Справа №522/11884/22-Е
Провадження №2/522/1367/24
07 жовтня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
секретаря судового засідання - Слободянюк І.Р.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руденко Ганни Олександрівни, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Хоми Ганни Сергіївни про визнання довіреностей недійсними та визнання правочинів недійсними та застосування наслідків нікчемності,-
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руденко Ганни Олександрівни, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Хоми Ганни Сергіївни про визнання довіреностей недійсними та визнання правочинів недійсними та застосування наслідків нікчемності правочинів та встановлено загальний порядок розгляду справи.
Судове засідання по справі призначено на 08 жовтня 2024 року.
У судове засідання, призначене на 08 жовтня 2024 року з'явилися позивачі, представник позивачів, відповідачі - ОСОБА_3 , та ОСОБА_7 , представник відповідача ОСОБА_7 - адвокат Сарсаков Станіслав Олександрович.
Інші учасники справи у судове засідання - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У судовому засіданні, призначеному на 08 жовтня 2024 року представник позивачів - ОСОБА_9 заявила клопотання про застосування до відповідачів заходів процесуального примусу у зв'язку із неявкою у судове засідання, також, просив відкласти розгляд справи задля повторного направлення повісток відповідачам та винесення окремої ухвали стосовно відповідачки приватного нотаріуса Руденко Ганни Юріївни.
Суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.
Судом встановлено, що відповідачі - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руденко Ганни Олександрівни, ОСОБА_8 - неодноразово не з'являлися у засідання по справі, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Ухвалою суду від 02 липня 2024 року визнано явку відповідачів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руденко Ганни Олександрівни, ОСОБА_8 у судове засідання - обов'язковою.
Проте, відповідачі проігнорували зазначену ухвалу та не з'явилися у судове засідання, призначене на 08 жовтня 2024 року.
Відповідно до ч.1 ст. 128 ЦПК України визначає, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Учасниками справи, згідно ст.ст.42,48 ЦПК України у позовному провадженні є позивач, відповідач і треті особи.
Згідно приписів п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою. У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
У ч.1 ст. 223 ЦПК України вказано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п.5 ч.1 ст.223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що неявка відповідачів у засідання по справі - перешкоджає розгляду справи, оскільки, це не дає можливість суду встановити обставини вчинення оспорюваних правочинів, а тому, суд доходить до висновку про наявність підстав для визнання явки відповідачів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руденко Ганни Олександрівни, ОСОБА_8 у наступне засідання по справі - обов'язковою.
Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У постанові КЦС ВС від 10.01.2024 у справі № 760/8817/21 вказано, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
У постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17 визначено, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Верховний Суд наголошує, що цивільний процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду
Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб'єктивних цивільних прав, а не виконання обов'язків. Обов'язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб'єктивного цивільного права.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (схожі висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12 серпня 2019 року у справі № 905/945/18 та у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 906/936/18).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував про обов'язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа «Шульга проти України», пункт 28, справа від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа «Мусієнко проти України», пункт 24, рішення від 20 січня 2011 року).
Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Смірнова проти України» рішення від 08 листопада 2005 року, справа «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. Fгапсе, рішення від 27 квітня 2000 року). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (справа «Красношапка проти України» рішення від 30 листопада 2006 року).
Невиконання відповідачами ухвали суду від 02 липня 2024 року свідчить про наявність у їх діях ознак порушення принципу добросовісності, що призводить до порушення розумних строків розгляду справи.
У ч.4 ст.44 ЦПК України вказано, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.144 ЦПК України, заходами процесуального примусу є:
1) попередження;
2) видалення із залу судового засідання;
3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;
4) привід;
5) штраф.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.144 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
У статті 129-1 Конституції України вказано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Кримінальна відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню передбачена ст. 382 Кримінального кодексу.
Колегія суддів Кримінального суду ВС у справі № 554/10478/15-к від 26.02.2019 вказала, що обов'язковою умовою настання відповідальності за невиконання судового рішення є наявність у цьому рішенні вимоги зобов'язального чи забороняючого характеру. Причому така вимога повинна стосуватися конкретного зобов'язаного суб'єкта, до відома якого своєчасно було доведено відповідний обов'язок за рішенням суду.
Залежно від характеру такої вимоги невиконання судового рішення може проявлятися у бездіяльності зобов'язаної особи щодо здійснення передбачених законом або визначених судом заходів, спрямованих на виконання цього рішення.
Відповідно до ч.1 ст.262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 42, 43, 48, 83, 128, 144, 223, 262 ЦПК України, суд,-
Визнати явку відповідачів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руденко Ганни Олександрівни, ОСОБА_8 у наступне засідання по справі28.11.2024 року о 11 год. 00 хв. - обов'язковою.
Роз'яснити відповідачам, що у разі неявки у наступне засідання по справі, суд залишає за собою право застосувати заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України.
Роз'яснити відповідачам, що у разі невиконання цієї ухвали та неявки у наступне судове засідання по справі, суд залишає за собою право постановити окрему ухвалу у зв'язку із виконанням рішення суду та подальшим її направленням до правоохоронних органів з метою вирішення питання про притягнення зазначених осіб до кримінальної відповідальності.
Відкласти судове засідання по справі на 28 листопада 2024 року о 11 годині 00 хвилин у приміщенні суду за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33, зал № 224.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Косіцина В.В.