Справа № 510/929/24
Провадження № 2/510/1077/24
26.09.2024 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Бошков І.Д.,
за участю секретаря Березенко С.П.,
розглядаючи у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно,
Відповідачі позовні вимоги визнали, щодо їх задоволення не заперечували, просили розглянути справу у їх відсутності, про що надали письмові заяви.
Представник позивача ОСОБА_4 на задоволенні позовних вимог наполягала, просила розглянути справу без її участі та участі позивача, про що надала письмову заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Ухвалою суду від 20.06.2024р. було відкрите провадження по справі та призначене підготовче судове засідання 20.08.2024р. о 09 год. 00 хвл.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що представник позивач звернулась до суду із вищевказаними вимогами, зазначивши, що відповідачу на праві власності належать житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 , на договору купівлі - продажу від 20.05.2004р. та присадибна земельна ділянка площею 0,0544 га, на підставі державного акту серії ЯГ № 946291.
12.03.2024р. між позивачами (покупці) та відповідачем (продавцем) була досягнута домовленість про купівлю-продаж вищезазначеного нерухомого майна. ОСОБА_3 як власники нерухомого майна, продала позивачам вищевказане нерухоме майно передавши у володіння та користування належні об'єкти нерухомості, отримавши за це грошову компенсацію. Позивачі вступили у володіння та користування зазначеним майном. Сторони також домовились, що пізніше оформлять договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку.
Через деякий час позивачі звернулись до відповідача, з метою посвідчення правочину у нотаріальному порядку, але відповідач повідомила, що не має можливості та часу. Таким чином, відповідач свідомо ухиляється від нотаріального посвідчення договору, тому позивачі звернулись із позовом до суду, для захисту своїх порушених прав.
У зв'язку із вищевикладеними обставинами представник позивача, вважає, що має всі підстави для визнання за позивачами права власності на нерухоме майно, оскільки правочин між сторонами відбувся, а тому право власності на це нерухоме майно може бути визнано за ними.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки їх доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом із тим, між сторонами була досягнута взаємозгода за всіх істотних умов договору, покупці передали продавцю обумовлену суму, а продавець передала покупцям нерухомість в натурі. Позивачі фактично вступили в управління та володіння нерухомістю, тобто правочин між сторонами відбувся. Оскільки на момент укладення угоди сторони не мали змоги засвідчити правочин нотаріально, вони домовилися зробити це згодом. З метою нотаріального засвідчення правочину позивачі запропонували відповідачу привести їх домовленість у відповідності до вимог законодавства, однак з незалежних від них обставин, зробити це не вдалося, оскільки відповідач свідомо ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Враховуючи вищенаведене, позивачі вимушені були звернутися із позовом до суду за для захисту своїх порушених прав.
Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
У відповідності до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися, щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов'язки відповідача щодо житлового будинку та земельної ділянки (які виникли в даний час) та встановленні права на нерухомість у позивачів, тому є правові підстави визнати договір купівлі - продажу нерухомого майна дійсним та визнати право власності на предмет договору - вищезазначеного нерухомого майна, за позивачами.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 220, 657 ЦК України 2003р., суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Договір купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки, укладеного 12.03.2024 р., згідно якого відповідач ОСОБА_3 продала, а позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 купили зазначене нерухоме майно - визнати дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на:
житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 ;
земельну ділянку площею 0,0544 га, кадастровий номер 5124110100:02:001:0016, розташована по АДРЕСА_1 , призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Д. Бошков