03 жовтня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 676/1280/24
Провадження № 22-ц/4820/1770/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Чебан О.М.
учасники справи: представник апелянта ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 червня 2024 року (суддя Бондар О.О.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, ОСОБА_3 , третя особа: Кам'янець-Подільська державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна,
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, ОСОБА_3 , третя особа: Кам'янець - Подільська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна.
Позовну заяву мотивовано тим, що у червні 2023 року позивач звернувся до нотаріуса щодо продажу належної йому на праві приватної власності 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , однак нотаріус повідомив, що за зазначеним нерухомим майном зареєстровано обтяження у вигляді запису про арешт. З інформації, наданої нотаріальною конторою, позивачу стало відомо, що підставою обтяження є: ухвала, б/н, 05.05.1998, Міський суд. Про дане обтяження позивачу нічого відомо не було і ніхто ніколи ніяких претензій з приводу даного обтяження не виявляв по теперішній час. Так дійсно 18.02.1998 року, Кам'янець-Подільським міським судом Хмельницької області проголошено вирок у справі №1-24/1998 р., відповідно до якого громадянина ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 144 КК України до 4-х років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму з конфіскацією всього особистого майна. Станом на дату набрання законної сили вироком у справі №1-24/1998р., ОСОБА_3 не був власником 1/2 частини вищевказаної квартири, а набув її у власність на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 07 грудня 1999 року. Однак обтяження за реєстраційним номером 5182682, було внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна лише 21.06.2007 року.
Посилаючись на викладене, просив суд звільнити з під арешту квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за реєстраційним номером обтяження 5180935 зареєстрований 21.06.2007 р. 14:46:30 реєстратором: Перша Кам'янець-Подільська державна нотаріальна контора. 32300, Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський, вул. Мазепи Івана,44, (03849) 3-91-78, підстава обтяження: ухвала, б/н, 05.05.1998, Міський суд, об'єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 .
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 червня 2024 року позов задоволено.
Знято арешт з квартири АДРЕСА_3 , накладений державним виконавцем Кам'янець-Подільського міського відділу ДВС, (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 5180935, зареєстровано: 21.06.2007 року за №5180935 реєстратором: Перша Кам'янець-Подільська державна нотаріальна контора, 32300, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, м. Кам'янець-Подільський, вул. Мазепи Івана,44, підстава обтяження: ухвала, б/н від 05.051998 року Міський суд К.Под., додаткові дані: Архівний номер: 91991HMELNITSK801, Архівна дата: 30.10.1999, дата виникнення: 05.05.1998 року, номер реєстратора 5449-63, внутр № 8B013F3F2BF055352G3B.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не має змоги, на час звернення із повною заявою до суду за наявності арешту, накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, враховуючи, що на день постановлення рішення пройшов строк давності щодо виконання додаткового рішення, то порушене право позивача підлягає судовому захисту у заявлений спосіб шляхом припинення дії відповідних обтяжень.
Щодо належності відповідача у справі суд першої інстанції зазначив, що у випадку коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, до участі у справі залучається відповідний орган виконавчої влади, який у межах своїх повноважень реалізує державну податкову політику, яким у даному випадку є ГУ ДПС у Хмельницькій області.
В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Хмельницькій області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що у позовній заяві про зняття арешту позивач не обґрунтовує, який саме безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами має ГУ ДПС у Хмельницькій області, та, на думку позивача які саме права, свободи чи інтереси останнього порушило саме ГУ ДПС у Хмельницькій області і тому є відповідачем у цивільній справі. Посилаючись на правові висновки зазначені у постанові від 16.02.2024 року у справі №902/1331/22 Верховного Суду, апелянт не погоджується також із визначеною предметною юрисдикцією та вважає, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи підставу накладення арешту, правову природу арешту майна, мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення у кримінальному провадженні, відповідачем за цим позовом має бути, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», відповідна окружна прокуратура, або відповідна виконавча служба, якщо арешт майна боржника застосовувався для забезпечення реального виконання рішення.
Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників по справі не надходило.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Третя особа Кам'янець-Подільська державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Судом встановлено, що вироком Кам'янець-Подільського міського суду від 18 лютого 1998 року, справа № 1-24/1998, який набрав законної сили 10 березня 1998 року ОСОБА_3 було засуджено за ст. 144 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
На виконання даного вироку державний виконавець направив повідомлення № 277 від 05 травня 1998 року в Першу Кам'янець-Подільську державну нотаріальну контору про накладання арешту на квартиру АДРЕСА_3 , в якій проживав засуджений.
З копії свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду міськвиконкому від 07 грудня 1999 року на підставі розпорядження № 972 вбачається, що власниками квартири АДРЕСА_3 були ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 січня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу, Ганасюк М.М., зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 12 вбачається, що ОСОБА_2 успадкував право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з відомостями з Єдиного Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у складі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 336311289, існує обтяження-арешт, реєстраційний номер обтяження 5180935.
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її .
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Такий же висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19).
Отже, права ОСОБА_2 , як спадкоємця після смерті власника 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 порушені та підлягають захисту в обраний позивачем спосіб шляхом зняття арешту з указаної квартири.
Судом, встановлено факт невизнання та обмеження права позивача на спірне майно. Позивачем правильно обрано спосіб захисту своїх прав, заявлено позовні вимоги до належних відповідачів.
Апелянт є належним відповідачем у справі, оскільки у випадках, коли арешт майна проводиться для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, підлягає вирішенню питання щодо відповідної участі у справі відповідного територіального органу Державної фіскальної служби України.
Такі висновки судів попередніх інстанцій відповідають висновкам Великої палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 450/1411/16 та Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 299/2931/17 (провадження № 61-35013св18).
Щодо юрисдикції спору
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 сформульовано висновок про те, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою. Скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.
У справі, що переглядається, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про те, що цей спір правильно розглянуто у порядку цивільного судочинства, оскільки позивач звернувся до суду за захистом свого цивільного права. Враховуючи правові підстави позову, те, що предметом позову є зняття арешту з майна, накладеного в межах виконавчого провадження під час виконання вироку суду, приймаючи до уваги, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником кримінального провадження, не учасником виконавчого провадження, а спадкоємцем, який позбавлений можливості скористатися своїм правом щодо користування та розпорядження спірним майном, тому вказаний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Крім того, у постанові Великої палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі N 643/3614/17 сформульовано висновок про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2024 року.
Судді: Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк