Аркадійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України,
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Москаленка Руслана Аркадійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Балтського районного суду Одеської області від 20 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе