Справа № 2/593/51/2024
"04" жовтня 2024 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої-судді Данилів О.М.
при секретарі Паньків М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Бережани цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу по кредитному договору,-
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до підписаної Заяви № б/н від 18 лютого 2020 року відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі, передбаченому договором.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та Правилами надання банківських послуг" і "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. АТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому Договором, однак відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, тобто у порушення умов кредитного договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором не виконала.
На підставі зазначеного АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 лютого 2020 року, яка станом на 17 липня 2023 року склала 124 357грн. 09Коп., та понесені ним витрати по сплаті судового збору, що становить 2684грн..
За вищевказаними вимогами 30 жовтня 2023 року ухвалою Бережанського районного суду було відкрито провадження у справі та вирішено розглядати вказані позовні вимоги за правилами спрощеного провадження із викликом сторін.
Відповідачка ОСОБА_1 , отримавши позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із долученими до неї документами, позову не визнала, надіслала суду відзив на позов, у якому зазначила, що заборгованості в сумі 124 357,09 грн. перед позивачем у неї не має, вказаних кредитних коштів вона у позивача не брала, а тому заявлені вимоги є безпідставними та не підтвердженими жодними доказами.
У поданому суду відзиві на позов представник відповідачки також зазначила, що відповідачка ОСОБА_1 дійсно зверталася до позивача з метою ''отримання банківських послуг''. 05 жовтня 2022 року, близько 14 год. 00 хв. на телефон відповідачки надійшов телефонний дзвінок з номера телефону НОМЕР_1 і невідома особа, представнившись працівником позивача, повідомила, що з рахунку відповідачки відбулося зняття коштів в сумі 101 011 грн. Відповідачка повідомила, що знаходиться на робочому місці і нікому ніяких коштів не перераховувала і розрахунків карткою не проводила. Тоді особа, яка представилася працівником позивача, почала ставити запитання чи відповідачка передавала пін-код або інші відомості про свою картку третім особам. Відповідачка повідомила, що таких відомостей нікому не розголошувала. Під час розмови відповідачка зайшла в додаток «Приват 24» і побачила, що на банківських картках відсутні суми залишків коштів. Одразу ж відповідачка запитала особу, яка представилася працівником позивача, про свої наступні дії. Зазначена особа повідомила, що відповідачці слід залишатися на зв'язку і зараз вказана операція буде скасована. Далі через додаток «Приват 24» відповідачці приходили повідомлення про необхідність підтвердити скасування операції. Пізніше, коли особа, яка представилася працівником позивача, почала запитувати у відповідачки пін-код її картки, відповідачка зрозуміла, що з її додатком «Приват 24» відбуваються шахрайські дії і одразу ж закінчила розмову із цією особою. Одразу ж після цього, відповідачка зателефонувала на гарячу лінію 3700 позивача і працівник з гарячої лінії повідомила, що номер позивачки, який є її фінансовим номером, не зареєстрований і відмовилася заблокувати картки. Після суперечок із відповідачкою все ж таки їх заблокувала. Відповідачка ОСОБА_1 одразу після телефонного дзвінка на гарячу телефонну лінію позивача, прибула у відділення ПриватБанку у м. Бережани Тернопільської області, щоб перевірити чи заблокували її картки і працівник банку їй повідомила, що з її картки вже відбувся переказ коштів в сумі 101 011 грн. та знято комісію в сумі 3030,33 грн. на картковий рахунок ОСОБА_2 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк».
Таким чином, з банківської картки відповідачки невідома особа, заволодівши доступом до її додатку «Приват24», безперешкодно із сторони служби безпеки банку заволоділа грошовими коштами на загальну суму 104 041,33 грн.
У поданому суду відзиві на позов представник відповідачки стверджує, що відповідачка не розголошувала третім особам інформацію про номер свого карткового рахунку, пін-код та іншу конфіденційну інформацію. Її картка не губилася, доступу до неї треті особи не мали.
Крім цього, 5 жовтня 2022 року відповідачка звернулася в ВП № 1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення та цього ж дня у Єдиний реєстр досудових розслідувань було внесено відомості за № 12022216050000152, за попередньою кваліфікацією - ч. 1 ст. 190 КК України.
6 жовтня 2022 року відповідачці видали витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань і копію цього витягу вона одразу подала у відділення ПриватБанку у місті Бережани Тернопільської області, що підтверджується відміткою на копії витягу, яка залишилася у відповідачки.
Відповідачка зазначає, що на даний момент проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022216050000152, яке проводиться СВ ВП № 1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
Підсумовуючи вищенаведене, сторона відповідача у поданому суду відзиві на позов просить суд звернути увагу на те, що позивачем у справі не надано доказів, що між відповідачкою та виконавцем послуг укладено кредитний договір, оскільки Умови і правила надання банківських послуг, надані Позивачем до матеріалів справи, не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування (постанова Верховного Суду від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22), списання грошових коштів з карткового рахунку відповідачки відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, відповідачка повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів. Враховуючи вищенаведене, сторона відповідача просила суд при постановленні рішення по справі врахувати правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71 цс 15; постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц; постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц; правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6-16цс15»; у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18); правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18; постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18); постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18; постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19); постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та враховуючи вищевказані правові висновки, просила відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 124357,09 грн. за їх безпідставністю.
Сторона позивача, отримавши від відповідачки відзив на позов, 6 лютого 2024 року подала відповідь на відзив, який надіслала стороні відповідача та копію якого долучила до матеріалів справи (а.с. 69-76).
7 лютого 2024 року представник відповідача подала суду письмові заперечення на отриману стороною відповідача відповідь на відзив, у якому вказала, що відповідачка грошових коштів у позивача у сумі 101 041,33 грн. не брала, вказані кошти в сумі 101 041,33 грн. та 3030,33 грн. комісії за списання коштів були незаконно і, без її відома, списані Банком із її карткового рахунку на рахунок третіх осіб внаслідок їх дій, що кваліфіковані досудовим слідством як шахрайство.
Вказане підтверджується і не оспорюється стороною позивача, про що було зазначено у відповіді на відзив відповідачки, що «... номер телефону зловмисника НОМЕР_2 » з якого затефонували відповідачці, представившись співробітником Банку ... «не належить жодному із клієнтів банку, в період з 17.09.22- 24.07.23 р. внесений в списки обмежень, як «шахрайський» - 1296 разів за повідомленнями клієнтів (кейси ОКОМ).
Встановлено, що відповідно до клієнтської виписки по картці НОМЕР_10 ОСОБА_1 кошти проведено однією транзакцією на картку ОСОБА_2 .. За наявної інформації «Адмінка Е-Commerce» та клієнтської виписки по картці НОМЕР_3 ОСОБА_2 встановлено, що кошти в сумі 101 002 грн. (з урахуванням комісії) були перераховані на картку невідомого клієнта НОМЕР_4 «Універсал банку».
Додатковою перевіркою «Адмінка Е-Commerce» встановлено, що 05 жовтня 2022року з картки НОМЕР_3 ОСОБА_2 зафіксовано окрім переказів на картку НОМЕР_4 «Універсалбанку» також три транзакції з виведення коштів на картку «Монобанку» НОМЕР_5 .
За інформацією вибірки «FINNUM» та ЄКБ встановлено, що номер фінансового телефону НОМЕР_6 (старий) ОСОБА_1 змінювався 05 жовтня 2022, як при зміні логіна в «Приват24» так і відновлювався при відвідуванні клієнткою банку.
Номери телефонів НОМЕР_2 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 внесено в список обмежень на «Порталі СБ».
Шахрайські картки НОМЕР_4 , НОМЕР_5 внесено в список скомпрометованих карток інших банків. Ідентифікувати держателів в ході ел. перевірки не надається можливим».
Таким чином, позивач визнає, що щодо відповідачки зі сторони невідомих осіб мали місце шахрайські дії щодо заволодіння кредитними коштами, і такі кошти від Банку вона не отримувала взагалі.
Крім вказаного, у поданому суду запереченні на відповідь на відзив представник відповідача також зазначила, що позивач вказує, що «факт шахрайства у відношенні клієнта ОСОБА_1 став можливим через порушення клієнтом «Умов і правил надання банківських послуг», а саме згідно п. 2.1.4.52.5. Умов, відповідальність за операції електронної комерції чи мотооперації по Картах, прив'язаним до поточного рахунку Клієнта, покладається на Клієнта», хоча позивач не надав жодних доказів, що відповідачка своїми діями сприяла втраті та незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою.
Сторона відповідача звертає увагу суду, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22 «саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів».
Проте, позивач лише зазначив, що «... в зв'язку із обмеженням термінів доступу до «Архіву повідомлень» клієнта (1 рік) отримати інформацію, а саме «Confirm Service» (Сервісу підтвердження операцій) не надається можливим».
Також Позивач зазначає, що «аналіз логів входу клієнтки ОСОБА_1 (ID- НОМЕР_15) в «Приват24» під логіном « НОМЕР_6 », а також логіном «НОМЕР_14» не зафіксованого нетипового для клієнта входу, а саме з нетипового для клієнта, девайсу», що не відповідає дійсним обставинам справи.
Так у ході досудового слідства у кримінальному провадженні № 12022216050000152 від 06 жовтня 2022року у позивача на підставі ухвали слідчого судді Бережанського районного суду вилучалася інформація, що становить банківську таємницю, серед іншого - відомості про дати, часу, місце знаходження, ір-адреси, марки та моделі телефона, система пристрою, а також до (логів) файлів, в яких накопичується зібрана службова та статистична інформація про події в системі «Приват 24» за карткою відповідачки, з якої незаконно були списані кошти.
Відповідно до вказаної інформації зафіксовано вхід із мобільного пристрою Клієнтки (девайс iPhone 7.2 IOS) і її фінансового номеру НОМЕР_6 05 жовтня 2022року в 13 год. 46 хв., пізніше захід із стороннього девайсу Note_7P|Uelepone Android 05 жовтня 2022року і номеру телефону НОМЕР_9 в 13 год. 54 хв, а в 14 год. 01 хв. 05 жовтня 2022 року у відповідачки незаконно списали спірні кошти.
Підсумовуючи вищенаведене, сторона відповідача вважає обґрунтування позову позивача безпідставним, а позов .АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості в сумі 124 357,09 грн. (99 897,61 грн. заборгованість за тілом кредиту та 24 459,48 грн. заборгованість за простроченими відсотками) таким, що не підлягає задоволенню, оскільки вказаних коштів відповідачка від позивача не отримувала взагалі; такі кошти були незаконно списані з картки відповідачки невідомими особами з відома представників служби безпеки Банку і позивач не надав жодних доказів, що відповідачка своїми діями сприяла витраті чи розголошенню конфіденційної інформації, що стосується доступу до їх карткового рахунку.
У якості доказу вище зазначеного до поданого суду заперечення на відповідь на відзив представник відповідачки долучила відомості про дату, час, місце знаходження, ір-адреси, марки та моделі телефона, система пристрою, а також до (логів) файлів, в яких накопичується зібрана службова та статистична інформація про події в системі «Приват 24» за карткою відповідачки.
В судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з'явився, подав суду заяву ( а.с. 97) про розгляд справи у його відсутності по наявних у справі доказах, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задоволити.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явилися. Представник відповідачки захисник Дарморіс Оксана Маркіянівна надіслала суду клопотання про проведення судового засідання у їх відсутності по наявних матеріалах справи. При постановленні рішення просила суд взяти до уваги подані ними письмові пояснення, викладені як у відзиві на позов, так і в інших поданих ними додаткових поясненнях, які долучені ними до матеріалів справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги подані сторонами докази, а також долучені до матеріалів справи відзив на позов, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, враховуючи додаткові письмові пояснення сторони відповідача, прийшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.
У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що 18 лютого 2020 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, згідно якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява позичальника разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві.
Відповідачка була ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується її підписом у анкеті-заяві (а.с. 24, 25), де є відповідні запевнення відповідачки щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банку про їх затвердження (Витяг із Умов та правил надання банківських послуг, з якими ознайомлено відповідачку, копія наказу банку щодо затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг на момент підписання заяви, які додається до позовної заяви).
Відповідачці було відкрито кредитний рахунок, що підтверджується Випискою по рахунку та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 1 000 гривень, який 21 лютого 2020 року був збільшений до 6000грн., 11 березня 2020 року до 13 000грн.., а 17 листопада 2021 року до 120 000грн., що відображено у долученій до матеріалів справи довідці (а. с. 14).
Для користування кредитним картковим рахунком відповідачка 18 лютого 2020 року отримала кредитну картку ''Універсальна'' із номером НОМЕР_16 та терміном дії до січня 2024 року, а 17 листопада 2021 року отримала картку ''Універсальна''-GOLD із номером НОМЕР_10 та терміном дії - до грудня 2025 року.
У поданому позові позивач АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконує умови укладеної 18 лютого 2020 року угоди у зв'язку з чим заборгувала банку грошові кошти, які у добровільному порядку сплатити не бажає, а тому звернувся до суду з позовом про стягнення вказаних коштів у примусовому порядку.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 18 лютого 2020 року ( а.с. 6-9) загальна заборгованість за кредитним договором відповідачки станом на 17 липня 2023 року становить 124 357 грн.09коп., яка складається з наступного:
- 99 897.61 грн - заборгованість за тілом кредиту;
- 0.00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками;
- 24 459.48 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Із письмових пояснень сторони відповідача судом також встановлено, що відповідачка хоч укладала із позивачем угоду на підставі якої отримала кредитний ліміт на користування кредитними коштами банку, однак вона не знімала вказаних у позові коштів із свого карткового рахунку та не переказувала цих коштів іншим особам, вона також не передавала свою платіжну карту та не губила її, не розголошувала іншим особам свого ПІН-коду через який треті особи могли б мати доступ до вказаних коштів, тому вона не повинна нести відповідальності за кошти, які були викрадені із її карткового рахунку.
У своєму відзиві на позов відповідачка вказала, що 5 жовтня 2022 року, близько 14 год. 00 хв., коли вона знаходилася на своєму робочому місці, на її мобільний телефон надійшов телефонний дзвінок з номера телефону НОМЕР_1 і невідома особа, представившись працівником ''ПриватБанку'', повідомила, що з її рахунку відбулося зняття коштів в сумі 101 011 грн. Відповідачка повідомила, що знаходиться на робочому місці і нікому ніяких коштів не перераховувала і розрахунків карткою не проводила. Тоді особа, яка представилася працівником позивача, почала ставити запитання чи не передавала вона пін-код або інші відомості про свою картку третім особам. На вказані запитання відповідачка відповіла, що таких відомостей нікому не розголошувала та, розмовляючи із особою, яка представилася працівником банку, зайшла в додаток «Приват 24» і побачила, що на банківських картках відсутні суми залишків коштів, а тому вона запитала особу, яка представилася працівником Банку, про свої наступні дії. Зазначена особа повідомила, що відповідачці слід залишатися на зв'язку і зараз вказана операція буде скасована. Далі через додаток «Приват 24» відповідачці приходили повідомлення про необхідність підтвердити скасування операції. Пізніше коли особа, яка представилася працівником позивача, почала запитувати у відповідачки пін-код її картки, відповідачка зрозуміла, що з її додатком «Приват 24» відбуваються шахрайські дії і одразу ж закінчила розмову із цією особою. Після цього відповідачка одразу зателефонувала на 3700, тобто на гарячу лінію ПриватБанку, щоб заблокувати картки. Після телефонного дзвінка на гарячу лінію позивача відповідачка ОСОБА_1 одразу прибула у відділення ПриватБанку у м. Бережани Тернопільської області, щоб перевірити чи заблокували її картки і працівник банку їй повідомила, що з її картки вже відбувся переказ коштів в сумі 101 011 грн. та знято комісію в сумі 3030,33 грн. на картковий рахунок ОСОБА_2 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк».
Тобто судом встановлено той факт, що 5 жовтня 2022 року з банківської картки відповідачки невідома особа, заволодівши доступом до її додатку «Приват24», безперешкодно із сторони служби безпеки банку, заволоділа грошовими коштами на загальну суму 104 041, 33 грн.
Той факт, що 05 жовтня 2022 року вказані вище кошти були безперешкодно із сторони служби безпеки банку викрадені із карткового рахунку відповідачки свідчить звернення самої відповідачки цього ж дня до ВП № 1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення та цього ж дня за її ж заявою було порушено кримінальне провадження за вчинення шахрайських дій за попередньою кваліфікацією - ч. 1 ст. 190 КК України та до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за № 12022216050000152.
Правдивість письмових пояснень відповідачки підтверджується долученим до матеріалів справи на оглянутим в судовому засіданні (а.с.58) витягом із ЄРДР від 6 жовтня 2022 року, з якого видно, що 5 жовтня 2022 року у ВП № 1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшла заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 про те, що 5 жовтня 2022 року, близько 14 год., до неї надійшов телефонний дзвінок із номера НОМЕР_1 , особа, що телефонувала, представилась працівником АТ КБ ''ПриватБанк'' та шляхом обману отримала доступ до карткового рахунку потерпілої за № НОМЕР_10 , внаслідок чого із нього здійснено перерахування коштів на суму 101 011грн на рахунок НОМЕР_11 . Сума збитків, що завдана потерпілій ОСОБА_1 із врахуванням комісії за перерахування, складає 104 041,33грн..
Судом також встановлено, що 6 жовтня 2022 року виданий відповідачці витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань про порушення кримінального провадження по факту шахрайства вона одразу подала у відділення ПриватБанку у місті Бережани Тернопільської області, що підтверджується відміткою на копії витягу, яка залишилася у відповідачки.
Відповідачка зазначає, що на даний момент проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022216050000152, яке проводиться СВ ВП № 1 (м.Бережани) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
Із долученої до матеріалів справи Виписки за договором № б/н від 18 лютого 2020 року за період з 18 лютого 2020 року по 19 липня 2023 року видно, що з карткового рахунку відповідачки ОСОБА_1 дійсно 5 жовтня 2022 року було списано 101 011грн. та 3030,33 грн., як комісію за проведення вказаного платежу і зазначені вище кошти відображено як : «переказ на карту ПриватБанку через додаток Приват24. Одержувач ОСОБА_2 ».
Так, тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
Вирішуючи заявлені АТ КБ ''ПриватБанк'' позовні вимоги та взявши до уваги позицію сторін викладену у поданих ними письмових поясненнях, суд прийшов до висновку, що стороною позивача не доведено того факту, що відповідачка ОСОБА_1 , як користувач послуг банку своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду та не здобуто іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, що призвело до заборгованості саме у вказаній банком сумі.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів».
Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідачка своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що відповідачка втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Суд при постановленні рішення по справі враховує факт звернення відповідачки того ж дня до банку та правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідачки дійсно була відсутня воля на вчинення такої транзакції.
Оцінюючи доводи сторін, суд також бере до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належно обґрунтовані під час судового розгляду справи.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Доводи позивача у відзиві про те, що відповідачка своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що: «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.
Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31712 грн, яка виникла у зв'язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій».
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19).
При цьому, сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем у справі не доведено належними та допустимими доказами той факт, що 5 жовтня 2022 року списання грошових коштів з карткового рахунку відповідачки у розмірі 104 041, 33 грн. відбулося із її вини чи за її розпорядженням, та остання, виявивши безпідставне зняття коштів, повідомила про цей факт банк, заблокувала карткові рахунки та звернулася до правоохоронних органів, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, а тому враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачка не повинна нести відповідальності за здійснення вказаної операції.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд бере до уваги, що із долученої до позову виписки (а.с. 10) за договором без номера від 18 лютого 2020 року видно, що до зняття невстановленою особою із карткового рахунку відповідачки 5 жовтня 2022 року коштів на загальну суму 104 041, 33 грн.ОСОБА_1 користувалася коштами банку та її борг перед позивачем на день здійснення несанкіонованого списання коштів становив 13 165,72 грн., однак вказані кошти відповідачкою банку повернуті, а саме: 21 жовтня 2022 року нею сплачено 3550грн. та 9020грн., 23 листопада 2022 року сплачено 47,24грн. та 180грн., а 24 листопада 2022 року -368,48грн. (3550 + 9020 + 47,24 + 180 + 368,48) = 13 165,72 грн..
Крім вказаного, суд бере до уваги, що незважаючи на те, що відповідачка негайно повідомила про несанкціоноване втручання та списання із її карткового рахунку грошових коштів 5 жовтня 2022 року та крім цього добровільно протягом жовтня-листопада 2022 року повернула позичені нею у позивача кошти у розмірі 13 165,72 грн., однак, незважаючи на вказане, банк, залишаючи поза увагою правовий висновок, висловлений Верховним Судом України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71 цс 15, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції, однак банк без згоди на це відповідачки списав із її карткового рахунку ще і 7001,54грн. (а.с. 10).
Вищевказане підтверджується письмовими поясненнями, викладеними представником відповідачки 4 вересня 2024 року та долученою нею до матеріалів справи випискою про рух коштів по картці НОМЕР_12 / НОМЕР_13 / в період з 1 жовтня 2022 року по 30 червня 2023 року, з яких видно, що 29 листопада 2022 року Головним управлінням ДПС в Тернопільській області на картковий рахунок відповідачки було перераховано заробітну плату у розмірі 8 367,44 грн., з яких 4 183,72 грн. у той же день позивачем було автоматично погашено без дозволу і відома відповідачки в рахунок заборгованості, яка виникла внаслідок несанкціонованого списання коштів із рахунку відповідачки. Аналогічні дії з боку представників Банку мали місце 13 травня 2023 року, коли на рахунок відповідачки надійшло 2871 грн. від ОСОБА_3 . З вказаних коштів в рахунок заборгованості позивач автоматично погасив без дозволу і відома відповідачки 15 травня 2023року -1425 грн., 16 травня 2023року -712,50 грн., 17 травня 2023року - 353,75 грн., 18 травня 2023року - 173,13 грн., 19 травня 2023року - 83,44 грн., 20 травня 2023 року - 50грн., а 21 травня 2023року - 20 грн..
Враховуючи правові висновки, зроблені Верховним Судом у аналогічних справах та беручи до уваги здійснені судом розрахунки, з яких видно, що відповідачка ще в листопаді 2022 року повністю погасила борг перед позивачем, суд дійшов висновку, що подані АТ КБ '' ПриватБанк'' позовні вимоги є безпідставними, а тому їх слід залишити без задоволення.
Що стосується судових витрат, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А так як суд позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишив без задоволення, тому судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються саме на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України, постановою Верховного суду від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18), постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18, постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18), постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19), правовими позиціями викладеними у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19), суд,-
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 124 357,09 грн. по кредитному договору відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення у відповідності до ч.6 ст. 259 ЦПК України складено 8 жовтня 2024 року.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Данилів О.М.