Дата документу Справа № 336/5307/24
Єдиний унікальний №336/5307/24 Головуючий в 1 інст.Звєздова Н.С.
Провадження №33/807/733/24 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
06 вересня 2024 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Булдигіної М.С., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього - адвоката Булдигіної М.С. на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 30 липня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,
стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою суду, 11 травня 2024 року о 21.52 годині, в м.Запоріжжя по вул.Іванова біля буд.81а, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом LADA Granta, номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6820». Результат позитивний - 0,82 ‰. Тест 2083. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Булдигіна М.С. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що ОСОБА_1 повністю визнав свою провину, щиро розкаюється, негативно ставиться до свого вчинку, адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було вчинено вперше, також, він має позитивну характеристику.
Окрім цього, сторона захисту звертає увагу на те, що ОСОБА_1 самостійно виховує дитину, яку необхідно відвозити на заняття, а тому йому вкрай необхідно керувати транспортним засобом.
Сторона захисту вважає, що за вказаних обставин, ОСОБА_1 можливо не позбавляти права керування транспортними засобами.
Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Булдигіної М.С., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Цих вимог закону суд першої інстанції в цілому дотримався при розгляді справи.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з'ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи убачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена: відомостями з протоколу серії ААД №809781 від 11 травня 2024 року; акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; роздруківкою Alcotest Drager 6820 від 11 травня 2024 року №2083; рапортом т.в.о. командира взводу №2 роти №2 батальйону №3 УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Рибицького С.; довідкою з бази даних підсистеми «Адмінпрактика» про те, що ОСОБА_1 повторності за ст.130 КУпАП немає та має посвідчення водія НОМЕР_2 від 30 вересня 2022 року; відеозаписом події.
Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.
Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Фактичні обставини справи ніким не оспорюються.
Разом з тим, переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд встановив таке.
Так, в апеляційній скарзі сторона захисту не погоджується з накладеним на ОСОБА_1 адміністративним стягненням у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 (один) рік та просить не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, враховуючи те, що останній повністю визнав свою вину, щиро розкаюється, негативно ставиться до свого вчинку, адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було вчинено вперше, він позитивно характеризується. Окрім цього, останній самостійно виховує дитину, яку необхідно відвозити на заняття, а тому йому вкрай необхідно керувати транспортним засобом.
З доводами сторони захисту щодо безпідставності позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, суд апеляційної інстанції погодитись не може, з огляду на таке.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами
За змістом ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що при накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов'язкове накладення на правопорушника стягнення як у виді штрафу в певному розмірі так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік, не лише відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.33 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, яке за будь-яких умов не може вважатися малозначним.
Наведені доводи сторони захисту про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами не узгоджуються з вимогами Закону.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу захисника-адвоката Булдигіної М.С. залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 30 липня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева